Ухвала суду № 24290539, 03.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" травня 2012 р. м. Київ К-30370/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009

у справі № 2-а-1770/08/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

до Державного підприємства «Харківвибухпром»

про стягнення суми податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту -позивач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Харківвибухпром»(далі по тексту -відповідач, ДП «Харківвибухпром») про стягнення суми податкового боргу .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2008 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 скасовано рішення суду першої інстанції; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не було сплачено самостійно визначеної суми податкового зобов'язання, внаслідок чого йому було направлено першу та другу податкові вимоги від 05.10.2001 №1/10 на суму 280105,91 грн. та від 07.12.2001 №2/740 на суму 12378,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 20.03.2007 №985-15-107/00292184.

В акті перевірки зазначено порушення відповідачем п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виражається у несвоєчасності сплати податку на прибуток в сумі 1100,00 грн. Крім того, станом на 09.02.2007 за відповідачем обліковувалась недоїмка з податку на прибуток в сумі 66128,98 грн., сплатою 09.02.2007 податку на прибуток в сумі 20453,00 грн. було погашено: пені - 2275,55 грн., штрафні санкції по податковому повідомленню-рішенню №2761510/0 - 9533,96 грн., недоїмки по декларації №7133 - 700,00 грн., недоїмки по декларації №96570- 400,00 грн., частково недоїмки по декларації №41504 - 7543,49 грн.

На підставі висновків акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2007 №0001591510/0 про накладення на відповідача штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 550,00 грн.

Загалом, з урахуванням сплати відповідача та накладених несплачених фінансових санкцій, наданої суду розшифровки сум заборгованості по платежах перед бюджетом станом на 12.12.2008 та згідно уточнених позовних вимог, за відповідачем склалася заборгованість перед бюджетом в розмірі 743188,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг, який є предметом позову, утворився через зарахування позивачем сум сплачених відповідачем податкових зобов'язань в рахунок погашення існуючого податкового боргу, з чим і погодився суд першої інстанції.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на приписах пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Між тим, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 зазначеного Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що незважаючи на недотримання відповідачем порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 цього Закону, позивач не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко