Рішення № 24304475, 15.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5019/336/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) в особі його відокремленого підрозділу - філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне" (далі - Філія) до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" (далі - ТОВ "ДЕНІР"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДЕЯ" (далі - ТОВ "МЕДЕЯ"), про звернення стягнення на заставлене майно,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 2263 від 15 вересня 2010 року,

ОСОБА_2 за довіреністю № 2264 від 15 вересня 2010 року;

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 18 травня 2011 року;

третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Банк в особі Філії звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є позивач, та ТОВ "МЕДЕЯ" укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 83/08, за умовами якого (з урахуванням договорів про внесення змін № 494/08 від 21 квітня 2008 року, № 148/09 від 24 квітня 2009 року та № 350/09 від 5 жовтня 2009 року) останньому було надано кредит у розмірі 2 125 000 грн. 00 коп. під 25 відсотків річних з кінцевим терміном повернення - не пізніше 1 травня 2010 року.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 24 квітня 2009 року між банком та ТОВ "ДЕНІР" укладено договір застави № 149/09, за яким (з урахуванням змін, внесених до нього договором № 351/09 від 05 жовтня 2009 року) останній передав у заставу позивачу належне йому на праві власності рухоме майно - холодильне обладнання згідно з переліком, викладеним в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, розташоване за адресою: 33000 м. Рівне, пров. Робітничий, 5. Згідно з пунктом 1.4 цієї угоди загальна вартість заставленого майна складає 1 400 000 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач взяте не себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконував неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього перед Банком утворилася заборгованість в сумі 3 313 248 грн. 22 коп., позивач просив суд звернути стягнення на заставлене майно ТОВ "ДЕНІР".

Крім того, у порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою забезпечення позову Банк у своїй позовній заяві також просив суд накласти арешт на вищезазначене майно відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 2 березня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/336/12, розгляд якої було призначено на 22 березня 2012 року. Водночас у позивача було витребувано докази, що підтверджують сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні, призначеному на 22 березня 2012 року, представник Банку докази, що підтверджують сплату судового збору за подання вищезазначеної заяви не надав та просив суд залишити вказане клопотання без розгляду. Враховуючи викладене, суд відхилив клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 5 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 5 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 26 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2012 року на підставі клопотання представників позивача та відповідача строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів - до 16 травня 2012 року.

Також ухвалою суду від 26 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 8 травня 2012 року.

8 травня 2012 року на адресу суду надійшла заява позивача від 8 травня 2012 року № 39-4/794 про уточнення позовних вимог, в якій останній визначив спосіб звернення стягнення на заставлене майно відповідача -шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 8 травня 2012 року, було оголошено перерву до 15 травня 2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію тим, що згідно з вимогами частини 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Оскільки у самому договорі застави № 149/09 від 24 квітня 2009 року та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не міститься опису предмета застави, достатнього для його ідентифікації, дане обтяження, на думку відповідача, є недійсним.

У призначені судові засідання ТОВ "МЕДЕЯ" не забезпечило явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направило.

За таких обставин суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), яке в подальшому згідно наказу голови Правління Банку від 14 серпня 2009 року № 128 перейменовано в публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (а.с. 109), та ТОВ "МЕДЕЯ" був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 83/08, за умовами якого Банк зобов'язався надати третій особі для виробничих потреб кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не може перевищувати 1 700 000 грн. 00 коп. під 15 процентів річних (а.с. 8-11).

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору датою остаточного повернення позичальником всіх отриманих в межах кредитної лінії сум є 23 січня 2009 року.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що даний кредит надається позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених пунктом 2.1 цієї угоди, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з відповідного позичкового рахунку: № 20628301586774, відкритого банком у філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рівне", код банку: 333335, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Договором про внесення змін № 494/08 до вищезазначеного кредитного договору від 21 квітня 2008 року ліміт кредитної лінії був збільшений до 2 500 000 грн. 00 коп., а відсоткова ставка -до 17 процентів річних (а.с. 34).

Договором про внесення змін до кредитного договору № 148/09 від 24 квітня 2009 року ліміт кредитної лінії зменшено до 2 171 578 грн. 97 коп., відсоткову ставку за користування кредитом - збільшено до 22 процентів річних, а також встановлено нову дату остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум - 1 жовтня 2009 року (а.с. 12).

Також судом встановлено, що 24 квітня 2009 року на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ТОВ "МЕДЕЯ" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 83/08 від 25 січня 2008 року (з урахуванням усіх договорів про внесення змін і доповнень до нього), а також кредитних зобов'язань ТОВ "ДЕНІР" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 1325/07 від 10 вересня 2007 року (за наступними змінами і доповненнями) між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) та ТОВ "ДЕНІР" було укладено договір застави № 149/09 згідно з яким відповідач передав в заставу банку належне йому на праві власності рухоме майно - холодильне обладнання, що знаходиться на виробничій базі заставодавця за адресою: 33000, м. Рівне, пров. Робітничий, 5 (а.с. 16-18).

Пунктом 1.2 цього договору визначено, що опис майна, переданого в заставу, викладений в додатку № 1, який є невід'ємною частиною вказаного договору.

Відповідно до вищезазначеного додатку, копія якого наявна в матеріалах даної справи (а.с. 18), відповідачем в заставу банку було передано наступне майно:

- агрегат конденс.KPL SA 10.51SY/2 VR в кількості двох одиниць, що належить ТОВ "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № РН-0000022 від 21 листопада 2007 року;

- агрегат конденс.KPL SA 20.84 S-Y/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить ТОВ "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № РН-0000022 від 21 листопада 2007 року;

- агрегат конденс.KPL SA 10.51SY/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить ТОВ "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № 0506/01 від 5 червня 2007 року;

- агрегат конденс.KPL SA 19QY/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить ТОВ "ДЕНІР" на підставі накладної на відвантаження № 0506/01 від 5 червня 2007 року;

- агрегат конденс.KPL SA 10.51SY/2 в кількості двох одиниць, що належить ТОВ "ДЕНІР" на підставі накладної на відвантаження № 0405/01 від 22 травня 2007 року.

Крім того, судом встановлено, що вказаний предмет застави було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом № 35456937 від 29 березня 2012 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 71).

5 жовтня 2009 року між Банком та позичальником було укладено договір про внесення змін № 350/09 до кредитного договору № 83/08 від 25 січня 2008 року. Зокрема, сторони домовилися викласти пункти 2.1, 2.2, 3.2, 3.4 кредитного договору в наступній редакції:

- 2.1. Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в сумі, що не може перевищувати 2 125 000 грн. 00 коп.;

- 2.2. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 1 травня 2010 року;

- 3.2. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25 процентів річних;

- 3.4. У випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту, останній надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 28,0 процентів річних.

Також судом встановлено, що 5 жовтня 2009 року між Банком та ТОВ "ДЕНІР" був укладений договір про внесення змін № 351/09 до договору застави № 149/09 від 24 квітня 2009 року, в якому сторони погодили, що вказаний договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 83/08 від 25 січня 2008 року (а також усіх наступних окремих договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником - ТОВ "МЕДЕЯ", за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок повернути банку до 1 травня 2010 року кредит у розмірі 2 125 000 грн. 00 коп., відсотки за користування вказаним кредитом у розмірі 25 процентів річних, комісійну винагороду за надання та управління кредитом, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 28 процентів річних, а також сплатити неустойку (пеню, штрафи).

Факт отримання ТОВ "МЕДЕЯ" кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою Банку від 7 травня 2012 року № 05/776 (а.с. 125), платіжними дорученнями, на підставі яких відбувалося списання коштів з кредитного рахунку ТОВ "МЕДЕЯ" № 20628301586774 на рахунки його контрагентів (а.с. 111-117), а також довідкою Банку по рахунку № 20628301586774, що відображає облік виданих коштів за рахунок кредиту (а.с. 126) Отже, позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором щодо видачі кредитних коштів.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що третя особа, користуючись наданим банком кредитом, свої зобов'язання за кредитним договором не виконала належним чином, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула.

Так, згідно з даними Банку, станом на 29 лютого 2012 року ТОВ "МЕДЕЯ" за кредитним договором № 83/08 від 25 січня 2008 року складає 3 313 248 грн. 22 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом - 2 051 583 грн. 47 коп.;

- несплачена сума відсотків за користування кредитом за період з 31 січня 2011 року по 28 лютого 2012 року -612 764 грн. 39 коп.;

- сума пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 1 травня 2010 року по 28 лютого 2012 року - 602 069 грн. 57 коп.;

- сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 28 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року - 46 830 грн. 79 коп.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 4.3.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "МЕДЕЯ" всупереч зазначеним нормам закону у встановлені умовами кредитного договору строки своїх зобов'язань з погашення кредиту не виконало, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість по кредиту в сумі 2 051 583 грн. 47 коп., а також заборгованість по відсоткам, що складає 612 764 грн. 39 коп. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи довідками Банку від 7 травня 2012 року № 05/776 та № 05/777, а також банківськими виписками по рахункам боржника (а.с. 92-97, 125-133).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У зв'язку з тим, що сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо нарахованої суми пені, то позовна давність до даної вимоги судом не застосовується.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас пунктом 5.32 кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Враховуючи те, що сторони у договорі встановили більш тривалий строк нарахування пені, ніж передбачено частиною 6 статті 232 ГК України, обчислення позивачем вказаної штрафної санкції за період, що перевищує встановлений даною нормою шестимісячний термін, є обґрунтованим та законним.

Оскільки розмір нарахованої Банком пені відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору, підтверджується матеріалами справи, а також є арифметично вірним, суд дійшов висновку про те, що загальна сума заборгованості ТОВ "МЕДЕЯ" перед позивачем за вищезазначеним кредитним договором складає 3 313 248 грн. 22 коп.

Докази, які б свідчили про погашення позичальником вказаної суми боргу, у матеріалах даної справи відсутні.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (частина 6 статті 20 Закону України "Про заставу").

Пунктом 3.1.5 договору застави № 149/09 від 24 квітня 2009 року (зі змінами та доповненнями, внесеними договором № 351/09 від 5 жовтня 2009 року) передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодержатель, зокрема, має право звернути стягнення на заставлене майно та реалізувати його.

Враховуючи те, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

Водночас суд не може погодитися з твердженням представника відповідача щодо відсутності у договорі застави опису предмета застави, достатнього для його ідентифікації, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про заставу" (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

За частиною 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Водночас судом встановлено, що детальний опис переданого в заставу рухомого майна із зазначенням його індивідуальних ознак, зокрема: назви, моделі, кількості, вартості, місцезнаходження, а також реквізитів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності заставодавця на вказане майно, міститься у додатку № 1 до договору застави № 149/09 від 24 квітня 2009 року, який згідно пункту 1.2 договору застави є його невід'ємною частиною. Також судом встановлено, що даний додаток підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. Крім того, відображена в даному додатку інформація щодо переданого в заставу майна, повністю збігається відомостями, що містяться в наданих відповідачем правовстановлюючих документах на це майно - видатковій накладній № РН-0000022 від 21 листопада 2007 року, накладних на відвантаження № 0405/01 від 22 травня 2007 року та № 0506/01 від 6 червня 2007 року, а також виписці з балансу ТОВ "ДЕНІР", копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 37-40).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не спростував належними та допустимими засобами доказування обставин, на які посилається Банк в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вказані вимоги є законними та мотивованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звернути стягнення на заставлене майно за договором застави № 149/09 від 24 квітня 2009 року (з урахуванням змін, внесених договором № 351/09 від 5 жовтня 2009 року), укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР", а саме на холодильне обладнання, що розташоване за адресою: 33000, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 5 та складається з:

- агрегату конденс.KPL SA 10.51SY/2 VR в кількості двох одиниць, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № РН-0000022 від 21 листопада 2007 року;

- агрегату конденс.KPL SA 20.84 S-Y/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № РН-0000022 від 21 листопада 2007 року;

- агрегату конденс.KPL SA 10.51SY/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" на підставі видаткової накладної № 0506/01 від 5 червня 2007 року;

- агрегату конденс.KPL SA 19QY/2-VR в кількості однієї одиниці, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" на підставі накладної на відвантаження № 0506/01 від 5 червня 2007 року;

- агрегату конденс.KPL SA 10.51SY/2 в кількості двох одиниць, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" на підставі накладної на відвантаження № 0405/01 від 22 травня 2007 року;

шляхом проведення публічних торгів та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета застави, у рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕЯ" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 83/08 від 25 січня 2008 року (з урахуванням змін, внесених до нього договорами № 494/08 від 21 квітня 2008 року, № 148/09 від 24 квітня 2009 року та № 350/09 від 5 жовтня 2009 року), укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЕЯ", яка станом на 29 лютого 2012 року складала 3 313 248 грн. 22 коп., з яких:

- 2 051 583 грн. 47 коп. - заборгованість за кредитом у сумі,

- 612 764 грн. 39 коп. - несплачена сума відсотків за користування кредитом,

- 602 069 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту,

- 46 830 грн. 79 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження щодо виконання рішення господарського суду.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНІР" (35325, Рівненська область, Рівненський район, село Дуби, вулиця Лісова, будинок 1, ідентифікаційний код: 25318312) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок 12, ідентифікаційний код: 00039002) в особі його відокремленого підрозділу - філі "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (33028, місто Рівне, вулиця Петлюри, будинок 14-А, ідентифікаційний код: 09333335) 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 травня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко