Рішення № 24302337, 18.05.2012, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № ун.2608\7437\12

№пр.2\2608\4366\12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - І.В.П»ятничук,

при секретарі - К.Ю.Іванова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності та просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі Літ. «В», загальною площею 1680,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 на 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, 0 кв. м., що являють собою 742, 8 кв. м., нежилі приміщення №№ 153, 155 в Літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2; визнати группи нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, окремим об"єктом нерухомого майна; а також просив визнати за ним- позивачем право власності на 60/100 частин від груп нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742, 8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. За відповідачем -ОСОБА_2 просив визнати право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі Літ. «В», загальною площею 1680,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на 40/100 частин від груп нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742, 8 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_2 є власником 19/100 частин нежилих приміщень №№ 153, 155 ( в літ. А) загальною площею 742,80 кв.м., що складає 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, кв.м., а він -позивач є власником 29/100 частин нежилих приміщень №№ 153, 155 ( в літ. А) загальною площею 742,80 кв.м., що складає 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору дарування нежилих приміщень від 27 жовтня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер № 5016, а також тим, що у відповідності до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04 листопада 2011 року, вони є в рівних частинах власниками нежитлової будівлі Літ. «В», загальною площею 1680,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак, він - позивач не може самостійно і на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві спільної часткової власності зазначеним вище нерухомим майном, оскільки відповідач -ОСОБА_2., утримує у себе деякі правовстановлюючі документи на спірне майно, особисто та без його згоди здає в оренду відповідне майно, яке є їхньою спільною частковою власністю, і у зв'язку із чим відповідач одноособово одержує за це всі доходи, не дозволяє йому - позивачу заходити до спірних об'єктів нерухомості, а також іншим чином володіти, користуватися та розпоряджатися відповідним нерухомим майном. Крім того, позивач вважає, що його право власності на відповідне спірне майно не визнається та оспорюється відповідачем -ОСОБА_2, а також зазначає, що його право власності може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто будуть заважати йому повною мірою реалізовувати його права, як власника, передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна. На підставі зазначеного просив заявлені ним позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив задовольнити їх з підстав визначених у позові, вказував, що у нього з відповідачем склались неприязні стосунки, що заважає йому вільно спілкуватись з відповідачем, а відповідач зловжиіваючи своїми правами порушує його права як співвласника даного нерухомого майна.

Відповідач -ОСОБА_2, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності -заперечував, та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на необгрунтованість та безпідставність.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, -необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частина 1 ст. 64 ЦПК України встановлює, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивачем -ОСОБА_1 та Відповідачем -ОСОБА_2. не було надано у судовому засіданні доказів того, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04 листопада 2011 року вони в рівних частинах є власниками нежитлової будівлі Літ. «В», загальною площею 1680,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за ним та за Відповідачем права власності по ? (одній другій) частині нежитлової будівлі Літ. «В», загальною площею 1680,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., оскільки є безпідставними та необґрунтованими.

Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 27 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагроекспорт», -«Дарувальник», в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі Довіреності від 27 жовтня 2011 року посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер № 5015, з однієї сторони та громадянами України ОСОБА_1 і ОСОБА_2, - «Обдаровані»був укладений Договір дарування нежилих приміщень, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер № 5016.

Судом встановлено, що згідно договору дарування нежилих приміщень від 27 жовтня 2011 року та Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 31946979 від 07 листопада 2011 року, ОСОБА_2 є власником 19/100 частин нежилих приміщень №№ 153, 155 ( в літ. А) загальною площею 742,80 кв.м., що складає 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, кв.м., а ОСОБА_1 є власником 29/100 частин нежилих приміщень №№ 153, 155 ( в літ. А) загальною площею 742,80 кв.м., що складає 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 364 ЦК України, ОСОБА_1 має законне право на виділ належного йому на праві спільної часткової власності нерухомого майна, на підставі Договору дарування нежилих приміщень від 27 жовтня 2011 року.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що право власності позивача ОСОБА_1 не визнається та оспорюється відповідачем - ОСОБА_2, а також його право власності може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто будуть заважати йому повною мірою реалізовувати його права, як власника, передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна, оскільки ОСОБА_1 не може самостійно і на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві спільної часткової власності зазначеним вище нерухомим майном, так як відповідач особисто та без згоди позивача здає в оренду відповідне спірне майно, яке є їхньою спільною частковою власністю, і у зв'язку із чим одноособово одержує за це всі доходи, не дозволяє позивачу заходити до спірного об'єкту нерухомості, а також іншим чином заважає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися відповідним нерухомим майном, а тому порушує положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України в частині реалізації цих прав ОСОБА_1 щодо цього майна.

За таких обставин суд вважає можливим та необхідним припинити право спільної часткової власності право спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 на 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563, 0 кв. м., що являють собою 742, 8 кв. м., нежилі приміщення №№ 153, 155 в Літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, визнати виділене нерухоме майно -окремим об'єктом нерухомості, та поділу його згідно заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 320, ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 386, ст. 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності, -ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО, а саме:

- Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_1 на 48/100 частин від нежилих приміщень площею 1563,0 кв.м., що являють собою 742,8 кв.м., нежилі приміщення №№ 153, 155 в Літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

- Визнати группи нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, окремим об"єктом нерухомого майна.

- Визнати право власності за ОСОБА_1 на 60/100 частин від груп нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

- Визнати право власності за ОСОБА_2 на 40/100 частин від груп нежилих приміщень №№ 153, 155 (в Літ. "А"), загальною площею 742,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

- В задоволенні іншої частини позовних вимог -ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після виготовлення повного тексту рішення.

СУДДЯ: