Постанова № 24286552, 21.05.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Справа № 2а/2370/1046/2012

11 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі -Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом малого підприємства «Мехбуд»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, яка є правонаступником державної податкової інспекції у м. Черкаси, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012р. до суду звернулося мале підприємство «Мехбуд» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011р. №0003792301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5117 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1279 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 29.09.2011р. №2380/23-4/14211031, яким встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2011р. на суму податку на додану вартість 5117 грн. за господарською операцією з придбання товару (дверей) у ТОВ «Алівіс». За висновком перевірки фінансово-господарські операції з вказаним підприємством є безтоварними, що підтверджується постановою ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області від 25.07.2011р. по справі №2011531008011, свідченнями гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та відсутністю товарно-транспортниїх накладних, що підтверджують транспортування товару, а укладений правочин є нікчемним.

Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, зазначаючи, що нікчемність правочинів повинна бути підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили; факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених та здійснених з моменту реєстрації юридичної особи до моменту її виключення з ЄДР, та не позбавляє правового значення виданих на виконання таких угод податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту. Правочини, укладені позивачем, у судовому порядку недійсними не визнавались. Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортні накладні підтверджують дотримання чи порушення порядку перевезення вантажів та не стосуються правил податкового обліку, тому їх відсутність не свідчить про безтоварність господарських операцій. Реальність отримання товарів від ТОВ «Алівіс»підтверджується договорами, на момент укладення яких останній був зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності і платник податків, видатковими та податковими накладними, здійсненням повної оплати за придбані товари та їх використанням при будівництві лабораторного корпусу по вул. Сумгаїтській, 3 в м. Черкаси.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просів відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях послався на ту обставину, що відповідно до протоколу допиту свідка у кримінальній справі керівника ТОВ «Алівіс» ОСОБА_6 видаткова та податкова накладна ТОВ «Алівіс»підписані неуповноваженою особою, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р., і не підтверджують реальність господарської операції. Також актом невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Алівіс», складеним ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08.04.2011р. №1535/2305/30566468, неможливість здійснення ТОВ «Алівіс» господарської діяльності через його відсутність за місцезнаходженням, анулювання реєстрації як платника податку, відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, відсутність найманих працівників, основних виробничих фондів, рухомого і нерухомого майна. Відсутність фактичного здійснення господарської операції позбавляє правового значення первинні документи бухгалтерського обліку, у яких такі операції відображені, та можливості використовувати їх у власній господарській діяльності, відтак, вартість таких товарів та сума ПДВ не можуть бути віднесені до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Також всупереч п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №128/2568, факт передачі товару не підтверджено товарно-транспортною накладною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що мале підприємство «Мехбуд»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 15.03.1993р. (ідентифікаційний код юридичної особи 14211031).

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено позапланову виїзну документальну перевірку МП «Мехбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2008р. по 31.08.2011р. при проведенні взаємовідносин з суб'єктами господарювання, за результатами якої складено акт від 29.09.2011р. № 2380/23-4/14211031.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2.2 вказаного акту при проведенні перевірки встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2010р. МП «Мехбуд» придбало у ТОВ «Алівіс»двері металеві в кількості 1 шт. та двері дубові в кількості 2 шт. на загальну суму 30701 грн. 83 коп., в т.ч. ПДВ 5166 грн. 97 коп. Товар передано позивачу за видатковою накладною від 15.11.2010р. №РН-1511-5. За фактом передачі товару ТОВ «Алівіс» видало податкову накладну від 15.11.2010р. №15115, ПДВ за якою у сумі 5166 грн. 97 коп. МП «Мехбуд»включило до податкового кредиту за листопад 2011 року. Вартість товару сплачена за платіжним дорученням №150 від 15.12.2010р.

За висновком перевірки господарська операція з поставки дверей між МП «Мехбуд»та ТОВ «Алівіс»фактично не здійснена, оскільки не підтверджена товарно-транспортною накладною. Крім цього, актом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алівіс»від 08.04.2011р. №1535/2305/30566468 ДПІ у Дарницькому районі встановлено, що ТОВ «Алівіс»за місцезнаходженням відсутнє, у зв'язку з чим останньому на підставі акту №46 від 09.03.2011р. анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість; господарські операції ТОВ «Алівіс»не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з відсутністю фактичної поставки товару позивач включив ПДВ у сумі 5117 грн. до складу податного кредиту з порушенням вимог з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занизив податок на додану вартість за листопад 2010р. на суму 5117 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2011р. №0003792301, яким МП «Мехбуд»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5117 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1279 грн.

Порядок формування податкового кредит, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому -Закон №168).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 статті 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Даною нормою передбачена підстава, за якої платник податку не має права включити до складу податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару, а саме: відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону), які підтверджують сплату (нарахування) ПДВ.

Разом з тим, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. За змістом вказаної норми правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обо'вязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-Х1V (у подальшому -Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, (далі по тексту Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з підпунктом 11.4 пу. 11 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.5 пункту 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписами і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до підпункту 11.7 пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом; прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові; здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія; прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

Відтак, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, обставини щодо перевезення вантажів повинні бути підтверджені товарно-транспортними накладними, складеними за типовою формою №1-ТН, які є первинними документами бухгалтерського обліку та належними доказами здійснення господарських операцій з поставки товарів.

Згідно з договором купівлі-продажу від 05.11.2010р. продавець за договором ТОВ «Алівіс»знаходиться в АДРЕСА_1 та відповідно до умов пункту 3.1 договору здійснює транспортування товару покупцю -МП «Мехбуд», вартість транспортування включається у вартість товару. Місце передачі товару договором не передбачено, однак, згідно з поясненнями представника позивача, товар був доставлений в м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 3, УМГ «Черкаситрансгаз».

Позивач на виконання вимог пункту 11 Правил, статті 9 Закону №996 та пункту 3.1 договору товарно-транспортну накладну не надав та у судовому засіданні пояснив, що товарно-транспортна накладна відсутня.

Позивач підтверджує факт купівлі-продажу дверей видатковою накладною №РН-1511-5 від 15.11.2010р., зі змісту якої вбачається, що місце її складання, яке є одночасно місцем передачі товару, не зазначено. Також видаткова накладна підписана директором ТОВ «Алівіс»гр. ОСОБА_6, однак останній участі у здійсненні господарської операції не приймав, оскільки відповідно до його показів як свідка у кримінальній справі №2011531008011 фінансово-господарських операцій не здійснював та ніяких документів не підписував.

Відсутність у видатковій накладній №РН-1511-5 від 15.11.2010р. місця передачі товару та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції свідчить про порушення при її складанні вимог статті 9 Закону №996 та позбавляє видаткову накладну статусу первинного документа бухгалтерського обліку.

Актом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 08.04.2011р. №1535/2305/30566468 встановлено, що ТОВ «Алівіс» зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 06.09.1999р. та у зв'язку зі зміною місцезнаходження з 05.07.2010р. знаходиться в АДРЕСА_1 і перебуває на обліку як платник податків в ДПІ Дарницького району м. Києва. Відповідальною особою за подання податкової звітності за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. є керівник підприємства ОСОБА_6 Згідно зі звітом форми 1-ДФ, поданої до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, загальна чисельність працюючих ТОВ «Алівіс»складає 1 особу.

Протоколом допиту свідка від 21.05.2011р., копія якого наявна в матеріалах справи, встановлено, що гр. ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_1, статутних документів ТОВ «Алівіс»не підписував, фінансово-господарскі операції останнього не здійснював, жодних фінансово-господарських документів чи податкової звітності не підписував.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Алівіс» не могло здійснити господарську операцію з продажу позивачу товару (дверей) за видатковою накладною №РН-1511-5 від 15.11.2010р.

Суд не погоджується з доводами позивача про використання дверей у власній господарській діяльності при здійсненні будівництва лабораторного корпусу з прибудованими допоміжними приміщеннями підприємства «Черкаситрансгаз»по вул. Сумгаїтській, 3 в м. Черкаси, оскільки у акті виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. передбачені блоки дверні металеві, а актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 р. передбачені блоки дверні двопольні з масиву дуба (2,4 х 1,5), натомість у видатковій накладній зазначені двері металеві та двері дубові. Таким чином, позивач не довів, що використав у господарській діяльності двері, придбані у ТОВ «Алівіс».

Беручи до уваги, що позивач товарно-транспортну накладну на перевезення товару (дверей) та доказів його використання у власній господарській діяльності не надав, при цьому відповідачем доведено неможливість ТОВ «Алівіс»здійснити фактичну поставку товару (дверей), суд приходить до висновку, що господарська операція з придбання вказаного товару (дверей) у ТОВ «Алівіс»оформлена лише документально.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, видатковими накладними без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачена.

Суд вважає, що позивач відобразив господарську операцію з придбання товару (дверей) у ТОВ «Алівіс»лише документально, без його фактичного придбання, внаслідок чого порушив вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і безпідставно відніс до складу податкового кредиту за листопад 2010р. ПДВ у сумі 5117 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012р. №0003792301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5117 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями 1279 грн. та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувались з тією метою, з якою вони надані; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод чи інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги МП «Мехбуд»задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 28 травня 2012 року.

Суддя А.В. Руденко