Ухвала суду № 24299811, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10433/11/0170/19

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза"- ОСОБА_2, довіреність № 1 від 30.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-10433/11/0170/19 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 22.11.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, буд.16, смт.Гурзуф, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул.Васильєва, буд.16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.11 у справі № 2а-10433/11/0170/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоза" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим №0000242200 від 21.07.11 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоза" суми грошового зобов'язання з податку га прибуток нерезидентів у розмірі 3713 грн., у тому числі 2970 грн. за основним платежем та 743 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 17 квітня 2012 року з апеляційною скаргою не погодилася, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000242200 від 21.07.11 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоза" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів у розмірі 3713грн., у тому числі 2970грн. за основним платежем та 743грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що з 30.05.11 Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Лоза»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.10, за результатами якої складено акт перевірки № 1634/23-1/30862998 від 05.07.11.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997, з наступними змінами і доповненнями, яке виразилось у заниженні податку на прибуток підприємств на суму 2970грн.

За висновком ДПІ порушення полягає в тому, що протягом 2010 року ТОВ «Лоза»здійснило залік взаємних грошових зобов'язань за договором позики № 3 від 17.05.05 укладених з АТ «Казмонтажбуд»(Республіка Казахстан) в частині погашення грошових зобов'язань перед позикодавцем по поверненню відсотків по займу із застосуванням ставки податку 0%, в той час як повинно було застосовувати ставку податку 10%.

Не погодившись з даними висновками акту перевірки, позивачем на адресу ДПІ у м.Ялта АР Крим були направлені заперечення за вих. № Л-351 від 11.07.11 (а.с. 17-21).

Листом ДПІ у м. Ялта АР Крим за вих. №13145/10/22-0 від 18.07.11 повідомила позивача про те, що заперечення позивача залишені без задоволення, а висновки акту перевірки є обґрунтованими (а.с. 22-26).

У зв'язку з цим, вищевказані висновки акту перевірки були покладені ДПІ у м. Ялта АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення №0000242200 від 21.07.11 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоза" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів у розмірі 3713грн., у тому числі 2970грн. основного платежу та 743 грн. штрафних санкцій (а.с. 27).

Матеріалами справи встановлено, що 17.05.05 між ТОВ «Лоза»(позичальник) та нерезидентом АТ «Казмонтажбуд»(позикодавець) був укладений договір позики № 3, відповідно до умов п.1.1 якого Позикодавець передає на умовах даного договору у тимчасове користування Позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 000доларів США для поповнення оборотних коштів та на здійснення господарської діяльності відповідно до Статуту Позичальника (а.с. 51).

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили, що за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю кошти в розмірі 2% річних від фактично отриманої суми позики. Відсотки нараховуються щомісяця станом на 01-е число наступного місяця та сплачуються позикодавцю при повернення основного боргу у строки, визначені п. 1.3 даного договору.

Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується Реєстраційним свідоцтвом Головного управління НБУ в АРК № 335 від 30.05.05 та додатки до нього (а.с. 48-50).

До вказаного договору сторонами, також, була укладена додаткова угода № 1 від 15.12.05 (а.с. 52).

Крім того, 25.03.10 між ТОВ «Лоза»(виконавець) та АТ «Казмонтажбуд»(споживач), також, були укладені договори про надання послуг по утриманню житлового комплексу № 20/Е, № 26/А, № 11/Е та № 17/Д, відповідно до умов яких ТОВ «Лоза»взяло на себе зобов'язання надати безпосередньо або із залученням юридичних та фізичних осіб послуги по утриманню житлового будинку, де розташовані належні споживачу квартири, а також прилеглу до житлового будинку територію, а споживач прийняти та оплатити вказані послуги (а.с. 55-57, 61-63, 67-71, 75-77).

Судом встановлено, що протягом 3-4 кварталів 2010 року сторонами - ТОВ «Лоза»та АТ «Казмонтажбуд»здійснено залік взаємних грошових зобов'язань згідно Угоди № 2 про залік взаємних грошових зобов'язань від 02.08.10 та Угоди № 3 про залік взаємних грошових зобов'язань від 31.12.10, а саме - повернення суми процентів за користування позикою за Договором позики № 3 від 17.05.05 зараховано в рахунок грошових коштів за договорами про надання послуг по утриманню житлового комплексу, на загальну суму 3745,11доларів США.

Пунктом 13.1 та пунктом 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Проте, як встановлено судом, міжнародною угодою - Конвенцією між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, підписаною 09.07.1996, що набрала чинності для України 14.04.1997, передбачені інші правила оподаткування таких доходів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий має фактичне право на ці проценти.

Положення п. 2 ст. 11 Конвенції, відповідно до якого такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми процентів, не можуть бути розцінені як імперативна норма, що зобов'язує здійснювати оподаткування виплати процентів виключно у Договірній Державі, в якій вони виникають (в даному випадку в Україні), адже згідно з вимогами п. 1 та п. 2 Конвенції таке оподаткування може здійснюватися або у Договірній Державі, в якій вони виникають, або у другій Державі, резидент якої має фактичне право на ці проценти.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Конвенції термін "проценти" при використанні у цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та виграші по цих цінних паперах, облігаціях або боргових зобов'язаннях.

Згідно з п. 5 ст.11 Конвенції вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави.

Судом встановлено, що платником процентів за користування позикою є резидент однієї Договірної Держави (України) ТОВ «Лоза», тобто ці проценти виникають у Договірній Державі Україні та сплачуються резиденту другої Договірної Держави (Республіка Казахстан) АТ «Казмонтажбуд», який має право на ці проценти відповідно до умов укладеного між ними договору позики № 3 від 17.05.05, то оподаткування таких процентів може здійснюватись на підставі положень п. 1 ст. 11 Конвенції, відповідно до якого проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо такий має фактичне право на ці проценти.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМУ № 470 від 06.05.01, чинного у період спірних правовідносин (втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1236) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Позивачем до перевірки був наданий Документ про підтвердження резидентства за вих. №170 від 14.05.10, яким компетентний орган Республіки Казахстан підтвердив, що АТ «Казмонтажбуд»є резидентом Республіки Казахстан з 17.09.01 з привласненням реєстраційного номера платника податків РПН 600400240167, а також зазначив, що даний документ, що підтверджує резидентство, виданий для застосування положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, укладеного Республікою Казахстан та Україною. Вказаний документ, що підтверджує резидентство, виданий на 2010 рік (а.с. 29).

Також, в матеріалах справи міститься лист Податкового департаменту по місту Алмати №НД 07.02.4 2418 від 23.02.11, з якого вбачається, що відповідно до ст. 221 Кодексу Республіки Казахстан «Про податки і інші обов'язкові платежі до бюджету»доходами з джерелом за межами Республіки Казахстан незалежно від місця виплати визнаються усі види доходів, які не є доходами з джерел Республіки Казахстан. Відповідно, платник податків резидент зобов'язаний відобразити у податковій декларації в Республіці Казахстан доходи з джерел за межами Республіки Казахстан.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду, що оподаткування доходів нерезидента АТ «Казмонтажбуд»у вигляді процентів повинно відбуватись згідно податкового законодавства Республіки Казахстан і вказане підприємство не повинно сплачувати податок на прибуток підприємств в Україні, а відповідно у ТОВ «Лоза»відсутній обов'язок утримувати і сплачувати цей податок за нерезидента відповідно до положень п.13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 21.07.11 є протиправним.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.11 у справі № 2а-10433/11/0170/19 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.11 у справі № 2а-10433/11/0170/19 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко