ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/296
20.11.08
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр
"Леман-Україна", м. Київ
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна
залізниця", м. Київ
Про стягнення 41 152,69 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Костерний Д.О. –пред. по довір.
Від відповідача не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 41 152, 69 грн. Свої позовні вимоги Позивач мотивував тим, що Відповідачем здійснювалося транспортування вантажу –прокату чорних металів, який призначався Позивачу. При видачі вантажу та його перевірці було встановлено нестачу прокату чорних металів з урахуванням норм нестачі вагою у 7666, 87 кг.
У зв‘язку з цим, Позивач вважає, що Відповідачем не було забезпеченю збереження належного Позивачу вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту доставки у пункт призначення уповноваженій особі Позивача. Таким чином, Позивач стверджував, що з вини Відповідача –вантажоперевізника –йому було завдано збитків у розмірі 41 152, 69 грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з відповідною претензією, якою вимагав відшкодувати завдані йому внаслідок нестачі збитки. Проте, вказану претензію Відповідачем було залишено без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2008р.порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.09.2008р.
В судовому засіданні 24.09.2008р. було оголошено перерву до 09.10.2008р., в порядку ст. 77 ГПК України.
У зв’язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 09.10.2008р. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р. розгляд справи було призначено на 06.11.2008р.
В судовому засіданні 06.11.2008р. було оголошено перерву до 20.11.2008р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач у попередньому судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (надалі – «ГПК України») надав до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві Відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість, на його думку, позовних вимог, виходячи з наступного.
Під час прийняття вантажу та його перевірки під час одержання було встановлено факт відсутності пошкоджень вагону, у якому здійснювалося перевезення вантажу, пакувальні стрічки на верхніх пачках порушено не було, завантаження здійснювалося у вагон засобами вантажовідправника, і працівниками Відповідача перевірки такого завантаження щодо його кількості не здійснювалося.
З огляду на це, Відповідач вважає, що його вина по факту нестачі вантажу, відсутня.
Крім того, Відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено про неправильність обрахування вартості нестачі вантажу Позивачем та надано до суду власний уточнений розрахунок вартості нестачі, відповідно до якого вартість нестачі обліковується та становить 39 676, 60 грн. У зв‘язку з цим, Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
12.05.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна», м. Донецьк (надалі також –«вантажовідправник») відповідно до укладеного між ним та Позивачем Договору поставки №03/10-557/1 від 27.10.2003 р. та Додаткової угоди №6 від 26.12.2007 р. (копії знаходяться у матеріалах справи) було здійснено відправку на користь Позивача вантажу –прокату чорних металів, не поіменованих у алфавіті, загальною вагою брутто –88625,00 кг., нетто –66 625,00 кг. Відправлення зазначеного вантажу у залізничному вагоні №65702805 було підтверджено складанням відповідної залізничної накладної №50612595 (копія знаходиться у матеріалах справи), підписаної представником відправника Носач. Г. В. та квитанцією про приймання вантажу №50612595.
Перевізником зазначеного вище вантажу виступив Відповідач.
14.05.2008 р. при надходженні вантажу на станцію прибуття, його перевірці та видачі було встановлено факт нестачі вантажу у кількості 7725, 00 кг., про що Відповідачем було зроблено відмітку у відповідній графі залізничної накладної.
Крім того, 14.05.2008 р. на станції Основа працівниками залізниці було складено Акт загальної форми 10642 (копія є у матеріалах справи), у якому зазначалося, що під час переважування залізничного вагону №65702805 було виявлено недостачу вантажу у кількості 7725, 00 кг.
В той же день , 14.05.2008 р. на станції Основа було складено комерційний акт БИ №457930, у якому зазначено про те, що було виявлено недостачу вантажу за вагою у кількості 7725, 00 кг. Про стан вантажу записано ,що завантаження відбувалося навалом нижче бортів вагону, пакувальні стрічки на верхніх пачках порушено не було. На станції прибуття різниці проти відомостей, зазначених у вказаному акті виявлено не було, про що станцією Вишневе було зроблено відповідну відмітку.
30.05.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію №89 про відшкодування часткової нестачі вантажу, що виникла при перевезенні залізницею в розмірі 41 152, 69 грн., якою Позивач вимагав від Відповідача перерахувати на його банківський рахунок вартість недостачі вантажу у сумі 41 152, 69 грн.
07.07.2008 р. Відповідачем було направлено на адресу Позивача відповідь на претензію у формі листа №А-50, яким Відповідач повідомляв про відхилення вимог на підставі ст. 111 Статуту залізниць України з огляду на відсутність, вини перевізника щодо недостачі належного позивачу вантажу.
Проаналізувавши матеріали справи, надані докази, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
Правовідносини з приводу перевезення Відповідачем належного Позивачеві вантажу за своєю правовою природою є правовідносинами з приводу перевезення вантажів залізничним транспортом України та регулюються зокрема діючим Статутом залізниць.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб‘єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюється діяльність залізничного транспорту в Україні, є Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 (надалі –«Статут»).
Пунктом 3 Статуту встановлено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Підпунктом «а»пункту 5 Статуту передбачено, що на підставі Статуту Міністерство транспорту та зв‘язку України затверджує відповідні Правила перевезення вантажів.
Відповідно до п. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах.
Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом.
Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Міністерством транспорту України відповідно до пп. «а»п. 5 Статуту було видано наказ «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів»від 21.11.2000 р. №644, яким затверджено правила перевезення окремих видів вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до абзаців 4-5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 з метою забезпечення збереженості вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їхню поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
У відповідному розділі залізничної накладної №50612595 вказується про те, що вантаж було розміщено у вагоні навалом, промарковано відповідно до умов Збірника №21, виданого на підставі ст. 5 Статуту, та Збірника №17, про що зазначається і не заперечується також у додаткових поясненнях Відповідача у справі від 19.11.2008 р. №Мюр-0274 (є у матеріалах справи).
Таким чином, Відповідач, приймаючи вантаж до перевезення, був ознайомлений з тим, що вантаж було розміщено у вагоні зазначеним чином у зазначений спосіб, і на підтвердження цього прийняв до перевезення зазначений вантаж та поставив відповідний штамп на залізничній накладній №50612595.
Факт маркування вантажу у визначений чинним законодавством України спосіб підтверджується відповідною довідкою філії вантажовідправника вих. 25/09 від 25.09.2008 р., відповідно до якої вантаж був маркований фарбою білого кольору по всій довжині вагону. Зазначена філія вантажовідправника згідно з ст. 95 Цивільного кодексу України не є самостійною окремою юридичною особою, а діє від імені юридичної особи, тобто, самого вантажовідправника. З огляду на це, у суду відсутні правові підстави для визнання вказаної довідки неналежним доказом у справі та не залучення її до матеріалів справи.
Твердження Відповідача про те, що вантажовідправником у п. 4 залізничної накладної повинно бути обов‘язково вказано дані про маркування вантажу, а відсутність таких даних у залізничній накладній свідчить про факт відсутності такого маркування, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Порядок оформлення перевізних документів в Україні визначається відповідними Правилами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. №644. П. 2.4. вказаних правил визначено перелік даних, які повинні бути вказані вантажовідправником у п. 4 залізничної накладної. Так, у графі 4 зворотного боку накладної "Заяви і відмітки відправника" у відповідних випадках проставляються відмітки про: оголошену вартість вантажу; згоду відправника на перевезення на відкритому рухомому складі, коли вантаж не зазначено у переліку вантажів, перевезення яких дозволено на відкритому рухомому складі; кількість піддонів - у разі перевезення на піддонах; установлені відправником у вагоні пристосування, які необхідно видати на станції призначення одержувачу; заходи профілактики, застосовані відправником для запобігання змерзанню вантажу; наявність на не упакованому вантажі видимих пошкоджень, наприклад "у верстата відбито (вказується найменування деталі)", "розбита фара" тощо; найменування і номери документів, які додано до перевізного документа у відповідності до Правил, а також документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних правил. Ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа.
Зазначений перелік не містить вимог щодо обов‘язку вантажовідправника зазначати у залізничній накладній будь-які відомості стосовно маркування вантажу.
З огляду на це, твердження Відповідача про те, що відправником мало бути зазначено у залізничній накладній відомості про маркування вантажу, і відсутність таких відомостей вказує на відсутність захисного маркування, не приймається судом до уваги та не впливає на прийняття рішення по даному господарському спору.
Так само суд не погоджується з твердженням Відповідача про те, що маркування вантажу було здійснено працівниками станції Основа для забезпечення подальшого збереження решти вантажу, про що свідчить відповідний комерційний акт.
Відповідно до ст. 129 Статуту комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць, засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Таким чином, у комерційному акті зазначаються відомості про правильність навантаження, розвантаження і закріплення вантажу, наявність та стан захисного маркування вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу у такому акті зазначається, яке саме порушення було допущено.
У наявному у матеріалах справи комерційному акті БИ №457930 від 14.05.2008 р. не зазначено про факт відсутності передбаченого чинним законодавством маркування вантажу. Будь-які докази того, що з боку Відповідача при прийнятті вантажу до відправлення було заявлено або в установленому порядку направлено на адресу вантажовідправника чи Позивача будь-які заперечення чи зауваження з приводу правильності завантаження та/або маркування вантажу сторонами у справі до суду не надавалися, і у матеріалах справи такі докази відсутні.
Комерційний акт визнається належним доказом та таким, що безумовно засвідчує факт недостачі вантажу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, нормами чинного законодавства України відсутність вини перевізника у нестачі вантажу підлягає доведенню безпосередньо самим вантажовідправником за допомогою відповідних доказів у справі.
Відповідачем у справі не було надано до суду належних доказів того, що нестача вантажу мала місце внаслідок дій/бездіяльності вантажовідправника, який здійснював навантаження вантажу на вагон, і у матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, суд також приймає до уваги довідку від 21.05.2008 р., видану Державним підприємством «Шахта імені Максима Горького»про те, що дані про вагу вантажу, вказані у квитанції про приймання вантажу №50612595, відповідають даним перевантаження вантажу 12.05.2008 р. на 100-тонних вагах шахти. Зазначене перевантаження вантажу здійснювалося шахтою на підставі укладеного між нею та Донецькою філією вантажовідправника Договору про надання послуг зважування вантажу від 01.04.2008 р. (копія є у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого шахта прийняла на себе зобов‘язання з надання послуг з зважування вагонів, що подаються вантажовідправником (філією) на вагонні ваги шахти.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на ці обставини , суд приходить до висновку про те, що факт відсутності вини Відповідача у нестачі вантажу не підтверджується наявними у справі доказами, а тому відповідальність за таку нестачу несе безпосередньо Відповідач як особа, що здійснювала транспортування такого вантажу в установленому законодавством порядку.
Разом з тим, суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок розміру вартості нестачі вантажу, приходить до висновку про те, що Позивачем було невірно розраховано вартість такої нестачі, що полягає у наступному.
Згідно з ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостач –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0, 5%.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Відповідно до залізничної накладної №50612595, яка знаходиться у матеріалах справи, вага нетто вантажу складає 66 625,00 кг, а вага брутто –88 625,00 кг.
Таким чином, граничне розходження визначення маси нетто складає 333, 13 кг. А отже, недостача вантажу за комерційним актом БИ №457930 від 14.05.2008 р. складає 7725, 00 кг., а не 8000, 00 кг, як про це зазначено у позовній заяві Позивача та розрахунку вартості втраченого вантажу. Тому недостача вантажу з урахуванням з граничного розходження визначення маси нетто складає 7391, 87 кг.
З огляду на це, вартість недостачі вантажу складає 39 676, 60 грн., а не 41 152, 69 грн., як про це зазначено у відповідному розрахунку Позивача.
Тому, суд, оцінюючи зібрані у справі докази у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з Відповідача дійсної вартості недостачі вантажу у розмірі 39 676, 60 грн., а у решті позову є підстави відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України оскільки позов задоволено частково, то суд покладає судові витрати на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526, 924 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного територіального галузевого об‘єднання «Південно-Західна залізниця»(вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(вул. Мечникова, 2, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 32665054), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, вартість недостачі вантажу у розмірі 39 676, 60 (тридцяти дев‘яти тисяч шестисот сімдесяти шести грн. 60 коп.) гривень, 3967, 70 (три тисячі дев‘ятсот шістдесят сім грн. 70 коп.) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Н. І. Качан
Судове рішення № 2431891, Господарський суд м. Києва було прийнято 20.11.2008. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 31/296. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: