Рішення № 2431992, 11.11.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.08 Справа№ 26/237

За позовом: Акціонерного товариства відкритого типу „Львів-Авто”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива”, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області

про стягнення 81 080,00 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

Суть спору: Акціонерне товариство відкритого типу „Львів-Авто”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива”, с. Підгайчики Золочівського району Львівської області про стягнення 81 080,00 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2008 р. Ухвалою суду від 21.10.2008 р. розгляд справи відкладався до 11.11.2008 р.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 02.09.2008 р. та 21.10.2008 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3745335.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 02.09.2008 р. та 21.10.2008 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 3745343.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно на об’єктивно дослідивши всі докази по справі, суд встановив наступне:

07.03.2008 р. між сторонами укладено договір № 2 купівлі-продажу (далі по тексту –договір).

Згідно умов договору позивач зобов’язався передати, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити сіялку Monopil, заводський № 225503 (далі по тексту –товар) на загальну суму 75 000,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що право власності на товар переходить після оплати Покупцем (відповідачем) суми авансу в розмірі 20% вартості товару та передачі товару у відповідності до п. 5.2. даного договору. Відповідного до п. 5.2. договору передача товару Покупцю (відповідачу) від Продавця (позивача) здійснюється на підставі двостороннього Акту прийому-передачі та видаткової накладної протягом 3-х днів після поступлення авансу за товар.

12.03.2008 р. відповідач згідно платіжного доручення № 116 здійснив авансову оплату товару на загальну суму 15 000,00 грн. (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

14.03.2008 р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі сіялки Monopil, заводський № 225503, вартістю 75 000,00 грн. Факт передачі позивачем товару відповідачу також підтверджується довіреністю серія ЯОШ № 308388 на отримання товару та видатковою накладною № ЛА-0000219 від 14.03.2008 р. (копії Акту, довіреності та видаткової накладної знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, позивач свої зобов’язання перед відповідачем щодо передачі товару виконав повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що 80% вартості товару Покупець (відповідач) сплачує до 31.07.2008 р.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов’язань перед позивачем щодо сплати 80% вартості товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 60 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку затримки оплати Покупець (відповідач) сплачує Продавцю (позивачу) штраф у розмірі 0,08% від вартості товару за кожен день затримки оплати за товар. Позивачем нараховано відповідачу штраф на загальну суму 1 080,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача додаткових збитків (неодержаний прибуток –втрачена вигода) на загальну суму 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2008 р. зобов’язано позивача надати суду докази, що підтверджують суму неотриманого прибутку. Ухвалою суду від 21.10.2008 р. зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 02.09.2008 р.

Позивач вимог ухвал суду від 02.09.2008 р. та 21.10.2008 р. щодо надання доказів, що підтверджують суму неотриманого прибутку не виконав та зазначених доказів суду не подав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи норми ст. 81 ГПК України, позов в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. додаткових збитків (неодержаний прибуток – втрачена вигода) слід залишити без розгляду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 546, 547, 551 ЦК України, ст. 193 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива”, с. Підгайчики, Золочівський район, Львівська область (р/р 26003243459001 у ЗГРУ „Приватбанк”, МФО 325321, код ЄДРПОУ 03761768) на користь Акціонерного товариства відкритого типу „Львів-Авто”, м. Львів, вул. Городоцька, 282 (р/р 260000060774 в Укрексімбанку м. Львів, МФО 325718, код ЄДРПОУ 03112892) 60 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 080 грн. 00 коп. штрафу, 610 грн. 80 коп. державного мита та 88 грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. В частині позовних вимог щодо стягнення 20 000,00 грн. додаткових збитків (неодержаний прибуток –втрачена вигода) залишити позов без розгляду.

6. В частині позовних вимог щодо стягнення 200,00 грн. державного мита та 29,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у задоволенні позову відмовити.

Суддя Деркач Ю.Б.