Постанова № 24306406, 29.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/700/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріТикві В.В. за участю: представників позивача представника відповідача - Земляного О.Ю., Бакун Т.В., Тарабанової Н.О., Прошакової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011р. за № 0062382305

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби (з урахуванням ухвали про заміну відповідача у процесі правонаступництва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. за № 0062382305.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 13.12.2011р. за №5319/23-5/33546549. Зокрема, за викладеними у акті висновками позивачем порушено вимоги п.198.2, 198.6 ст.198, п.201.10, 201.4, 201.6 ст. 201, п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.1, 204.1 ст. 200 ПК України, а саме: по декларації з ПДВ за вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту у розмірі 1955452,93 грн. та завищено від'ємне значення на суму 1955452,93 гривень. На підставі акту перевірки від 13.12.2011р. за №5319/23-5/33546549 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема, у акті встановлено, що не можливо підтвердити суму ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 1817600,74 грн., що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України ТОВ «Ренесанс Експо Україна», проте, позивачем із свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операцією із ТОВ «Ренесанс Експо Україна», до податкової перевірки надавались всі первинні документи, дані бухгалтерського обліку та податкові накладні, які є підставою для нарахування податкового кредиту, сума ПДВ була сплачена позивачем у повному обсязі на користь продавця. Податковий кодекс України не передбачає такої підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит як відсутність підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до бюджету продавцем-контрагентом платника податку, а відповідно це не може бути підставою для зменшення суми від'ємного значення ПДВ. Крім того, у акті перевірки зазначено, що позивачем до податкового кредиту вересня 2011 року включено невірно оформлену податкову накладну у липні 2011 року, проте, податкова накладна від 07.07.2011р. за № 583 містить усі обов'язкові реквізити. ТОВ «ПРИВАТОФИС» виконані всі вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту за операцією із Заліщицьким районним споживчим товариством. До перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку та податкові накладні, які є підставою для нарахування податкового кредиту, сума ПДВ була сплачена позивачем у повному обсязі на користь продавця. З реєстру виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що всі податкові накладні, перелічені у акті перевірки як виписані у попередніх періодах, були отримані ТОВ «ПРИВАТОФИС» у вересні 2011 року, а тому суми ПДВ за ними були законно включені до складу податкового кредиту вересня 2011 року. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив таке. За результатами перевірки не можливо підтвердити суму з ПДВ за вересень 2011, що пов'язано із відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету ТОВ «Ренесанс Експо Україна» та із Заліщицьким районним споживчим товариством. Крім того, позивачем до податкового кредиту вересня 2011 року включено невірно оформлену податкову накладну у липні 2011 року. Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення діяв у межах законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такого факту, як платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

Згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 ст. 78 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 78 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно із п. 78.6 ст. 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Згідно із п. 78.7 ст. 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі наказу та службового посвідчення, керуючись положеннями п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України та інших нормативно-правових актів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРИВАТОФИС» (код ЄДРПОУ 33546549) з питань достовірності нарахування суми відємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року. Перевірка проводилась у період з 30.11.2011 року по 06.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 5319/23-5/33546549 від 13.12.2011 року.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Позивачем було подано заперечення до акту перевірки від 19.12.2011р. за №19/12-02.

У ході перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення: п.198.2, 198.6 ст.198, п.201.10, 201.4, 201.6 ст. 201, п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.1, 204.1 ст. 200 ПК України, а саме: по декларації з ПДВ за вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту у розмірі 1955452,93 грн. та завищено від'ємне значення на суму 1955452,93 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. за № 0062382305.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» було укладено наступні договори:

- з ТОВ «Ренесанс Експо України» - договір купівлі-продажу від 06.09.2011р.;

- з ПАТ «Укрсоцбанк» - договір купівлі-продажу від 07.07.2011р.;

- з Заліщицьким районним споживчим товариством - договір купівлі-продажу від 11.10.2011 року.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі-продажу, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» та вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

У положеннях п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193 ст.193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, положення п. 200.4 ст. 200 ПК України прямо вказують на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг). І в даному випадку Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування ПДВ від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару у всьому ланцюгу руху товарів сплатив ПДВ до бюджету.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Податковий кодекс України ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутність правосуб'єктності проміжних постачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця - позивача у справі.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У процесі розгляду справи позивачем було надано для огляду суду оригінали первинних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність діяльності яких підіймається в акті перевірки.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи, зокрема, і податкові накладні, ТОВ «ПРИВАТОФИС» та ТОВ «Ренесанс Експо України», ПАТ «Укрсоцбанк», Заліщицького районного споживчого товариства відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки продавців.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів ТОВ «ПРИВАТОФИС» та ТОВ «Ренесанс Експо України», ПАТ «Укрсоцбанк», Заліщицького районного споживчого товариства за місцезнаходженням, припиненням їх юридичної особи тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із податку на додану вартість за вересень 2011 року із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Ренесанс Експо України», ПАТ «Укрсоцбанк», Заліщицьким районним споживчим товариством.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п.198.2, 198.6 ст.198, п.201.10, 201.4, 201.6 ст. 201, п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14, п. 200.1, 204.1 ст. 200 ПК України, а саме: по декларації з ПДВ за вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту у розмірі 1955452,93 грн. та завищено від'ємне значення на суму 1955452,93 гривень, викладений в акті перевірки від 13.12.2011р. за №5319/23-5/33546549, суперечить встановленим по справі обставинам.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011р. за № 0062382305 прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011р. за № 0062382305 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 26.12.2011р. за № 0062382305, яким ТОВ «ПРИВАТОФИС» зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 1955452,93 гривні.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТОФИС» (код ЄДРПОУ 33546549) всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 14 травня 2012 року

Суддя В.В Ільков