Постанова № 24306399, 24.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3689/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріТикві В.В., за участю: представника позивача представника відповідача - Данилова А.В., Колота В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екомаркет Плюс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011р. за № 0001162302 та за № 0001172302

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби (з урахуванням ухвали про заміну відповідача у процесі правонаступництва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 22.08.2011р. за №1506/231/34512594. Зокрема, за викладеними у акті висновками будівельно-монтажні роботи по квартирах реалізованих товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України, мали бути закінчені до 08.11.2010р. - дати актів готовності об'єктів до експлуатації. Тобто будівельно-монтажні роботи не могли проводитись у грудні 2010 року, оскільки станом на 08.11.2010р. будівництво було закінчено, квартири були готові до експлуатації: матеріали, використані в процесі будівництва, були придбані у ПП «Аксіома» 01.12.2010р. - після закінчення будівництва квартир. Таке твердження відповідача суперечить законодавству України, з огляду на те, що наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 24.12.2008р. за № 637 затверджено перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких не можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків та вбудовано-прибудованих приміщень. Перелік цих робіт було здійснено у грудні 2010 року, що підтверджується відповідними актами. Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» було укладено договір будівельного підряду від 04.10.2010р. з ПП «Матеріалознавство». Зазначене підприємство має ліцензію на виконання будівельних робіт та дозвіл на їх виконання, тобто хибним є висновок відповідача щодо того, що ПП «Матеріалознавство» не мало можливості виконати будівельні роботи за договором підряду у грудні 2010 року, адже підприємство дійсно фактично виконало цю роботу. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив таке. Будівельно-монтажні роботи по квартирам реалізованим товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України мали бути закінчені до 08.11.2010р. - дата акта готовності об'єкта до експлуатації, внаслідок цього встановлено завищення позивачем відображеного показника у 4 кварталі 2010 року у сумі 3705108 гривень. У запереченнях проти позову відповідач зауважив на такому: витрати понесені ТОВ «Екомаркет Плюс» відповідно до акту виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201 не призвели до отримання доходу або збільшення активів підприємства, а тому будівельно-монтажні роботи у загальній сумі 2069816 грн., отримані від ПП «Матеріалознавство» та матеріали, використані у процесі вказаних будівельно-монтажних робіт за актом у загальній сумі 1635292 грн. не підлягають включенню до складу валових витрат ТОВ «Екомаркет Плюс» через відсутність зв'язку із господарською діяльністю платника; реальне виконання ПП «Матеріалознавство» певних дій не вбачається - спірні правочини укладені без наявних розумних причин, тобто є економічно неефективними, такими, що порушують приписи цивільного та господарського законодавства; акти, на підставі яких до складу валових витрат включена вартість матеріалів та будівельно-монтажних робіт, не можуть вважатись достатніми документами підтвердження таких витрат. З урахуванням викладеного, ТОВ «Екомаркет Плюс» порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Екомаркет Плюс» з ПП «Матеріалознавство» за актом виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201, у зв'язку з чим позивачем не доведено факт фактичного отримання послуг від ПП «Матеріалознавство». За результатами перевірки правильності формування валових витрат при здійсненні взаємовідносин з ПП «Матеріалознавство» встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1 ст.5, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) завищено валові витрати по придбанню послуг будівництва у ПП «Матеріалознавство» у 4 кварталі 2010р. на загальну суму 2069816,00 грн. та на суму вартості матеріалів використані у процесі вказаних будівельно-монтажних робіт за актом у загальній сумі 1635292,00 грн., у порушення п.п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон № 168/97-ВР) занижено податкові зобов'язання з ПДВ у грудні 2010р. на суму 327058,00 гривень. Відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень діяв у межах законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Згідно із п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами розроблено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за № 327 від 10.08.2005р.), який був чинний на момент проведення перевірки (далі по тексту - Порядок № 327 від 10.08.2005р.).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 327 від 10.08.2005р. невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3. Порядку № 327 від 10.08.2005р. закріплено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

На підставі наказу від 02.08.2011р. за №890 та службового посвідчення серія УДН № 0116650, виданого 30.07.2009р. ДПА у Дніпропетровській області, уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська, керуючись положеннями п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та інших нормативно-правових актів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» (код ЄДРПОУ 34512594) з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Аксіома» (код 20251135), ПП «Матеріалознавство» (код 30168615), ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» (код 33667707) та ПП «Вікторія-2007» (код 34974527) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 року. Перевірка проводилась у період з 02.08.2011 року по 22.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1506/231/34512594 від 22.08.2011 року.

Відповідно до п. 1.5. Порядку № 327 від 10.08.2005р. акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктами 1.6 - 1.7 Порядку № 327 від 10.08.2005р. встановлено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п. 5.1 ст.5, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010р. на загальну суму 926277,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2010р. на суму 741021,00 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Підпунктом 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Позивач звернувся із первинними скаргами (вих. № 190 та 191 від 20.10.2011р.) на податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 55.1 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

За результатами розгляду первинних скарг (вих. № 190 та 191 від 20.10.2011р.) Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було прийнято рішення про залишення податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 без змін (рішення від 02.12.2011р. за № 34974/10/25-008).

Крім того, позивач звернувся із повторними скаргами (вих. № 258 та 259 від 15.12.2011р.) на податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду повторних скарг (вих. № 258 та 259 від 15.12.2011р.) Державною податковою службою України було прийнято рішення про залишення податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 без змін (рішення від 15.02.2012р. за № 2773/6/10-2115).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» було укладено наступні договори:

- з ПП «Матеріалознавство» - договір будівельного підряду від 04.10.2010р.;

- з ТОВ «Аксіома» - договір купівлі-продажу від 01.12.2010р. за № 0112-М;

- з ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» - договір купівлі-продажу від 11.11.2010р. за № 227.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі-продажу, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» та вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано у п. 1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість» ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжнихпостачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця - позивача у справі.

Разом з тим, у відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

В акті перевірки та у заперченнях проти позову, зокрема, зафіксовано, що ТОВ «Екомаркет Плюс» порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ «Екомаркет Плюс» з ПП «Матеріалознавство» за актом виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201, у зв'язку з чим позивачем не доведено факт фактичного отримання послуг від ПП «Матеріалознавство».

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищезазначених договорів, укладених між ТОВ «Екомаркет Плюс» та ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос».

Правовідносини, що виникають у зв'язку із визначенням та формуванням платником податку на прибуток та податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту регулюються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У процесі розгляду справи позивачем було надано для огляду суду оригінали наступних первинних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність діяльності яких підіймається в акті перевірки, а саме:

- щодо ПП «Матеріалознавство»: ліцензія на проведення будівельної діяльності від 17.11.2006р. (серія АВ № 194394), дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.10.2009р. за № 63, акт приймання виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012р., акт про передачу матеріалів підрядній організації від 03.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 04.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 13.12.2010р. за № 03М;

- щодо ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос»: видаткова накладна від 02.12.2010р. за № ТВ-000000405;

- щодо ТОВ «Аксіома»: видаткова накладна від 01.12.2010р. за № РН-11210.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи ТОВ «Екомаркет Плюс» та ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки продавців.

Законом України «Про систему оподаткування» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та права (ст. 10) вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей (в тому числі і відносно реєстрації як платника податку, ведення останнім бухгалтерських книг, журналів тощо).

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів ТОВ «Екомаркет Плюс» та ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос» за місцезнаходженням, припиненням їх юридичної особи тощо.

Абз. 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені д складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Абз. 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, зважаючи на викладені факти позивач правомірно сформував податкові зобов'язання з податку на додану вартість та по податку на прибуток за грудень 2010р. по операціям з контрагентами ТОВ «Екомаркет Плюс» та ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос».

Твердження відповідача щодо того, що відповідно до висновків акту перевірки від 22.08.2011р. за №1506/231/34512594 будівельно-монтажні роботи по квартирах реалізованих товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України, мали бути закінчені до 08.11.2010р. - дати актів готовності об'єктів до експлуатації, як підставу завищення позивачем відображеного показника у 4 кварталі 2010 року у сумі 3705108,00 грн., суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Актів готовності об'єктів до експлуатації по квартирах реалізованих товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України датовані 08.11.2010 року.

Фактично будівельно-монтажні роботи по квартирах реалізованих товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» Міністерству оборони України були виконані у грудні 2010р., що підтверджується відповідними документами, а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012р., акт про передачу матеріалів підрядній організації від 03.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 04.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 13.12.2010р. за № 03М, видаткова накладна від 02.12.2010р. за № ТВ-000000405, видаткова накладна від 01.12.2010р. за № РН-11210.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008р. за №923 (редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009р. за № 534) (чинна на момент прийняття об'єктів у експлуатацію) у разі коли закінчений будівництвом об'єкт приймається в експлуатацію в I або IV кварталі, строки виконання окремих видів робіт (з оздоблення фасадів, опорядження території тощо) можуть

бути перенесені у зв'язку з несприятливими погодними умовами. Перелік таких робіт і строки їх виконання визначаються замовником, про що робиться відповідний запис в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Згідно із п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008р. за №923 (редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009р. за № 534) (чинна на момент прийняття об'єктів у експлуатацію) житлові будинки, в яких квартири та вбудовано-прибудовані приміщення побудовані за кошти фізичних і юридичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено інвестиційним договором про будівництво і проектною документацією, та за умови їх відповідності санітарним, протипожежним і технічним вимогам. Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Мінрегіонбудом. Житлові будинки, в яких є квартири, побудовані за кошти державного та місцевих бюджетів, у тому числі призначені для соціально незахищених верств населення (інваліди, учасники Великої Вітчизняної війни, багатодітні сім'ї, громадяни, що постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо), приймаються в експлуатацію за умови виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в таких квартирах у повному обсязі.

Відповідно до Переліку внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, та Переліку виконавчої та іншої документації, що надається приймальній комісії при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 24.12.2008р. за № 637, до переліку внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків віднесено:

- опорядження та покривання стін, перегородок та стель житлових приміщень, коридорів у квартирах, кухонь, ванних кімнат та туалетів, інших підсобних приміщень, а також вбудовано-прибудованих приміщень клейовими та іншими видами фарб, шпалерами, декоративними плитами, панелями, іншими оздоблювальними матеріалами та виробами;

- покривання підлог житлових кімнат, коридорів, кухонь, ванних кімнат, туалетів та інших підсобних приміщень, а також вбудовано-прибудованих приміщень паркетом, лінолеумом, облицювальною плиткою, іншими оздоблювальними матеріалами і виробами;

- установлення внутрішніх дверних полотен з коробками, елементів вбудованих шаф та антресолей у приміщеннях квартир та вбудовано-прибудованих приміщеннях;

- установлення сантехнічного обладнання та приладів (мийка, умивальник, унітаз, біде, ванна), сантехнічної арматури (водорозбірні крани, змішувачі), крім запірних кранів на відгалуженнях від стояків у місцях підключення зазначених приладів, а також засобів обліку води в квартирах та вбудовано-прибудованих приміщеннях;

- установлення електро- та газових плит, світильників, радіо-, телевізійних та телефонних розеток за умови забезпечення нормативних вимог з електробезпеки, пожежної безпеки та техніки безпеки у будівництві;

- влаштування внутрішніх перегородок у вбудовано-прибудованих приміщеннях;

- штукатурення внутрішніх поверхонь стін та стель вбудовано-прибудованих приміщень, крім заповнення швів;

- влаштування внутрішніх систем електрообладнання та газопостачання вбудовано-прибудованих приміщень.

Роботи, віднесені до зазначеного переліку, які можуть виконуватись після прийняття об'єкта у експлуатацію, були здійснені у грудні 2010 року, факт їх здійснення підтверджено відповідними документами, наданими до суду: акт приймання виконаних підрядних робіт від 20.12.2010р. за № 1201, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012р., акт про передачу матеріалів підрядній організації від 03.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 04.12.2010р. за № 03М, акт про передачу матеріалів підрядній організації від 13.12.2010р. за № 03М, видаткова накладна від 02.12.2010р. за № ТВ-000000405, видаткова накладна від 01.12.2010р. за № РН-11210.

Таким чином, проведення зазначених робіт у грудні 2010 року після підписання акту готовності об'єктів до експлуатації у листопаді 2010 року не суперечить вимогам діючого на той час законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток за 4 квартал 2010 року із врахуванням господарських операцій із ПП «Матеріалознавство», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Торгівельно-промислова група «Альбатрос».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1 ст.5, п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010р. на загальну суму 926277,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2010р. на суму 741021,00 гривень, викладений в акті перевірки від 22.08.2011р. за №1506/231/34512594, суперечить встановленим по справі обставинам. З огляду на це не підлягають застосуванню до позивача штрафні санкції.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011р. за №0001162302 та за №0001172302 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.09.2011р. за №0001162302 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1157846,25 грн., із них - 926277,00 грн. за основним платежем, 231569,25 грн. штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.09.2011р. за №0001172302 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 926276,25 грн., із них - 741021,00 грн. за основним платежем, 185255,25 грн. штрафні санкції.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екомаркет Плюс» (код ЄДРПОУ 34512594) всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 14 травня 2012 року

Суддя В.В Ільков