Рішення № 2430084, 07.08.2008, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2008 Справа №13/228

за позовом Приватного підприємства "Фірма РОМ", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрНафтоТрансЕкспорт", м. Полтава

про стягнення 141264,48 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: Голик І.П., дов. від 01.01.2008р.

Рішення приймається в умовах перерви, згідно ст. 77 ГПК України.

Обставини спору: Розглядається позовна заява про стягнення основного боргу в розмірі 131107,20 грн., 9200,84 грн. інфляційних витрат, 956,44 грн. річних за неналежне виконання відповідачем у мов договору постачання № 7/01 від 24.01.2008р.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, в поперердньому судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача письмового обгрунтованого відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти існування основного боргу не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 24.01.2008р. між сторонами по справі укладено Договір постачання № 7/01, відповідно до умов якого відповідач зобов"язався поставити та передати у власність позивача товар, а позивач зобов"язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Позивач на виконання п. 2.3. Договору здійснив попередню оплату на загальну суму 50000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1848 від 30.01.2008р. ( в матеріалах справи).

12.03.2008р. між сторонами по справі укладена Додаткова угода про подальше співробітництво для виконання Договору постачання № 7/01 від 24.01.2008р., згідно якої відповідач зобов"язався поставити 14 тонн дизельного палива, а позивач - сплатити за отриманий товар.

Відповідно до рахунку -фактури № СФ-0000042 від 12.03.2008р. позивач перерахував 81107,20 грн., про що свідчить платіжне доручення № 103 від 17.03.2008р.

Отже, загальна сума сплаченого позивачем авансу становить 131107,20 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов"язань не поставив позивачу товар.

Сторонами підписані акти звірки розрахунків, згідно яких сума заборгованості становить 131107,20 грн. ( в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач дійсно порушив взяті на себе зобов"язання.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позивач відмовляється від отримання товару, вимагає повернути суму попередньої оплати в розмірі 131107,20 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, ст. 625 ЦК України в розмірі 956,44 грн. та інфляційні витрати на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9200,84 грн.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 956,44грн. річних та 9200,84 грн. інфляційних витрат, оскільки згідно ст. 625 ЦК України, боржник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми - в разі прострочення виконання саме грошового зобов"язання. В даному випадку несвоєчасна поставка товару - це негрошове зобов"язання.

Навіть, якщо взяти до уваги гарантійний лист відповідача про обіцянку повернути кошти в розмірі 131107,20 грн., то даний гарантований лист не датовано.

Позивач посилається на ст. 536 ЦК України, якою передбачено , що за користування чижими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, однак позивачем надано розрахунок 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

У суда відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних витрат.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрНафтоТрансЕкспорт" (м. Полтава, вул. Пушкіна, 73, оф. 11, код ЄДРПОУ 35206544) на користь Приватного підприємства "Фірма РОМ" (м. Рівне, вул. Орлова, 2, код ЄДРПОУ 23306434, п/р 26004301588011 Центральна філія Промінвестбанку в м. Рівне, МФО 333335) - 131107,20 грн. боргу, 1311,07 грн. державного мита та 109,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя Босий В.П.