Постанова № 24307144, 15.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р. № 2а-12971/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді -Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Заграва" до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

дочірнє підприємство "Заграва" (далі -ДП "Заграва") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Стрийському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000672303 та № 0000682303, що прийняті за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки ДП "Заграва" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Львівкомфортгруп-К", за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року, оформленої актом № 2816/23-4/35283515 від 11.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Стрийському районі, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ДП "Заграва". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України "Про податок на додану вартість". Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, мають реальний характер і пов'язані з власною господарською діяльністю позивача - вогнезахистом. На підставі наведеного, спірні рішення податкового органу слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог суду представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 21.11.2012 року, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти ДП "Заграва" -ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" - не мають в наявності основних засобів, складських, торгівельних приміщень, в них відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Таким чином, наявність лише податкових накладних без фактичної поставки товару не дає позивачу право на формування податкового кредиту. Крім того, представник відповідача зазначив, що наданих до перевірки документів не достатньо для висновку про реальність операцій. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ДП "Заграва" - зареєстрований 28.08.2007 року виконавчим комітетом Стрийської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ -35283515, місцезнаходження юридичної особи: м. Стрий, вул. Зелена, 23, офіс 1, взятий на облік як платник податків в ДПІ в Стрийському районі 23.08.2007 року за №154, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Стрийському районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "Заграва" з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Львівкомфортгруп-К" за період з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2011 року № 2816/23-4/35283515.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" на загальну суму 3969,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 року -в сумі 645,00 грн., за І квартал 2010 року -в сумі 3324,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 3774,00 грн., в тому числі за вересень 2009 року - на суму 1028,00 грн., жовтень 2009 року - на суму 2678,00 грн., листопад 2009 року - на суму 5978,00 грн., грудень 2009 року - на суму 5333,00 грн., за І квартал 2010 року - на суму 3774,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Стрийському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000672303 та № 0000682303, якими позивачу визначено (збільшено) податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4961,00 грн., у тому числі за основним платежем -3969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -992,00 грн. та встановлено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість всього на суму 3774,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалися.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДП "Заграва" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року та І квартал 2010 року податок на додану вартість в сумі 7743,00 грн., сплачений в складі вартості поставлених від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до наданих позивачем документів, між ДП "Заграва" та ПП "Львівкомфортгруп-К" укладено усний договір, згідно з яким ПП "Львівкомфортгруп-К" зобов'язувалось поставити в адресу ДП "Заграва" антипірен та мотопомпу. Ціна товару визначена в накладних № 1451 від 19.02.2010 року та № 2457 від 31.03.2010 року відповідно.

Крім того, між ДП "Заграва" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" було укладено усний договір, згідно з яким ПП "Будівельна фірма "Віалекс" зобов'язувалось поставити в адресу ДП "Заграва" антипірен та долото ЗГВ. Ціна товару визначена в накладних № 0143 від 20.10.2009 року, № 0205 від 09.11.2009 року та № 0049 від 29.09.2009 року відповідно.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду документів не можливо встановити, про які істотні умови поставки товарів сторони дійшли згоди, а саме: не зрозуміло, за якою адресою здійснюється поставка, за чий рахунок, не визначено всіх властивостей товару, не обумовлено якість товару, що мав поставлятись позивачу, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, не вказано місце передачі товару тощо.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів між контрагентами, ДП "Заграва" було надано накладні на поставку товарів № 1451 від 19.02.2010 року, № 2457 від 31.03.2010 року, № 0049 від 29.09.2009 року, № 0143 від 20.10.2009 року, № 0205 від 09.11.2009 року та відповідні їм податкові накладні: № 0844 від 19.02.2010 року, №1975 від 31.03.2010 року, № 0164 від 29.09.2009 року, № 0360 від 20.10.2009 року, № 0536 від 09.11.2009 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту за відповідні періоди.

Крім того, ДП "Заграва" перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 11 від 19.02.2010 року, № 38 від 31.03.2010 року, № 23 від 05.03.2010 року, № 198 від 29.09.2009 року, № 212 від 20.10.2009 року, № 235 від 04.12.2009 року та № 242 від 07.12.2009 року.

Слід зазначити, що з аналізу наданих платіжних доручень (графи "призначення платежу") вбачається часткова оплата за мотопомпу, лише в сумі 3240 грн. при загальні її вартості 8190,00 грн. (платіжне доручення № 38 від 31.03.2010 року), та оплата за антипірен без відповідної накладної та податкової накладної ( платіжне доручення № 23 від 05.03.2010 року).

Інших первинних бухгалтерських документів на придбання ТМЦ в ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" представником позивача на вимогу суду подано не було.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165 (що була чинною на момент взаємовідносин між ПП "Центр безпеки бізнесу" та ТзОВ "Галицькі інвестиції", надалі -Порядок № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що представлених ДП "Заграва" первинних бухгалтерських документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс".

Відтак, беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.

А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата (в тому числі ПДВ), використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом не беруться до уваги покликання представника позивача на договір ДП "Заграва" з Угерським виробничим відділенням ремонтних та сервісних послуг УМГ "Львівтрансгаз", як на підставу використання в подальшому антипірену, отриманого від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс", оскільки такий доводить лише факт надання послуг по вогнезахисту контрагентам, але ніяк не факт реальності операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс".

Крім того, суд критично ставиться до пояснень представника позивача про те, що антипірен, придбаний у ПП "Будівельна фірма "Віалекс" (м. Львів), перевозився в адресу ДП "Заграва" (м.Стрий) для проведення вогнезахисту кооперативу "Геолог" (м. Львів).

Слід також зазначити, що відповідно п. 2 до наданого позивачем регламенту робіт з вогнезахисту, антипірен складається з трьох компонентів:

-компонент № 1 -діамонійфосфат -кристалічна речовина білого кольору, при температурі 83?С розкладається, виробляється за ГОСТ 8575 із масовою часткою загальних фосфатів не менше 46 %, загального азоту - не менше 18 %, води - не більше 1 %;

-компонент № 2 -сульфат амонію -кристалічна речовина білого кольору, плавиться при температурі 128 ?С, виробляється за ГОСТ 9097 із масовою часткою азоту в перерахунку на суху речовину не менше 20 %, масовою часткою води не більше 1 %;

-компонент № 3 -30 %-ний водний розчин піноутворювача (змочувача) за ТУУ 24.5-34841217-001:2007 та ТУ У 3.50-14310945.126-98 або інших піноутворювачів за ДСТУ 3789-98, що застосовуються для пожежегасіння.

З урахуванням наведеного, неправдивими видаються пояснення представника позивача про те, що антипірен поставлявся ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" в сухому вигляді в мішках.

Суд вказує на те, що позивачем не було надано доказів використання в господарській діяльності мотопомпи та долота.

Крім того, відповідно до актів № 3181/23-2/35528851 від 24.12.2010 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Будівельна фірма "Віалекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року" та № 115/23-209/35383018 від 16.02.2011 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2010 року", у зазначених підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, в тому числі із ДП "Заграва".

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ДП "Заграва" було допущено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс" на загальну суму 3969,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 року -в сумі 645,00 грн., за І квартал 2010 року -в сумі 3324,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 3774,00 грн., в тому числі за вересень 2009 року - на суму 1028,00 грн., жовтень 2009 року - на суму 2678,00 грн., листопад 2009 року - на суму 5978,00 грн., грудень 2009 року - на суму 5333,00 грн., за І квартал 2010 року - на суму 3774,00 грн., оскільки в судовому засіданні не було підтверджено реальності господарських операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Будівельна фірма "Віалекс". Звідси, правомірним є нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0000672303 та № 0000682303 є правомірними.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.