Постанова № 24304905, 21.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 № 10/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 2012. 05/372 від 17.05.2012р.

ОСОБА_3, дов. № 2012. 05/373 від 17.05.2012р.

ОСОБА_4, дов. № 2012. 05/374 від 17.05.2012р.

від відповідача: ОСОБА_5, дов. № 1126 від 06.06.2011р.

ОСОБА_6, дов. № 92/0/25-11 від 16.06.2011р.

ОСОБА_7, дов. № 157/0/25-11 від 09.11.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-

виробниче об'єднання «Агрокомплекс» та Публічного

акціонерного товариства «Оболонь»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 14.02.2012р.

у справі № 10/420 (головуючий суддя Котков О.В., судді

Івченко А.М., Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-

виробниче об'єднання «Агрокомплекс»

до Публічного акціонерного товариства «Оболонь»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Оболонь" заборгованості в сумі 63 334 496,35 грн. з них основного боргу -30 109 087,06 грн., пені -15 070 920,44 грн., втрат від інфляції -4 445 488,01 грн., 3% річних -732 632,91 грн., штрафу -1 505 454,35 грн., збитків -11 119 574,20 грн. та збитків у вигляді витрат пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання -351 339,38 грн.

В процесі розгляду справи позивач спочатку подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 60 193 104,27 грн. з них основного боргу -29 331 424,54 грн., пені -13 643 190,49 грн., втрат від інфляції - 3 569 651,75 грн., 3% річних -711 352,68 грн., штрафу -1 466 571,23 грн., збитків -11 119 574,20 грн. та збитків у вигляді витрат пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання -351 339,38 грн., а потім, по відношенню до зменшених вимог подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути 65 114 075,85 грн. з них основного боргу -29 331 424,54 грн., пені -18 306 886,99 грн., втрат від інфляції -3 626 789,58 грн., 3% річних -911 449,25 грн., штрафу -1 466 571,23 грн., збитків -11 119 574,20 грн. та збитків пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання -351 380,06 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2012р. у справі № 10/420 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Оболонь" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" грошові кошти: основного боргу - 468 585,85 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 85 копійок), пені - 369 081,18 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч вісімдесят одну гривню 18 копійок), 5% штрафу - 23 429,30 грн. (двадцять три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 30 копійок), втрат від інфляції 795 858,50 грн. (сімсот дев'яносто п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 50 копійок), 3% річних 251 246,39 грн. (двісті п'ятдесят одну тисячу двісті сорок шість гривень 39 копійок) та судові витрати -514,72 грн. (п'ятсот чотирнадцять гривень 72 копійки). В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012р. у справі № 10/420 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Оболонь" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" 29 331 424,54 грн. основного боргу, 18 306 886,99 грн. пені, 911 449,25 грн. 3% річних, 3 626 789,58 грн. втрат від інфляції, 1466 571,23 грн. штрафу, 11 119 574,20 грн. збитків та 351 380,06 грн., збитків у вигляді витрат пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012р. у справі № 10/420 залишити без змін.

Публічне акціонерне товариство "Оболонь" теж звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012р. у справі № 10/420 в частині стягнення з ПАТ «Оболонь» сум основного боргу 468 585,85 грн. та 5% штрафу 23 429,30 грн.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 у справі № 10/420 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Оболонь» та Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» було прийнято до провадження та призначено на 28.03.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012р. у справі № 10/420 було відкладено розгляд справи на 18.04.2012р., в зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

17.04.2012р. через відділ документального забезпечення від Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р. у справі № 10/420 було відкладено розгляд справи на 07.05.2012р., в зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

В судовому засідання 07.05.2012р. було оголошено до 16.05.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Київського апеляційного господарського суду продовжено строк розгляду справи.

В судовому засідання 16.05.2012р. було оголошено до 21.05.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс", правонаступником якого є позивач, що підтверджується положеннями Статуту та Свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 482188 (надалі -Постачальник або Продавець) та Закритим акціонерним товариством "Оболонь", правонаступником якого є відповідач (далі по тексту -Покупець або Замовник) (разом - сторони), було укладено договір № 67/13669236/08, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника за фактичними цінами, які розраховані: згідно розділу 5.4., та базових цін, які узгоджені у Додатку 1 та 2 , що є невід'ємними Договору, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму - 115 499 484,24 грн., але покупець лише частково розрахувався за товар на суму 114 460 815,83 грн. з яких продавцем, на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України, було зараховано: сума пені нарахована згідно п. 8.2. Договору у розмірі 20 757 538,65 грн.; сума 3% річних із простроченої суми нарахована згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 585 255,44 грн.; сума основного боргу, з урахуванням коригування несплаченої суми за продукцію згідно п. 5.7. Договору, у розмірі 93 118 021,74 грн., а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має сплатити позивачу основний борг за поставлену продукцію по Договору, з урахуванням коригування несплаченої суми за продукцію згідно п. 5.7 Договору, в загальному розмірі 29 331 424,54 грн., а також пеню, 3% річних, втрати від інфляції, як санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по Договору щодо оплати продукції, а також понесені Продавцем збитки.

Також позивач зазначає, що в порядку досудового врегулювання він в період 2010-2011р.р. неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити заборгованість. Позивач зазначає, що заборгованість Покупця перед Продавцем по Договору повністю не погашена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника за фактичними цінами, які розраховані: згідно розділу 5.4., та базових цін, які узгоджені у Додатку 1 та 2 , що є невід'ємними частинами Договору, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що загальну суму Договору буде складати загальна вартість поставленої продукції (підсумкова сума по всім поставкам, згідно накладних).

З матеріалів справи вбачається, що в період з березня 2008 року по січень 2011 року позивач передав товар на загальну суму 115 142 822,32 грн., що підтверджується накладними на поставку товару та актами виконаних робіт у загальній кількості 740 шт. та замовленнями на поставку товару (належним чином засвідчені копії накладних та замовлень містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписами та відбитками печатки Замовника на відповідних накладних.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що оплата партії продукції по Договору здійснюється Замовником по фактичним цінам в національній валюті України (гривня), не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника.

Як встановив господарський суд, в період з березня 2008 року по січень 2011 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 115 142 822,32 грн., що підтверджується накладними на поставку товару та актами виконаних робіт по додруковій підготовці продукції.

Однак при визначені загальної суми здійснених відповідачем платежів за Договором поставки господарський суд помилково визначив суму в розмірі 114 674 236,47 грн. на дату порушення провадження у справі. Господарським судом не враховано, що відповідач після порушення провадження у справі платіжним дорученням №6633 від 17.10.2011р. та №21145 від 18.10.2011р., здійснив платіж в сумі 1 036 172,01 грн. на виконання умов Договору поставки з призначенням платежу «за етикетку поліпропіленову по Договору 67/13669236/08 від 01.02.2008»..

Таким чином, відповідачем на день прийняття рішення судом першої інстанції у справі було перераховано за товар 115 710 408,48 грн..

Також, згідно з даних позивача вказаних у позовній заяві, станом на 30.08.2011р. всього за Договором поставки ним було отримано коштів на загальну суму 114 674 236,47 грн. (в розрахунках помилково пропущений платіж здійснений відповідачем в розмірі 213 420,64 грн. сплачених платіжним дорученням №11598 від 31.12.2009р.) та підтверджується отримання коштів після порушення провадження у справі в розмірі 1 036 172,01 грн., згідно платіжних доручень №6633 від 17.10.2011р. та №21145 від 18.10.2011р..

Отже, на момент розгляду справи щодо стягнення суми основного боргу визначена місцевим судом сума заборгованості в розмірі 468 585,85 грн. існувала на дату порушення провадження у справі та було повністю погашена відповідачем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про існування основної суми заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 468 585,85 грн.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, на ст. 534 Цивільного кодексу України, як на підставу для зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача, в рахунок погашення 3% річних та пені є необґрунтованими, оскільки з банківських виписок та платіжного доручення № 11598 від 31.12.2009р. вбачається факт спрямування відповідачем коштів чітко в оплату поставленого за Договором товару та за виставленими позивачем рахунками, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність у позивача правових підстав для здійснення перерозподілу сплачених відповідачем коштів в рахунок інших платежів. Крім цього, умовами Договору не передбачено черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями як то спочатку на сплату суми пені та 3% річних, а потім вже зарахування по сумі основного боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення розрахунку проти строків, передбачених п. 5.2 Договору, Замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від несплаченої вартості поставленої партії продукції за кожний день прострочення оплати до повного виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У Відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 369 081,18 грн.

Пунктом 11.3. Договору передбачено, що в усьому іншому, що не передбачено умовами Договору, сторони керуються "Положенням про продукції виробничо-технічного призначення затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988р. та чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 66 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. за № 888 "Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання і Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунку покупець (платник) сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми, від оплати якої він відмовився або ухилився.

Оскільки частина основного боргу була сплачена вже після звернення до суду з даною позовною заявою, що є ухиленням від сплати боргу, порушення з його боку існувало на момент звернення до суду, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої відповідач ухилився, що складає: 51808,50 грн., з розрахунку: 1 036 172,01 грн. грн. Х 5%.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи обставини порушення відповідачем умов Договору щодо оплати поставленої позивачем продукції, стягненню з відповідача підлягають 795 858,50 грн. втрат від інфляції та 251 246,39 грн. 3% річних.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків у сумі 11 119 574,20 грн. та збитків у вигляді витрат пов'язаних з одержанням виконання зобов'язання в розмірі 351 380,06 грн.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заявлених вимог про стягнення збитків, з врахуванням обставин справи, оскільки позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків ПАТ "Укрпластик".

Кошти в сумі 351 380,06 грн. понесені продавцем внаслідок оплати юридичних послуг ТОВ Юридична фірма "Салком", а також внаслідок оплати поштових відправлень та телеграм щодо сплати заборгованості.

Частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретної юридичної фірми, яка надавала будь-які юридичні послуги, зважаючи на факт самостійного вибору позивачем способу звернення до відповідача з вимогами оплатити борг, зокрема, шляхом поштового обігу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 351 380,06 грн., як по суті судових витрат за юридичні послуги ТОВ Юридична фірма "Салком" та як відшкодування вартості оплачених поштових відправлень та телеграм пов'язаних з розглядом справи № 10/420 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Оболонь» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2012р. у справі № 10/420 підлягає зміні в частині стягнення основної суми та в частині стягнення 5% штрафу, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Оболонь» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 у справі № 10/420 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (індетифікаційний код: 05391057, адреса: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ «Укрінбанк» м. Києва, МФО 322993) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (ідентифікаційний код: 13669236, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 22-Б, кв. 60, р/р 2600401283181 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) пені - 369 081,18 грн., 5% штрафу - 51808,50 грн., втрат від інфляції 795 858,50 грн., 3% річних 251 246,39 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.»

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Агрокомплекс» (ідентифікаційний код: 13669236, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 22-Б, кв. 60, р/р 2600401283181 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) на користь Публічного акціонерного товариства «Оболонь» (індетифікаційний код: 05391057, адреса: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ «Укрінбанк» м. Києва, МФО 322993) судовий збір в розмірі 4401,96 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Київ.

Матеріали справи № 10/420 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Новіков М.М.

Зубець Л.П.