Рішення № 24304023, 22.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/2858-2012 22.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" простягнення 658 610,61 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Брус О.М. -представник від відповідачів Семак І.А. -представник

Рішення прийняте 22.05.2012, оскільки 18.05.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" основного боргу у розмірі 538 672,15 грн., 3% річних у розмірі 37 358,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 82 580,10 грн., а всього 658 610,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що лізингоодержувач (відповідач-1) не виконував належним чином зобов'язань з оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим лізингодавець (позивач) повідомив відповідачу-1 про відмову від договору фінансового лізингу № 846-LD від 19.09.2008 та припинення його дії з 11.06.2010. Лізингоодержувач повернув позивачу предмет лізингу згідно акту приймання-передачі від 30.06.2010. Позивач зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів за період з січня 2009 року по 11.06.2010, на яку позивачем також нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Оскільки на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором фінансового лізингу з відповідачем-2 було укладено договір поруки, позивач просить стягнути заявлену до стягнення суму заборгованості солідарно з відповідачів.

Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що заборгованість відповідача з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат становить 339 555,80 грн. Представник відповідачів просить припинити провадження у справі № 5011-11/2858-2012 у зв'язку з зарахуванням у даній справі зустрічних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

19.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 846-LD (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах, передбачених у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором.

Ціна предмета лізингу становить 1 055 259,75 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

22.10.2010 позивач передав, а відповідач-1 прийняв в лізинг предмет лізингу за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 7.1 Договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

У п. 14.8 Договору зазначається, що він набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами, та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Додатковою угодою № 1 від 26.01.2009 до Договору фінансового лізингу сторони домовились змінити Додаток № 2 (графік лізингових платежів) до Договору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" ).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, лізингоодержувач не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Дана норма закону викладена також у п. 12.4 Договору фінансового лізингу.

Позивач направив відповідачу-1 повідомлення вих. № 960 від 04.06.2010, в якому зазначає, що відбулось прострочення виконання зобов'язання і сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем становить 527 186,76 грн. У зв'язку з тим, що таке прострочення триває більше 30 днів позивач повідомив відповідача-1 про відмову від Договору в односторонньому порядку та припинення дії Договору з 11.06.2010.

Відповідач-1 повернув позивачу предмет лізингу за актом приймання-передачі від 30.06.2010.

Відповідно до п. 14.9 Договору відмова будь-якої сторони не є підставою для звільнення лізингоодержувача від сплати комісії за організацію. За будь-яких умов лізингоодержувач зобов'язаний сплатити комісію за організацію, після чого вона не підлягає поверненню. Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі передбачені розділом 8 цього договору, а також витрати, пов'язані з відмовою, а також прямі і непрямі збитки, розмір яких не обмежується лише сумами, отриманими лізингодавцем за цим Договором.

Згідно з п. 14.10 Договору у випадку відмови, лізингодавець за рахунок отриманих від лізингоодержувача сум (зокрема, лізингових платежів), окрім комісії за організацію, має утримати, зарахувати та залишити суми у розмірі збитків (повністю або частково), як визначено лізингодавцем згідно з умовами цього договору і повернути різницю лізингоодержувачу.

Тобто, наслідками відмови лізингодавця від договору є наступне:

- лізингоодержувач зобов'язаний у будь-якому випадку сплатити комісію за організацію, а також збитки і витрати, пов'язані з розірванням договору;

- лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу все сплачене ним по договору, за вирахуванням комісії за організацію та збитків.

Отже, відповідно до Договору, внаслідок відмови лізингодавця від договору, у нього виник обов'язок повернути лізингоодержувачу всі сплачені останнім кошти, за вирахуванням комісії за організацію, а також збитків, яких, однак, лізингодавець не поніс.

Посилання позивача на те, що п. 14.10 Договору застосовується у випадку припинення договору позивачем на підставі п.п. 14.8, 14.9 вказаного Договору судом не приймається, оскільки у п. 14.10 Договору відсутнє посилання на спеціальну підставу відмови від договору, виключно яка дає можливість застосовувати вказаний пункт договору.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до розділу "Визначення" Договору фінансового лізингу № 846-LD фінансовий лізинг означає операцію з купівлі предмета лізингу лізингодавцем безпосередньо у лізингоодержувача, при цьому предмет лізингу визначений та прийнятий лізингоодержувачем, згідно із специфікацією та умовами, встановленими лізингоодежувачем та погодженими з виробником/дилером, та подальша передача предмета лізингу лізингоодержувачу в користування на строк (який у будь-якому випадку не повинен бути менше одного календарного року та на умовах погоджених в цьому Договорі з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу у власність згідно з цим або окремо укладеним сторонами договором купівлі-продажу, якщо це необхідно, після закінчення строку лізингу та після виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 7.2 Договору лізингові платежі, які підлягали сплаті відповідно до вказаного договору, складаються з комісії за організацію, комісії за користування предметом лізингу, а також відшкодування ціни предмету лізингу. При цьому ціна предмету лізингу, відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, а також додатку № 2 договору відповідає вартості предмету лізингу і складає 150 000,00 Євро.

Частиною 2 статті 697 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Тобто, продавець, якому повертається товар, не має права додатково вимагати його оплати.

Такої думки дотримується також Вищий господарський суд, зокрема, у справах №5024/344/2001 (постанова від 03.11.2011), № 6/60-38 (постанова від 25.02.2010), № 5/143-09/17 (постанова від 13.01.2011), № 4/50-09 (постанова від 25.03.2010).

Враховуючи вищевикладене, позивач зобов'язаний був повернути відповідачу-1 кошти у розмірі 237 678,47 грн., тобто, загальну суму, сплачену відповідачем-1 за вирахуванням 41 293,26 грн. суми сплачених комісій.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів 538 672,15 грн. основного боргу по лізинговим платежам за період з січня 2009 року по 11.06.2010, 37 358,36 грн. 3% річних, 82 580,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідачі у своєму відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначають, що сума основної заборгованості відповідача-1 з урахуванням наслідків розірвання Договору становить 263 559,83 грн. за період з січня 2009 року по травень 2010 року, заборгованість по 3% річних становить 23 066,84 грн. та 53 231,33 грн. заборгованість з інфляційних втрат.

Враховуючи розірвання Договору фінансового лізингу та положення п. 14.10 Договору, підстави для стягнення з відповідача-1 несплачених сум відшкодування вартості предмета лізингу у складі лізингових платежів, заборгованість по яким існувала до розірвання Договору, станом на час розгляду справи відсутні.

Таким чином, після розірвання Договору відповідач-1 зобов'язаний сплатити позивачу лише заборгованість по комісіям лізингодавця за період до моменту розірвання Договору, тобто до 11.06.2010.

А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача несплаченої суми відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 271 373,55 грн., що заявлені позивачем у складі суми основної заборгованості задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши розрахунок суми заборгованості відповідача з урахуванням вищезазначеного, суд встановив, що сума основного боргу (заборгованість по комісіям лізингодавця) відповідача-1 за період з січня 2009 року по 11.06.2010 становить 267 298,60 грн., сума заборгованості з 3% річних становить 23 250,91 грн. та сума інфляційних втрат -53 620,16грн. (суми 3% річних та інфляційних втрат розраховані в межах періоду нарахування визначеного позивачем на заборгованість по лізинговим платежам сплаченим з простроченням, на заборгованість по лізинговим платежам з урахуванням комісій лізингодавця та сум відшкодування вартості, які підлягали сплаті до розірвання договору та на заборгованість, яка почала складатись лише з сум комісій лізинговадвця після розірвання договору).

В іншій частині заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних не знайшли свого підтвердження.

Відповідач-1 заявою № 2/846-LD від 06.04.2012 зарахував заборгованість позивача у розмірі 237 678,47 грн., що виникла внаслідок виникнення у позивача зобов'язання з повернення відповідачу-1 вказаних коштів згідно п. 14.10 Договору № 846-LD, в рахунок погашення боргу відповідача-1 перед позивачем за цим же Договором у тому ж розмірі.

Крім того, заявою № 3/846-LD від 11.05.2012 відповідач-1 зарахував боргу ТОВ "УніКредит Лізинг" перед ТОВ "ІТЦ-Центр" за договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 в сумі 102 179,33 грн., який виник за обставин, аналогічних до обставин у справі, що розглядається (внаслідок виникнення у позивача зобов'язання з повернення відповідачу-1 вказаних коштів згідно п. 14.10 Договору) в рахунок погашення боргу відповідача-1 перед позивачем за цим же Договором у тому ж розмірі.

Як свідчать матеріали та не заперечується позивачем, на вказані заяви останній відповіді не надав.

Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження оспорювання заяв про зарахування зустрічних вимог.

Представник позивача не заперечив фактів, на яких ґрунтується заява ТОВ "ІТЦ-Центр" № 3/846-LD від 11.05.2012, однак зазначив, що позивач вважає безпідставним застосування п. 14.10 Договору.

Згідно з ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Таким чином суд зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Разом з тим, у пункті 22 листа Вищого господарського суду України від 123.03.2009 №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія та докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися до суду.

Таким чином, оскільки вище судом встановлено правомірність застосування п. 14.10 Договору у разі відмови від договору, на підставі заяв № 2/846-LD від 06.04.2012 та № 3/846-LD від 11.05.2012 та ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем-1 правомірно зараховано в рахунок погашення взаємної заборгованості між сторонами заборгованість зі сплати комісій лізингодавця, 3% річних та інфляційних втрат за Договором фінансового лізингу № 846- LD від 19.09.2008 за період з січня 2009 року по травень 2010 року у розмірі 339 857,80 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки частина суми основної заборгованості з комісій лізингодавця за період з січня 2009 по травень 2010, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на зазначену суму заборгованості за вказаний період, заявлених до стягнення, погашена відповідачем-1 в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, предмет спору у справі №5011-11/2858-2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 339 857,80 грн. відсутній, за таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, внаслідок проведеного зарахування у відповідача-1 залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4 311,87 грн., у тому числі: заборгованість зі сплати комісій лізингодавця за період з 01.06.2010 по 11.06.2010 у розмірі 3 738,97 грн., а також нараховані на вказану суму 3% річних у розмірі 184,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 388,83 грн.

19.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (поручитель) укладено договір поруки № 846/SUR (далі -Договір поруки).

Згідно з п. 1.1 Договору поруки відповідно до умов договору фінансового лізингу №846-LD від 19.09.2008, укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000,00 євро, що на день підписання цього Договору становить 1 055 259,75грн., та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1. договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання), - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі по винні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані в вимозі.

Пунктом 1.3 Договору поруки передбачено, що поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення забудь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором (п. 3.8 Договору поруки).

Лізингодавець звернувся з вимогою вих. № 273 від 31.01.2012 до поручителя, в якій зазначив, що станом на 30.01.2012 прострочена заборгованість боржника по договору фінансового лізингу становить 538 672,09 грн. та вимагав від поручителя сплати вказаної суми заборгованості протягом 5 днів з дати отримання вимоги.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та без виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності з положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 4 311,87 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 339 857,80 грн. відповідачем-1 здійснено в квітні-травні 2012 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

При поданні позову позивачем платіжним дорученням № 1003 від 29.02.2012 сплачено 13 200,00 грн. судового збору. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 658 610,61 грн.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, 27,79 грн. судового збору сплачено позивачем надмірно, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 27, ідентифікаційний код 35322128) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-А, ідентифікаційний код 32108002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) заборгованість у розмірі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 87 коп. та 86 (вісімдесят шість) грн. 05 коп. судового збору.

3. Провадження у справі № 5011-11/2858-2012 в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 339 857,80 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 27, ідентифікаційний код 35322128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) судовий збір у розмірі 6 797 (шість тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 75 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 27 (двадцять сім) грн. 79 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 24.05.2012