Рішення № 24303543, 28.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.12р. Справа № 20/5005/3431/2012За позовом Приватного підприємства "Натураліс - Україна", с. Троянів, Житомирський р-н, Житомирська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 17 602 грн. 71 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.02.12р.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 17602,71 грн., з яких 15953,19 грн. - основного боргу за договором поставки №316 від 20.06.2011р., пеню - 1382,04 грн., 3% річних - 267,48 грн. та судові витрати.

Від позивача надійшли заяви (08.05.2012р., 18.05.2012р., 23.05.2012р.), в яких позивач повідомив про оплату відповідачем основного боргу останній платіж 23.04.2012р. В частині стягнення штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Вважає, що пеня та річні за несвоєчасне проведення розрахунку повинні нараховуватися з 17.12.2011р. по день написання позовної заяви, з урахуванням здійснених за цей час оплат та у відповідності до п. 5.1. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України. Просить розглядати справу без участі представника на підставі поданих документів.

24.05.2012р. відповідач надав відзив (вх. № 30093/12), в якому позовні вимоги заперечує повністю посилаючись на наступне:

Підставою для оплати товару, поставленого за договором поставки товару від 20.06.2011р. № 316 є наявність одночасно наступних обставин: факту реалізації товару, надання звіту про реалізацію товару, сплив 30 календарних днів з моменту надання звіту про реалізацію товару. Позивач не надав доказів на підтвердження вище зазначених обставин, а отже, як вважає відповідач, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару, та наявності простроченої заборгованості. Відповідач вважає, що строк оплати визначений п. 4.2. договору, тому положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а також ч. 1-2 ст. 692 ЦК України не можна застосовувати в даному випадку. Також, відповідач зазначає, що повністю оплатив вартість поставленого позивачем товару, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 29.11.11р. по 23.04.2012р.

Справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами .

У судовому засіданні 24.05.2012р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2011 року між позивачем Приватним підприємством „Натураліс - Україна" (постачальник) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" (покупець) був укладений договір поставки №316, відповідно п. 1.1. якого позивач зобов`язався поставити і передати у передати у власність відповідача лікарські препарати і медичні товари, далі іменовані "Товар", передбачені даним договором, а покупець зобов'язується приймати вищезазначений товар і своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов договору, за період з 14.07.2011р. по 19.10.11р. позивач поставив відповідачу товар на суму 98 914,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно п. 4.2. договору оплата товару проводиться відповідно до звіту про реалізацію на п'ятнадцяте число наступного місяця, слідуючого за звітним протягом 30 календарних днів з моменту надання звіту.

Відповідач товар оплатив не повністю, в результаті чого вини к борг у сумі- 15953,19грн.

Після звернення позивача до суду станом на 23.04.2012р. відповідач повністю оплатив товар але з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення з 17.12.2011р. по 03.03.2012р. (з урахування оплат) пеню - 1382,04 грн. та 3% річних - 267,48 грн.

Позивач пеню та 3% річних нараховує через 10 днів після направлення претензії (06.12.2011р.), на підставі п. 5.1. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечує проти нарахування пені та 3% річних, так як вважає, що підставою для оплати товару, поставленого за договором поставки товару від 20.06.2011р. № 316 є наявність одночасно наступних обставин: факту реалізації товару, надання звіту про реалізацію товару, сплив 30 календарних днів з моменту надання звіту про реалізацію товару. Позивач не надав доказів на підтвердження вище зазначених обставин, а отже, як вважає відповідач, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару, та наявності простроченої заборгованості. Відповідач вважає, що строк оплати визначений п. 4.2. договору, тому положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а також ч. 1-2 ст. 692 ЦК України не можна застосовувати в даному випадку.

Розглянувши заперечення відповідача, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач посилаючись на оплату товару по факту та за наданням звіту про реалізацію не надав доказів, що оплата проводилась саме після реалізації товару та доказів надання звітів про реалізацію товару. Оскільки сторони у договорі не визначили , яким чином проводиться оплата товару у випадку не надання звіту, а відповідач доказів надання позивачу такого звіту не надав , суд вважає обґрунтованим застосування до правовідносин між сторонами приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а отже позивач правильно визначив період нарахування пені та 3% річних у відповідності ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Станом на день розгляду справи відповідачем погашений основний борг за поставлений товар по накладним за період 14.07.2011р. по 19.10.11р. у сумі 15953,19грн.. Вимоги щодо стягнення пені та 3% річних відповідачем не погашені.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення передбачено п. 5.1. договору, пеня підлягає стягненню у сумі - 1382,04 грн. за період з 17.12.2011р. по 03.03.2012р.

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення рошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, 3% річних підлягають стягненню у сумі - 267,48 грн.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 1382,04 грн. пені, 267,48 грн. - 3% річних. за період з 17.12.2011р. по 03.03.2012р.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу -15953,19грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки борг був погашений відповідачем після звернення позивача до суду, що підтверджуються копіями платіжних доручень.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80 , статтями 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу -15953,19грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента.ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, Узвіз Селянський, 3-А, код ЄДРПОУ 21947206) на користь Приватного підприємства „Натураліс-Україна" (12460, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Троянів, вул. Леніна, б. 8, код ЄДРПОУ 36083043) -1382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 04 коп. пені, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 48 коп. - 3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко Повне рішення складено

28.05.2012р.