Рішення № 2430321, 03.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 52/16

03.09.08

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 17 555,52 грн., за участю представників позивача – Попейко С.О., довіреність № 10/1342-341 від 01.02.2008 р., відповідача –Пилипчук О.С., довіреність № 11-01/3-Д від 11.01.2008 р.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування збитків в сумі 17 555,52 грн., понесених ним в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо якості вугільної продукції за договором поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.07.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2008 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2008 р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2008 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву не надав, вимог ухвал господарського суду міста Києва від 04.07.2008 р. та 30.07.2008 р. не виконав.

Так, в судовому засіданні 03.09.2008 р. представник відповідача заявив клопотання про зобов’язання позивача направити на адресу відповідача не отримані ним документи додані позивачем до позовної заяви в порядку передбаченому ст. 56 ГПК України.

При огляді судом матеріалів справи виявлено наявність доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Отже, відповідач не надав суду доказів на підтвердження поважності причин невиконання вимог ухвали суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) було укладено договір поставки вугілля №03-ЕН/08 (далі –договір), у відповідності до п. п. 1.1 якого відповідач зобов’язався поставити позивачу вугільну продукцію (далі –продукція) в асортименті, по реквізитах і за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а позивач зобов’язався прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором..

Пунктом 8.1 договору сторонами встановлений строк його дії з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов’язань.

Загальну суму договору сторонами встановлено орієнтовано у розмірі 554 560 000,00 грн. (п. 1.3 договору).

Відповідно до умов п. 2.4 Договору, в підтвердження поставки відповідач зобов’язаний надати позивачу одночасно з прибуттям кожної партії продукції залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв’язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов’язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п. 6.5 ДСТУ 4083-2002.

Продукція вважається поставленою відповідачем і прийнятою позивачем тільки після одержання останнім оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, податкових накладних та підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (п.2.7.договору).

При цьому, 28.02.2008 р. сторонами було складено та підписано додаток №03/08-П до договору, який є невід’ємною його частиною, у відповідності до якого відповідач в березні 2008 року зобов’язався забезпечити постачання продукції за обумовленою додатком загальною вартістю 84 792 288,00 грн. на Придніпровську ТЕС (далі –вантажоотримувач), а позивач зобов’язався сплатити вартість продукції з урахуванням фактично понесених витрат відповідача по її перевезенню.

На виконання умов договору відповідач 27.03.2008 р. поставив вантажоотримувачу позивача продукцію, що підтверджується накладними №№50499336, 50521349, 50521350, 50521351, 50521353, 50521354, 50521342, 50521370, 50521376, 50521371, 50521366. А також на підтвердження якості поставленої продукції у відповідності п.2.4 Договору надав посвідчення якості №377 від 24.03.2008, №378 від 24.03.2008 та №383 від 25.03.2008.

При прийманні продукції у відповідача вантажоотримувачем було виявлено невідповідність якості вугілля характеристикам вказаним посвідченнях якості №377 від 24.03.2008, №378 від 24.03.2008 та №383 від 25.03.2008, а саме встановлено відхилення якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки випробування (зольність - 25,1 %, вологість 9,7% проти відповідно 20,5 % та 9,8 % за посвідченням якості №377; зольність - 23,7 %, вологість 9,6% проти відповідно 20,6 % та 9,7 % за посвідченням якості №378; зольність - 23%, вологість 10,2% проти відповідно 20,2 % та 9,7 % за посвідченням якості №383), що підтверджується актами відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№1215, 1216, 1218 від 27.03.2008 р.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що приймання продукції по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №11-6 від 15.06.1965 та №11-7 від 25.04.1966 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Угли буровые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на зміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Згідно п. 4.4 договору приймання партії продукції за якість у відповідача здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоотримувача.

Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов’язаний викликати вантажовідправника та відповідача для проведення спільного опробування продукції. У разі неприбуття представників протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача (п. 4.8 договору).

На виконання умов вищезазначеного пункту договору позивачем були затримані вагони з продукцією, в яких були виявлені відхилення якості вугілля характеристикам вказаним посвідченнях якості №377 від 24.03.2008, №378 від 24.03.2008 та №383 від 25.03.2008 та як вбачається з телеграм №№643458/461/24, 643458/462/24, 643458/463/24 від 27.03.2008 та №№643458/464/24, 643458/465/24, 643458/466/24 від 28.03.2008, наявних в матеріалах справи були повідомлені відповідач і вантажовідправник.

28.03.2008 р. факт незадовільної якості поставленої продукції підтвердився при проведенні спільних випробувань у відповідності до вимог п. 4.8 договору, що підтверджується актами відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№1223, 1225, 1226 від 28.03.2008 р., висновками яких встановлено перевищення граничних показників, передбачених договором та визначених посвідченнями якості.

Відповідно до п. 4.9 договору, у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений Договором, що буде підтверджено у порядку, встановленому п. 4.8 договору, позивач має право відмовитись від прийняття та оплати такої продукції, або прийняти її на п. 5.2. договору, яким у свою чергу узгоджено визначення вартості продукції із застосуванням надбавок та знижок за кожен відсоток відхилень фактичної якості від базової в межах діапазону.

На підставі показників якості, отриманих при спільному прийманні продукції, яке було проведено відповідно до вимог п. 4.1 договору, та згідно до актів відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№1223, 1225, 1226 від 28.03.2008 сторонами було складено та підписано акт звіряння партій продукції за кількістю та якістю №44/03/04-10 від 31.03.2008 р. і визначено вартість продукції з урахуванням виявлених відхилень.

У відповідності до п. 4.10 договору фактична кількість та якість продукції, що надійшла від відповідача та прийнята позивачем, відображається в акті прийому-передачі вугілля.

31.03.2008 р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі вугілля, згідно з яким на підставі додатка №03/08-П у березні 2008 року відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію у відповідності до акту звіряння кількості та якості №44/03/04-10 від 31.03.2008 р. у кількості 15 998,301т, за вартістю з урахуванням витрат на перевезення та ПДВ –7 553 755,75 грн., яка була поставлена на Придніпровську ТЕС.

З вищенаведеного акту вбачається факт невідповідності якості поставленої відповідачем продукції, узгодженої договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

А згідно ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

У відповідності до приписів ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо якості поставленої продукції за Договором суду не надав.

Оскільки, порушення взятого зобов’язання відповідачем щодо якості продукції сталося з його вини, наявні підстави для застосування до нього відповідальності.

Так, п. 6.4 Договору сторонами узгоджено, що за постачання неякісного вугілля відповідач несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків позивача.

Згідно ч.1. ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Позивачем заявлено до відшкодування відповідачем збитки, які складаються з понесених витрат за затримку вагонів у сумі 8255,04 грн. та додаткових витрат, пов’язаних із повторним випробуванням вагонів у сумі 9300,48 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією №3004/24 від 11.04.2008 з вимогою відшкодувати суму збитків в добровільному порядку, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ «Про затвердження Статуту залізниць України»N457 від 06.04.1998, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей плати за користування вагонами №№68479328, 67160325, 68605542, 66734229, 609127706, 65261505, 63711782, 60314465, 66244021, 661173642, 66559683, 65487928, 64177470, 63401046, 66698036, 60895950, 65294845, 65762221, 66731944, 60837754, 60924768, 6704741, 62505763, 67383760, 67884023, 68973916, 66691619, 35724627, 67846113, 65556060, 66937202, 66713512, 65808842, 6523358, 67683714, 68460583, 66211889, 65383319, 65741555, 66448861, в яких було поставлено неякісну продукцію, Придніпровська залізниця нарахувала позивачу плату у розмірі 8 255,04 грн.(в т.ч. ПДВ у розмірі 1 375,84 грн.) за затримку вагонів.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 255,04 грн.(в т.ч. ПДВ у розмірі 1 375,84 грн.), витрат пов’язаних із затримкою вагонів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Однак, на підтвердження понесених позивачем збитків у розмірі 9300,48 грн., як зазначає позивач, пов’язаних із повторним випробуванням вагонів жодних доказів матеріали справи не містять.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами, і відповідача, який повинен був подати відзив, пояснення та докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Таким чином, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи розмір збитків, понесених позивачем у сумі 8 255,04 грн. та не спростованих відповідачем, а також враховуючи той факт, що понесені позивачем збитки у розмірі 9 300,48 грн., пов’язані із повторним випробуванням вагонів ним не доведені та не підтверджені доказами, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 255,04 грн. збитків.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 82 грн. 55 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 55 грн. 49 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; р/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк», МФО 300012, код 32709929, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, р/р 26002301000076 філія- Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313355, код 00130872) збитки у розмірі 8255 (вісім тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. 04 коп., державне мито у сумі 82 (вісімдесят дві) грн. 55 коп. та 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя Чебикіна С.О.