Ухвала суду № 243076, 20.09.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   20 вересня 2006 року                                                                                                    м.Київ                                                                         

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

       головуючої: судді Фадєєвої Н.М.

       суддів: Бим М.Є., Костенка М.І., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

         при секретарі: Єфімовій В.В.

     з участю: представника позивача – Стадника А.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова  на рішення господарського суду Львівської області від 29 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт - Пак» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

                        ТОВ «Пласт - Пак» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними повідомлень-рішень №0002152320/0/11302 від 16.07.2004 року, №0002172320/0/11301 від 16.07.2004 року, №0001401720/011303 від 16.07.2004 року. В суді першої інстанції представники позивача уточнили позовні вимоги та просили визнати недійсними нові податкові повідомлення – рішення від 17.05.2005 року за №0002152320/3/7438 з податку на прибуток на загальну суму 8945, 00 грн., №0002172320/3/7437 з податку на додану вартість в сумі 28595,00 грн., №0002152320/3/7436 з прибуткового податку – 1222,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства, оскільки в договорах купівлі – продажу, за якими позивач отримав майно у власність від фізичних осіб, не встановлено строку виконання зобов’язань по оплаті придбаного майна і так як не було вимог від продавців про сплату заборгованості, тому строк позовної давності згідно з нормами Цивільного кодексу України не сплив, Отже, відсутні підстави для зарахування сум заборгованості до безповоротної фінансової допомоги і як наслідок, не було обов’язку  зараховувати такі суми до валового доходу та сплачувати податок на прибуток підприємств.

Також позивач обґрунтовує неправомірність вимоги відповідача тим, що за другою товарно– транспортною накладною, виписаною постачальником, товар позивачу не було передано. Вказана накладна надана помилково і не зумовлює необхідності ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, настання податкових наслідків.

 Щодо визначення податковим органом податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян та застосування штрафних санкцій, то позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в порушення норм законодавства України в акті перевірки не зазначено прізвищ осіб, яким проводились виплати за придбані товари та надані послуги, не вказано, за які саме товари здійснювались виплати, не здійснено посилання на будь-які первинні документи, як на підставу прийняття оскаржуваного повідомлення – рішення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2005 року, яке залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається те, що судові рішення суперечать Законам України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про прибутковий податок з громадян».

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані рішення як законні і обґрунтовані залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача  Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі проведеної планової комплексної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт-Пак" за період з 01.04.2001р. по 01.04.2004р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2004р. № 141/23-2/30650622., відносно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2004року № 0002152320/011302 про податкове зобов’язання з податку на прибуток - в розмірі 80208 грн., № 0002172320/0/11301 - про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 45675 грн., № 0001401720/011303 - про податкове зобов’язання з прибуткового податку в розмірі 1222,23грн.

 В результаті адміністративного оскарження вказаних повідомлень -  рішень до ДПА України відповідач прийняв відносно позивача нові повідомлення - рішення від 17.05.2005р. № 0002152320/3/7438 - про податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8945 грн., № 0002172320/3/7437 - про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 28595 грн., № 0002152320/3/7436 - про податкове зобов’язання  з податку на доходи найманих працівників в сумі 1222,23 грн.

 Згідно з абзацем 6 підпункту 6.1. пункту 6  Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.2001р. за № 567/5758, попередні податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.05.2005р. № 0002152320/3/7436, яким донараховано податок на прибуток в сумі 7350 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1595,00 грн., то відповідно до п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає суми безповоротної фінансової допомоги, якою відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 76 Цивільного Кодексу України (1963р.), норми якого були чинні до 01.01.2004р., встановлено початок перебігу строку позовної давності, який починається з дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно змісту договорів купівлі - продажу б/н від 20.09.2000р., укладених між позивачем і його контрагентом, останні не містять умов про строк оплати за придбане майно.

Відповідно  ст.165 ЦК України (1963р.)якщо строк виконання зобов'язання не встановлений - боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Тобто, перебіг строку позовної давності починається зі спливом семиденного строку з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги з оплати кредитори позивачу не надсилали, тому трьохрічний строк позовної давності на момент перевірки не сплив.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що кредиторська заборгованість позивача не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому у позивача відсутні підстави відносити її до валового доходу, а у відповідача відсутні підстави донараховувати позивачу податкове зобов'язання та застосовувати штрафні санкції.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримав від дочірнього підприємства "Торговий дім "Текстиль-полімер" за договором поставки № 10/2004 від 05.01.2004р. поліетилен, згідно з накладною № 2230 від 22.03.2004р. на суму 29280 грн. (з ПДВ) в кількості 5000 кг.

При проведенні перевірки відповідачем виявлено дві товарно-транспортні накладні на перевезення вищеназваного товару: № 340073 від 22.03.2004р.-перевізник приватний підприємець Ганджа В.В., та № 339818 від 22.03.2004р.-  перевізник ПП "Авіста-Транссервіс".

Відповідач стверджує про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з зазначеним законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). На думку відповідача, позивачем не оприбутковано товар на суму 24400 грн., його вартість не включено в коригування залишків виробничих запасів та у валові витрати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, від контрагента позивач отримав лише одну партію товару на загальну суму 29280 грн. Проте, дійсно, разом з товаром передано дві товарно-транспортні накладні, виписані на ідентичний товар на різних перевізників. Позивачем в підтвердження своєї позиції про відсутність порушення та одержання тільки однієї партії товару було подано лист від постачальника ДП "ТД "Текстиль-Полімер", в якому останній підтверджує факт поставки однієї партії товару приватним підприємцем Ганджа В. В., та стверджує, що наявність другої товарно – транспортної накладної на один і той же товар зумовлена помилкою їхнього працівника, який залишив зайву товарно – транспортну накладну, виписану на ім'я ПП "Авіста-Транссервіс". Даний перевізник не надав автомобіля для перевезення вантажу, тому постачальник скористався послугами іншого перевізника – приватного підприємця Ґанджі В. В. Це підтверджує і лист від ПП "Авіста-Транссервіс", в якому спростовується факт надання транспортних послуг в березні 2004 року по перевезенню вантажу від ДП ТД "Текстиль-полімер" до позивача, та повідомляється про причини невиконання замовлення - несправність вантажного автомобіля.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що твердження відповідача про ймовірне не оприбуткування позивачем ще однієї партії товару не призводить до жодних податкових наслідків, оскільки позивач, у разі отримання додаткової партії товару, мав би згідно з п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" одночасно збільшити і валові витрати як витрати на придбання товарів, і валові доходи як приріст балансової вартості запасів. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що витрат на придбання ще однієї партії товару позивачем не понесено, до складу валових витрат не включено, то й здійснювати, відповідно до вимог вищеназваної норми, облік приросту балансової вартості товару, визначати різницю між балансовою вартістю запасів на кінець та на початок того ж звітного періоду, включати до валового доходу та сплачувати податок на прибуток у позивача не було підстав.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність  про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.05.2005р. № 0002172320/3/7437, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19064 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 9531 грн., то  судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства було надано податкові накладні, видані ВАТ "Львівобленерго", які, на думку відповідача,  не відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки у податкових накладних не відображено кількості та одиниці товару.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити ряд обов"язкових реквізитів, зокрема, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи податкові накладні ВАТ "Львівобленерго", перелічені відповідачем у п.2.5 акту перевірки як невірно оформлені, дійшли правильного висновку про те, що такі податкові накладні містять інформацію щодо кількості та ціни одиниці товару і повністю відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому судами з'ясовано, що позивачем належно оформлені податкові накладні ВАТ "Львівобленерго" разом з запереченням до довідки комплексної перевірки було надіслано відповідачу під час перевірки, про що свідчить поштова квитанція № 26007 та повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вказує на факт отримання відповідачем 16 липня 2004року належних податкових накладних, однак, зазначені податкові накладні відповідачем безпідставно до уваги не прийнято.

Згідно з п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за № 1023/7311, терміном проведення перевірки є проміжок часу між датою початку і датою закінчення документальної перевірки, а датою закінчення перевірки є дата підписання акта перевірки.

В порушення приписів розділу IIIвказаного Порядку акт перевірки не було надано для підписання посадовим особам позивача, не було складено акт відмови від підпису, а також порушено норму щодо можливості прийняття повідомлення-рішення керівником податкового органу (його заступником) протягом 3-х робочих днів саме від дня підписання акта документальної перевірки або ж складання акта відмови відпідпису.

Таким чином, оскільки акт перевірки було відправлено позивачу 22.07.2004р., а належним чином оформлені податкові накладні отримані відповідачем 16.07.2004 р., це свідчить про факт підтвердження платником податку на момент перевірки (до моменту закінчення перевірки) органом державної податкової служби сум ПДВ, попередньо включених до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки на момент перевірки позивачем були надані відповідачу податкові накладні, оформлені відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, про правомірність використання позивачем для формування податкового кредиту податкових накладних, виписаних ВАТ "Львівобленерго"  свідчить наведена у листі ВАТ "Львівобленерго" від 15.07.2005р. № 225 інформація про те, що всі податкові накладні ВАТ "Львівобленерго" у відповідних податкових періодах відображені в Книзі продажу товарів (робіт, послуг) ВАТ "Львівобленерго" та включені в податкові зобов'язання, та що податкові зобов'язання ВАТ "Львівобленерго" по ПДВ у відповідних податкових періодах сплачені до бюджету.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.05.2005р. № 0002152320/3/7436, яким донараховано податкове зобов'язання з прибуткового податку на суму 407,41 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 814,82 грн., то вп.2.6 акту перевірки зазначено про встановлення перевіркою наявності помилок в обчисленні прибуткового податку на суму 407,41 грн., чим порушено п.7.1 ст.7, ст.12, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". При цьому, як встановлено судом, у тексті акту перевірки не зазначено прізвищ фізичних осіб, яким проводились виплати за товар (роботи, послуги) за перевірений період, не вказано за який саме товар чи послуги проводились виплати фізичним особам, не вчинено посилання на будь-які первинні документи, з яких відповідач почерпнув зазначену інформацію.

Відповідно до п.2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції  України  23.03.2001р.  за  №  268/5459,  податкове  повідомлення - рішення щодо виявленого порушення податкового законодавства приймається за результатами перевірок платника податків.

Відповідно до приписів вказаної Інструкції та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 року № 429,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за № 1023/7311, результати перевірок платників податків оформляються актом перевірки, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку; факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, згідно встановленого судами попередніх інстанцій факту відсутності у акті перевірки посилання на будь-які первинні документи, з яких би вбачалося, що викладене у акті твердження відповідача про порушення позивачем п.7.1 ст.7, ст.12, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" відповідає дійсним обставинам справи, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про оформлення акту перевірки від 14.07.2004р. №141/23-2/30650622 з порушенням діючого порядку оформлення такого документу і в ньому не висвітлено в повній мірі суті виявленого порушення, тому такий акт не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Доводи касаційної скарги  висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

 Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень  дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу  слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 29 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005 року  –  без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді