Рішення № 24304415, 21.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 5017/709/2012

За позовом: заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

про визнання договору недійсним договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокурора: не з'явився

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність від 26.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність від 11.10.2011р.

від третьої особи: ОСОБА_3 -довіреність від 31.10.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.04.2012р. до 11год. 00хв. 04.05.2012р., з 04.05.2012р. до 11год. 00 хв. 14.05.2012р., з 14.05.2012р. до 12год. 00хв. 21.05.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради (надалі -ОМР) з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (надалі -ПІІ "Лукойл-Україна") в якому просить суд визнати недійсним договір № 9 купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 28.02.2002р., укладений між ТОВ "Ілан" та ПІІ "Контролінг" щодо продажу об'єкту нерухомості АЗС, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військового спуску); визнати недійсним свідоцтво про право власності від 24.03.2004р., видане ПІІ "Лукойл-Україна" на АЗС, розташовану за адресою: м. Одеса, Військовий спуск, 16а та зобов'язати ПІІ "Лукойл-Україна" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Військовий спуск, 16а.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 5017/2129/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2012р. з метою повного та всебічного розгляду справи за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (надалі - ДП ОМТП).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2012р. за письмовим клопотанням представника відповідача (вх. № 13614/2012) термін розгляду справи було продовжено на 15 днів, а саме до 22.05.2012р.

Прокурор був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.05.2012р. проте, в судове засідання, що відбулося 21.05.2012р. його представник не з'явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив.

Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4. ч. 2 ст. 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Представник позивача -ОМР, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд іх задовольнити, з підстав, викладених у письмових поясненнях (т.с.1, а.с.44-48).

Представник відповідача -ПІІ "Лукойл-Україна", проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (т.с.1, а.с.49-57), просить у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи -ДП ОМТП в судових засіданнях проти позову заперечує, надав суду письмові пояснення (т.с.2, а.с. 22-23, 33-34).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

Рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 173 від 06.05.1996р. ДП ОМТП було надано земельну ділянку, площею 0,316 га по вул. Приморська, із земель міськземфонду, для проектування та будівництва естакадного в'їзду на територію порту з Військового спуску, в тому числі: 0,1605 га -у тимчасове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, з передачею у постійне користування після закінчення та здачі об'єкта в експлуатацію; 0,1555 га -у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, для організації будівельних робіт та виконання комплексного благоустрою.

24.09.1996р. представником Глав. АПУ міста було складено Актом, відповідно до якого згідно з рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 173 від 06.05.1996р. було справлено в натурі відвід земельної ділянки загальною площею 0,3160 га, розташованої по вул. Приморській у користування ДП ОМТП. Межі земельної ділянки закріплені в натурі геодезичними знаками.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 502 від 16.08.1997р. ДП ОМТП було надано фактично займану територію загальною площею 109,1821 га у постійне користування.

На підставі зазначеного рішення 04.09.1998р. ДП ОМТП отримало Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000174 із додатками №№1-4.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради № 1071 від 25.12.1997р. було скасоване рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 502 від 16.08.1997р. та анульовано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000174 від 04.09.1998р., виданий на підставі вищевказаного рішення міськвиконкому.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради за № 37 від 04.02.1999р. ДП ОМТП було надано земельну ділянку загальною площею 6,3021 га у постійне користування: для експлуатації будівель адміністративного і виробничого призначення земельну ділянку з пологими схилами, площею 2,8685 га та для озеленення і підтримки санітарного стану земельну ділянку із крутими схилами, площею 2,3129 га, за адресою: Митна площа, 1 (Південний район), розташованих на схилах парку Шевченка; для експлуатації автобази, земельну ділянку площею 1,1207 га за адресою: Газовий провулок, 2.

На підставі зазначеного рішення Виконкому Одеської міської ради ДП ОМТП 25.05.1999р. отримало Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 004038.

Акт було зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 58.

15.11.2000р. між ДП ОМТП (орендодавець) та виробничо-торговою фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан" (орендар) було укладено договір № КД-765, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування ділянку території ОМТП загальною площею 450 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Приморська та яка знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання для розміщення міні АЗС.

Відповідно до п.10.1. договору він вступає в силу з дати підписання та діє на строк 25 років.

Рішенням Виконкому Одеської міської ради за № 764 від 26.12.2000р. ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями було дозволено проектування та будівництво АЗС на 150 заправок на добу по вул. Приморській в районі естакадного в'їзду в ОМТП. Зокрема, у зазначеному рішенні ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями було зобов'язано до початку будівництва оформити в інспекції ДАБК дозвіл на виконання робіт.

15.01.2001р. ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями в інспекції ДАБК було отримано Дозвіл № 07/01 на виконання підготовчих робіт для будівництва АЗС по вул. Приморській ріг військового спуску.

22.05.2001р. Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту пред'явлена до приймання АЗС на 150 автозаправок в добу по вул. Приморській (кут Військовий спуск) прийнята в експлуатацію.

Зазначений акт затверджено розпорядженням Жовтневої райадміністрації Виконкому ОМР за № 497 від 22.05.2001р.

19.11.2001р. Виконкомом ОМР Виробничо-комерційній фірмі "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями було видано свідоцтво на право власності на АЗС за № 014460, яке 22.03.2002р. було зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН у інвентарній справі № 1394, стор. 35, книзі № 17 неж (т.с.1, а.с. 69) .

28.02.2002р. між ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ з іноземними інвестиціями (продавець) та ПІІ "Контроллінг" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості. Відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість автозаправочної станції та майна, закріпленого за нею, що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військовий спуск), площею 18,6 м2, яка складається з будівель та іншого закріпленого за АЗС майна, перелік якого наведено в Акті прийому-передачі (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.

У п.1.3. договору зазначено, що АЗС розміщена на земельній ділянці площею 450м2. Земельна ділянка належить продавцю на праві користування відповідно до договору № КД-765 від 15.11.2000р. з ОМТП на право тимчасового користування землею на умовах оренди.

Пунктом 1.6. договору визначено, що при переході права власності на АЗС до покупця переходить право користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому ст. 120 Земельного кодексу України.

Зазначений договір було зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 22.08.2002р. під № 1394, стор. 63, книзі № 20 неж. (т.с.1, а.с. 69)

25.02.2003р. між ДП ОМТП (орендодавець) та ПІІ "Контроллінг" (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № КД-3610, відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -частку території Воєнного молу, площею 679,85 м2, територіально розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 16 що знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання для розміщення АЗС.

Відповідно до п.10.1. договору № КД-3610 строк його дії сторонами встановлено до 31.12.2005р.

Згідно з п.10.5. договору № КД-3610 він може бути продовжений за взаємним письмовим погодженням сторін.

26.01.2004р. між ДП ОМТП (орендодавець) та ПІІ "Лукойл-Україна" (орендар), яке є правонаступником майна, прав та обов'язків ПІІ "Контроллінг" булло укладено угоду № 1 до договору оренди державного нерухомого майна № КД-3610 від 25.02.2003р. відповідно до п.2. якої орендар зобов'язаний здійснювати всі права і обов'язки ПІІ "Контроллінг".

Розпорядженням Приморської райадміністрації ОМР за № 648 від 15.03.2004р. АЗС, яка належить ПІІ "Лукойл-Україна" та розташована на перехресті вул. Приморська та Військового спуску було присвоєно поштову адресу: м. Одеса, Військовий спуск, 16а.

24.03.2004р. Виконкомом ОМР замість договору купівлі-продажу від 28.02.2002р., №9, за реєстр. ОМБТІ та РОН 22.08.2002р. р.№ 1394, стор.63, кн. 20неж. ПІІ "Лукойл-Україна" було видано свідоцтво на право власності за № 031567 на АЗС, яка розташована у м. Одесі по вул. Військовий спуск, 16а, яке 22.03.2002р. було зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН у інвентарній справі № 1394, стор. 35, книзі № 17 неж (т.с.1, а.с. 84) .

Як зазначає у позові прокурор, право власності ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ на об'єкт нерухомості -АЗС не було зареєстровано, Одеською міською радою рішення щодо відведення земельної ділянки для будівництва АЗС не приймалося, договір купівлі-продажу, укладений 28.02.2002р. між ТОВ "Ілан" та ПІІ "Контроллінг" у КП ОМБТІ та РОН також не зареєстровано, що на думку прокурора порушує охоронювані законом права та інтереси держави в особі Одеської міської ради, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову з наступних підстав:

В частині позовних вимог прокурора щодо визнання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 6 від 28.02.2002р., укладеного між ТОВ "Ілан" та ПІІ "Контроллінг" недійсним, суд зазначає наступне:

Враховуючи те, що спірний договір був укладений у лютому 2002 р., то до неї судом застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР в редакції від 08.10.1999 р.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема з: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Частина 1 ст. 5 ЦК УРСР визначає, що цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав у соціалістичному суспільстві в період будівництва комунізму.

Заявляючи позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 6 від 28.02.2002р. недійсним, прокурор не навів жодної правової підстави, проте, аналізуючи позов, суд дійшов до висновку, що підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, прокурор вважає його невідповідність вимогам закону.

Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як встановлено судом за наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рішенням Виконкому Одеської міської ради за № 764 від 26.12.2000р., яким ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ було дозволено проектування та будівництво АЗС; Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22.05.2001р., яким пред'явлена до приймання АЗС на 150 автозаправок в добу по вул. Приморській (кут Військовий спуск) прийнята в експлуатацію; розпорядженням Жовтневої райадміністрації Виконкому ОМР за № 497 від 22.05.2001р. яким затверджено акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 22.05.2001р., свідоцтвом на право власності на АЗС за № 014460, виданим 19.11.2001р. Виконкомом ОМР Виробничо-комерційній фірмі "Ілан" у вигляді ТОВ, яке 22.03.2002р. було зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН у інвентарній справі № 1394, стор. 35, книзі № 17 неж. ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ на підставах, передбачених законодавством України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, законно набуло право власності на АЗС.

Згідно зі ст. 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 44 ЦК УРСР повинні укладатись у письмовій формі:

1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;

2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;

3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Частина 1 ст. 47 ЦК УРСР визначає, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Стаття 224 ЦК УРСР встановлює, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (ст. 225 ЦК УРСР).

Матеріали справи не містять належних та припустимих доказів того, що на час укладення оспорюваного договору ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ було позбавлено права власності на АЗС.

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Крім того, підставою визнання оспорюваного договору недійсним прокурор зазначає, що позивач -ОМР, в межах своїх повноважень щодо регулювання земельних правовідносин, не надавала у встановленому законом порядку земельну ділянку під будівництво АЗС, посилаючись при цьому на приписи Земельного кодексу України, прийнятого 25.10.2001р.

Проте, суд звертає увагу на те, що предметом договору є купівля-продаж АЗС, а не земельної ділянки на якій вона розташована, крім того погодження будівництва, будівництво та введення в експлуатацію АЗС здійснювалося у період до прийняття чинного Земельного кодексу України, тобто до 25.10.2001р., а тому для врегулювання спірних правовідносин слід застосовувати норми Земельного кодексу України, прийнятого 18.12.1990р. в редакції станом на 08.06.2000р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного судом не приймаються до уваги посилання відповідача та третьої особи, на договір № КД-765 від 15.11.2000р. укладений між ДП ОМТП (орендодавець) та виробничо-торговою фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Ілан" (орендар), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування ділянку території ОМТП загальною площею 450 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Приморська та яка знаходиться на балансі орендодавця, з метою використання для розміщення міні АЗС на лист Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України по земельних ресурсах № ІІ 9-05-329 від 06.05.2004р. (т.с. 2, а.с49) в якості доказів того що земельна ділянка на якій розташовано АЗС є штучно створеною та відноситься до земель водного фонду та наданих у користування ДП ОМТП так як це спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Як встановлено судом, спірне будівництво АЗС здійснювалося на земельній ділянці, яка відноситься до земель міста, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 173 від 06.05.1996р. яким ДП ОМТП було надано земельну ділянку, площею 0,316 га по вул. Приморська, із земель міськземфонду, для проектування та будівництва естакадного в'їзду на територію порту з Військового спуску, в тому числі: 0,1605 га -у тимчасове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, з передачею у постійне користування після закінчення та здачі об'єкта в експлуатацію та 0,1555 га -у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, для організації будівельних робіт та виконання комплексного благоустрою; Актом від 24.09.1996р. справлення в натурі відводу земельної ділянки загальною площею 0,3160 га, розташованої по вул. Приморській у користування ДП ОМТП та встановлення меж земельної ділянки що надається ДП ОМТП в натурі; планом відводу земельної ділянки ДП ОМТП (т.с.2, а.с. 24-26), саме з якого вбачається що спірне будівництво АЗС здійснювалося на земельній ділянці площею 0,1555 га, наданої ДП ОМТП у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди, строком на 2 роки, для організації будівельних робіт та виконання комплексного благоустрою.

Саме з цих підстав судом не приймається до уваги посилання прокурора на приписи ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЗК України, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконкому Одеської міської ради за № 764 від 26.12.2000р., ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ було дозволено розробку проектно-кошторисної документації на будівництво АЗС, проектування та будівництво АЗС у період з І квартал 2001р. по ІV квартал 2001р.

ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ у встановленому законом порядку було розроблено та погоджено з відповідними службами та установами проектну документацію по будівництву АЗС, отримано дозвіл на будівництво, введено АЗС в експлуатацію, отримано свідоцтво на право власності на АЗС та право власності зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ у відповідності до приписів законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин набуло право власності на збудовану АЗС.

Як встановлено матеріалами справи та не оспорюється учасниками судового процесу, за договором купівлі-продажу об'єкту нерухомості № 6 від 28.02.2002р., укладеним між ВКФ "Ілан" у вигляді ТОВ та ПІІ "Контроллінг" останній отримав у власність автозаправочну станцію та майно, закріплене за нею, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військовий спуск), площею 18,6 м2, яка складається з будівель та іншого закріпленого за АЗС майна.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Враховуючи те, що відповідно до статуту ПІІ "Лукойл-Україна" зареєстрованого у новій редакції Шевченківською райдержадміністрацією у м. Києві 26.05.2003р. за № 15084 із змінами та доповненнями, зареєстрованими Шевченківською райдержадміністрацією у м. Києві 21.01.2004р. за № 15084 є правонаступником майна, прав та обов'язків ПІІ "Контроллінг" Виконкомом ОМР 24.03.2004р. ПІІ "Лукойл-Україна" було видано свідоцтво на право власності на АЗС, яке у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. було зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН у інвентарній справі № 1394, стор. 35, книзі № 17 неж.

Отже підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку що ПІІ "Лукойл-Україна" у встановленому законом порядку набуло право власності на АЗС, як правонаступник ПІІ "Контроллінг".

Прокурором необґрунтовано та не наведено законних підстав для визнання Свідоцтва на право власності за № 031567 на АЗС, яка розташована у м. Одесі по вул. Військовий спуск, 16а виданого Виконкомом ОМР, яке 22.03.2002р. було зареєстровано у КП ОМБТІ та РОН у інвентарній справі № 1394, стор. 35, книзі № 17 неж.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, що діяла на час отримання ПІІ "Лукойл-Україна" свідоцтва на права власності на АЗС при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Частиною 2 Перехідних положень Земельного кодексу України в останній редакції встановлено, що клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Таким чином на думку суду, відповідач не позбавлений права звернутися до Одеської міської ради з приводу оформлення в установленому законом порядку свого права на землекористування.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Прокурором та позивачем не надано суду жодного належного та припустимого доказу порушення відповідачем приписів законодавства при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу. Крім того, підсумовуючи вищенаведену правову оцінку доводів прокурора, покладених в обґрунтування позову, суд зазначає, що наведені прокурором в обґрунтування позову докази та правові підстави ніяким чином не є підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу, Свідоцтва на право власності на АЗС недійсними, а також не наведено належних доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Враховуючи те, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним свідоцтва на право власності від 24.03.2004р., виданого ПІІ "Лукойл-Україна" на АЗС, розташовану за адресою: м. Одеса, Військовий спуск, 16а є похідною від позовної вимоги про визнання договору № 9 купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 28.02.2002р., укладеного між ТОВ "Ілан" та ПІІ "Контролінг" щодо продажу об'єкту нерухомості АЗС, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Приморська (кут Військового спуску) зазначена позовна вимога прокурора також задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи учасників судового процесу у сукупності дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених прокурором вимог, а тому суд вважає за правомірне у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову -відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2012р.

Суддя Цісельський О.В.