Постанова № 24305049, 23.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5019/1656/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" на рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.12 р.

у справі № 5019/1656/11 (суддя Павлюк І.Ю. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"

про визнання права власності на майно та визнання недійсним договору іпотеки

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1- Демської С.Є.

відповідача 2- не з"явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2012 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Огороднік К.М.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 травня 2012 року у зв"язку з неможливістю судді Огородніка К.М. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року у справі № 5019/1656/11 ( суддя Павлюк І.Ю.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «РВК» до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" та товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" про визнання недійсним іпотечного договору №02011/0507 від 29.05.2007 року та про визнання права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. У.Самчука, 30-А.

Ухвалюючи рішення та застосовуючи норми ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 92, 202,203,215,228 Цивільного кодексу України, ст.62 Закону України «Про господарські товариства», місцевий господарський суд дійшов висновку, що директор позивача ТзОВ - фірми "РВК" уклав іпотечний договір № 0201I/0507 відповідно до пункту 3.6 Статуту позивача та без порушення наданих йому повноважень; наявність чи відсутність погодження зборів учасників товариства не впливає на дійсність чи недійсність іпотечного договору; спірний іпотечний договір схвалено та визнано ТзОВ - фірмою "РВК" укладенням додаткових договорів від 28.09.2007 року та 17.08.2008 року до нього та актами перевірки наявності та схоронності предмета застави, підписаними директором позивача Вощуком А.Ю., що підтверджує дійсність угоди. Також, суд першої інстанції вважав, що оскільки відсутні підстави для визнання іпотечного договору недійсним, то відсутні і підстави для визнання права власності на спірне майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «РВК» подало апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим із порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що місцевий господарський суд не взяв до уваги та не врахував, що директор ТзОВ-фірми «РВК» при укладенні оспорюваного іпотечного договору та передачі майна в іпотеку діяв на виконання протоколу зборів учасників ТзОВ-фірма «РВК» №01 від 07.05.2007року, про що зазначено безпосередньо в самому договорі . Однак, означений протокол виявився підробленим, що встановлено постановою Рівненського міського суду від 10.08.11 року . На моменту укладення іпотечного договору відповідач (Банк) знав про те, що повноваження директора ТзОВ-фірми «РВК» обмежені протоколом № 01 від 07.05.2007 року загальних зборів учасників і директор, підписуючи оскаржуваний договір іпотеки ,діяв саме на виконання цього протоколу. Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що укладення додаткових угод до договору іпотеки та складення актів перевірки наявності та схоронності предмета застави додатково свідчать про схвалення позивачем іпотечного договору з огляду на те, що дані документи були підписані знову ж таки на виконання протоколу №01 від 07.05.2007 року учасників загальних зборів, та не є належними доказами схвалення позивачем оспорюваного договору, так як не містять відомостей про прийняття ТзОВ-фірмою «РВК» іпотечного договору до виконання. На переконання апелянта, жодних доказів в розумінні ст. 241 ЦК України та п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" про схвалення позивачем іпотечного договору матеріали справи не містять. Звертає увагу, що акти перевірки наявності та схоронності предмета застави не містять печаток банку та у них не зазначено посадових осіб, які складали такі акти.

З огляду на положення п.3.4 статуту ТзОВ-фірми «РВК», за якими до виключної компетенції зборів учасників віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000 доларів США або еквівалент в національній валюті України, та норми ст.92,203 ЦК України вважає, що при вчиненні такого роду правочинів, без затвердження договору зборами учасників ТзОВ-фірми «РВК», директор має обмежений обсяг цивільної дієздатності.

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" подано відзив на апеляційну скаргу, яким вважає рішення місцевого господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим. Вказує, що згідно п.3.4 Статуту позивача до виключної компетенції зборів учасників належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000 доларів США або еквівалент в національній валюті України. При цьому, за п.3.6 Статуту позивача керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор, який має право без довіреності виконувати дії від імені товариства і вирішувати всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що входять до компетенції зборів учасників. Право органу позивача на укладення іпотечного договору не обмежено, тобто такий орган (директор) уклав договір без порушення наданих йому повноважень, а факт не затвердження договору після його укладення не може бути підставою для визнання договору недійсним. З покликанням на приписи статі 62 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 92 ЦК України стверджує, що наявність чи відсутність погодження зборів учасників товариства не впливає на дійсність чи недійсність іпотечного договору.

Звертає увагу, що спірний іпотечний договір схвалено та визнано ТОВ-фірма "РВК" укладенням додаткових договорів та актами перевірки наявності та схоронності предмета застави, підписаними директором Вощуком А.Ю. самостійно на підставі статуту, а не на виконання протоколу загальних зборів. При цьому вказує, що банк визнає зі своєї сторони підписання актів його працівником, який здійснював перевірку майна. Наводить свої міркування на спростування доводів апелянта про нікчемність правочину (іпотечного договору). Вважає себе законним власником нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, з огляду на наявність витягу про реєстрацію права власності та судових актів адміністративних судів, якими відмовлено у задоволенні позову ТзОВ-фірма "РВК" до КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення від 29.12.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно за АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ-фірма "РВК" - без задоволення.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" відзиву на апеляційну скаргу не подало. Відповідно до ч.2ст. 96 ГПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

Попередньо рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року позов задоволено та визнано недійсним Договір іпотеки № 02011/0507 від 29.05.2007 року , визнано за позивачем право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. У. Самчука, 30 а.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 року рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів були скасовані, а справа направлена до Господарського суду Рівненської області для розгляду по суті.

Скасовуючи судові акти у даній справі, касаційна інстанція зазначила, що при новому розгляді справи судам необхідно дати оцінку додатковим договорам, які укладені між позивачем та відповідачем 1 до договору іпотеки, надати оцінку актам перевірки наявності та стану предмету застави для з'ясування питання чи було у подальшому схвалено оспорюваний договір. Судам також необхідно з'ясувати чи був обізнаний відповідач 1 про ту обставину, що фактично загальні збори учасників позивача не відбулися і як це може впливати на взаємовідносини сторін з урахуванням приписів ч.3 ст.92 ЦК України, щодо обмеження повноважень представників (у даному випадку директора позивача) у відносинах із 3-ми особами (у даному випадку з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит").

Під час апеляційного перегляду справи представник публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" проти апеляційної скарги заперечувала з мотивів, які викладені у відзиві. Просила рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін , а апеляційну скаргу ТзОВ-фірми «РВК» - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлялося заздалегідь та належним чином ,проте повідомлення повернуті з відміткою "по закінченню терміну зберігання" , " за адресою не значиться" ( т. 3,а.с.48,59 )

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув" тощо вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Від апелянта ТзОВ-фірми «РВК надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв»язку з госпіталізацією директора підприємства у лікарню,відпусткою головного бухгалтера та відсутністю інших працівників на підприємстві. (т.3,а.с.62)

Колегія суддів вважає ,що дане клопотання до задоволення не підлягає, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника ,не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази тимчасової непрацездатності директора товариства .

Також,апеляційний господарський суд звертає увагу , що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного , враховуючи , що явка сторін обов»язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників ТзОВ-фірми «РВК та ТзОВ "Літа Холдинг".

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю -фірми «РВК» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи , 29 травня 2007 року між товариством з обмеженою діяльністю "Літа-Холдинг" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір відновленої кредитної лінії №0165-01-07, відповідно до умов якого Банк надав ТзОВ «Літа-Холдинг» грошові кошти у розмірі 4200000 гривень строком до 28 травня 2009 року зі сплатою 18,5% річних за користування кредитними коштами ( т.1, а.с.13-20) .

Також, 29 травня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та позивачем на забезпечення повернення кредитних ресурсів за згаданим кредитним договором, був укладений іпотечний договір №0201I/0507, який посвідчений 29.05.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за №1606 ( т.1, а.с.21-26).

За умовами п.1 іпотечного договору предметом іпотеки являється майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі: гараж, літ. "Д", загальною площею 34,4кв.м.; склад №120, літ. "Е", загальною площею 99,6 кв.м.; зварювальний цех №148, літ. "Ж", загальною площею 221,4 кв.м.; склад №148а, літ. "З", загальною площею 50,6кв.м. та будівля господарського блоку літ. "Б-2", загальною площею 864,8кв.м.; (надалі -предмет Іпотеки.).

Пунктом 3 іпотечного договору його сторони погодили вартість предмету іпотеки на рівні 6124587 гривень.

Преамбула іпотечного договору містить відомості про те, що директор ТзОВ-фірми «РВК» Вощук А.Ю. діє на підставі статуту та протоколу №01 від 07.05.2007 року.

Протоколом зборів учасників ТзОВ-фірма "РВК"№01 від 07.05.2007р. за підписами усіх учасників було надано згоду на майнове поручительство ТзОВ - фірмою "РВК" за ТзОВ "Літа Холдинг" перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" шляхом передачі Банку в іпотеку майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30-А.

В подальшому, 28 вересня 2007 року та 27 серпня 2008 року між позивачем та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладалися додаткові договори №02011/0507-1 та №02011/0507-2 ( відповідно), якими вносилися зміни до іпотечного договору (т.1, а.с. 173,174) .

Пунктом 8.1.1 іпотечного договору позивач взяв на себе зобов»язання надавати іпотекодержателю можливість перевірки документально і в натурі експлуатаційного та технічного стану і правильності використання предмету іпотеки.

На виконання означених умов договору іпотеки 18.12.2007 року, 12.03.2008 року та 12.06.2008 року представником ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" проводилися перевірки наявності та збереження предмета іпотеки, по результатах яких складено відповідні акти.(т.1, а.с.175-177).

Дані акти містять підписи директора ТзОВ - фірми "РВК" і працівника банківської установи та скріплені печаткою позивача .

В подальшому, СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області порушена кримінальна справа №80/11-2010 по факту підробки протоколу зборів учасників ТзОВ-фірми "РВК"№01 від 07.05.2007р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України та проведено почеркознавча експертиза, висновками якої встановлена підробка підписів учасників товариства, які у сукупності володіють часткою в 50% в ТзОВ-фірмі "РВК".

10.08.2011 року Рівненським міським судом прийнято постанову у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 за частиною 1 ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). В постанові зазначено, що ОСОБА_7, маючи умисел на підроблення документа з метою використання його іншою особою, підробила протокол № 01 Загальних зборів учасників ТОВ Фірми -"РВК" від 07.05.2007 року, власноруч підробивши підписи від імені засновників -ОСОБА_8 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих обставин (т.1, а.с.112).

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що загальні збори учасників ТзОВ- фірми «РВК», які оформлені протоколом № 01 від 07.05.2007 року не відбувалися.

Пунктом 3.4 статуту ТзОВ-фірми «РВК» до виключної компетенції зборів учасників товариства серед іншого належить : затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000 доларів США або еквівалент в національній валюті; затвердження кредитних угод, угод щодо купівлі- продажу основних фондів та угод щодо застави майна товариства.

Частиною 1 статі 62 Закону України "Про господарські товариства визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор).

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пункт 3.6 Статуту позивача вказує, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює директор. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства і вирішувати всі питання діяльності товариства за виключенням тих, що входять до компетенції зборів учасників.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті п.40 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначає, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Аналізуючи положення пунктів 3.4 та 3.6 Статуту позивача ,колегія суддів дійшла висновку, що затверджуючи Статут, учасники товариства не встановлювали будь-яких обмежень та уповноважили директора товариства на укладення будь-яких правочинів, що стосуються діяльності товариства, а за відсутності у Статуті товариства обмежень права виконавчого органу на укладення договорів, у тому числі і про передачу майна в іпотеку, відсутні підстави вважати іпотечний договір таким, що укладений з порушенням наданих директору повноважень.

За таких обставин, колегія суддів знаходить вірним висновок місцевого господарського суду, що директор ТзОВ - фірми «РВК» уклав договір без порушення наданих йому повноважень, а наявність чи відсутність погодження зборів учасників товариства не впливає на дійсність чи недійсність іпотечного договору.

Наявні у справі додаткові договори до іпотечного договору та акти перевірки заставного майна вказують на безумовне прийняття ТзОВ -фірмою «РВК» іпотечного договору до виконання та його виконання протягом тривалого періоду.

Встановлення факту, що загальні збори учасників ТзОВ- фірми «РВК», які оформлені протоколом № 01 від 07.05.2007 року не відбувалися, не може слугувати підставою для визнання недійсним іпотечного договору, підписаного директором товариства, оскільки не усуває факту законності дій директора вирішувати всі питання діяльності товариства без визначення будь-яких обмежень.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів про те, що ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" було відомо про відсутність згоди засновників ТзОВ-фірми «РВК» на передачу в іпотеку майна товариства та підроблення протоколу № 1 на час укладення іпотечного договору, а тому вважає, що у відносинах із третіми особами, у даному випадку із банком, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили.

29 грудня 2010 року Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за АТ "Банк "Фінанси та Кредит" право власності на майновий комплекс: гараж, літ."Д", склад № 120, літ."Е", зварювальний цех № 148, літ."Ж", склад № 148а, літ."3", та будівлю господарського блоку, літ."Б-2", що розташовані за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30-А.

Правомірність таких дій досліджувалося судовими інстанціями в порядку адміністративного судочинства в ході розгляду адміністративного позову ТзОВ-фірма "РВК".

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 року залишено в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, якою відмовлено ТзОВ - фірмі "РВК" у задоволені позову до КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним рішення від 29.12.2010 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно за АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний іпотечний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та про відсутність підстав як для визнання його недійсним, так і для визнання права власності на спірне майно, яке було предметом іпотеки.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю- фірми «РВК» та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року у справі № 5019/1656/11.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 28 лютого 2012 року у справі № 5019/1656/11 залишити без змін , а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РВК " залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.