Постанова № 24286754, 22.05.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1018/12

12:30

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання -Олійник О.В.;

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 05.04.2012р. №4135/10);

представника відповідача -не з'явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Першотравневого району в м. Чернівці до Відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке АТП 17755" про стягнення податкової заборгованості з Відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке АТП 17755" в сумі 79558,42 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке АТП-17755» про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує до бюджету заборгованість по податках і зборах (обов'язкових платежах) встановлених законодавством.

Відкрите акціонерне товариство «Чернівецьке АТП-17755», є платником обов'язкових податків і зборів та 27.09.1992 р. узято на облік Державною податковою інспекцією м.Чернівці, як платник податків.

Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачем рахується заборгованість станом на 21.03.2012р. на загальну суму 79558,42 грн., в т.ч.: по податку на прибуток в розмірі 260,98 грн., по податку на додану вартість у розмірі 15395,00 грн., по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 63806,42 грн., по комунальному податку в розмірі 96,02 грн.

Дана сума заборгованості на сьогоднішній день являється узгодженою. Так позивачем було направлено дві податкові вимоги: №1/114 від 05.10.2001 року, та №2/1110 від 16.11.2001 року.

Крім того позивачем було винесено рішення №8 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 25.02.2002 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час судового розгляду.

Так, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. А тому, суд на місці ухвалив розглянути справу без участі відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами, та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Чернівецьке АТП-17755»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване 31.03.1997 року за адресою: вул. М. Тореза 62, м. Чернівці, інд.58007.

На підставі довідки про взяття на облік платника податків вбачається, що відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби м.Чернівці з 27.09.1992 року, та присвоєно ідентифікаційний код 05482386.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив порушення податкового законодавства відповідачем - відкритим акціонерним товариством «Чернівецьке АТП-17755», а також виявив заборгованість, яка виникла на підставі поданих платником податків декларацій.

Так, за відповідачем рахується сума заборгованості по земельному податку на загальну суму 63806,42 грн., а саме:

- заборгованість відповідно до декларації №2808 від 02.02.2012 року в сумі 11331,58 грн. (а.с.14-15);

- заборгованість відповідно до уточнюючого документу №12605 від 02.03.2010 року в сумі 7148,52 (а.с.16);

- заборгованість відповідно до розрахунку №2774 від 29.01.2011 року за вересень 2010 р. в сумі 11331,58 грн. (а.с.17);

- заборгованість відповідно до розрахунку №2774 від 29.01.2011 року за жовтень 2010 р. в сумі 11331,58 грн. (а.с.17);

- заборгованість відповідно до розрахунку №2774 від 29.01.2011 року за листопад 2010 р. в сумі 11331,58 грн. (а.с.17);

- заборгованість відповідно до розрахунку №2774 від 29.01.2011 року за грудень 2010 р. в сумі 11331,58 грн. (а.с.17).

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню.

Згідно з пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності бо права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок, за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного місяця).

Також, за відповідачем рахується заборгованість по комунальному податку, яка виникла на підставі податкового розрахунку №220587 від 09.02.2011 року в сумі 96,02 грн. (а.с.13).

Так, відповідно до ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(який діяв на момент виникнення заборгованості), комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно наданих доказів, суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на прибуток з підприємства в сумі 260,98 грн., а саме:

- заборгованість відповідно до декларації №180744 від 09.11.2011 року в сумі 238,00 грн. (а.с.18-19);

- пеня за період з 05.11.2010 р. по 19.11.2011 р. в сумі 22,98 грн.

Відповідно до ч.133.1.1 ст.133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Внаслідок того, що відповідачем було пропущено граничний строк сплати податкового зобов'язання, позивач у відповідно до ст.129 Податкового кодексу України, нарахував пеню в сумі 22,98 грн., за період з 05.11.2010 року по 19.11.2011 р.

Крім того, суд встановив, що станом на 21 березня 2012 року, за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 15395,00 грн., яка виникла у відповідності до:

- декларації №185172 від 21.11.2011 року в сумі 2440,00 грн. (а.с.29-30);

- декларації №188816 від 20.12.2011 року в сумі 3,00 грн. (а.с.27-28);

- декларації №209474 від 20.01.2012 року в сумі 13,00 грн. (а.с.25-26);

- декларації №5672 від 20.02.2012 року в сумі 1,00 грн. (а.с.20-21);

- уточнюючого документу №4395 від 15.02.2012 року в сумі 1004,00 грн. (а.с.22-24);

- уточнюючого документу №152025 від 26.09.2011 року в сумі 2497,00 грн. (а.с.52-54);

- уточнюючого документу №152026 від 26.09.2011 року в сумі 387,00 грн. (а.с.49-51);

- уточнюючого документу №152027 від 26.09.2011 року в сумі 1265,00 грн. (а.с.46-48);

- уточнюючого документу №152029 від 26.09.2011 року в сумі 485,00 грн. (а.с.43-45);

- уточнюючого документу №152030 від 26.09.2011 року в сумі 88,00 грн. (а.с.40-42);

- уточнюючого документу №152031 від 26.09.2011 року в сумі 693,00 грн. (а.с.37-39);

- уточнюючого документу №152084 від 26.09.2011 року в сумі 79,00 грн. (а.с.34-36);

- уточнюючого документу №152085 від 26.09.2011 року в сумі 1494,00 грн. (а.с.31-33);

- уточнюючого документу №152021 від 26.09.2011 року в сумі 729,00 грн. (а.с.58-60);

- уточнюючого документу №152022 від 26.09.2011 року в сумі 57,00 грн. (а.с.55-57);

- пеня за період з 31.10.2008 р. по 30.01.2012 р. в сумі 4160,00 грн.

Внаслідок того, що відповідачем було пропущено граничний строк сплати податкового зобов'язання, позивач у відповідно до ст.129 Податкового кодексу України, нарахував пеню в сумі 4160,00 грн., за період з 31.10.2008 р. по 30.01.2012 р.

У відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Зокрема податковим органом були виставлені дві податкові вимоги, №1/114 від 05.10.2001 року, та №2/1110 від 16.11.2001 року (а.с.8-9).

Статтею 67 Конституції України та положенням підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків сплачувати належні суми податків та зборів у строки та у визначених розмірах.

Згідно з п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України, органи стягнення -орган державної податкової служби, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків.

Проте, на день розгляду справи, заборгованість відповідачем не погашена та складає 79558,42 грн. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми, або ж спростовували доводи позивача, представник відповідача на пропозицію суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.51 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Відповідно, до ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Так, згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 56.11 ст. 56. Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно із п.20.1.18. п. 20.1. ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби України, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позов задоволено на користь позивача, який звільнений від сплати державного мита, з врахуванням положень ч. 4 ст. 94 КАС України суд не стягує судові витрати з відповідача.

Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке АТП 17755" на користь Дрежавного Бюджету України податковий борг в сумі 79 558 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч), 42 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 28 травня 2012 року.

Суддя О.Я.Бойко