Постанова № 24286458, 03.05.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1503/12

"03" травня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Ткач І.Я. та Жейнова А.А.;

представника відповідача - Булахтіна Г.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом приватного малого підприємства «Альянс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003162305 від 5 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Альянс» (надалі по тексту -ПМП «Альянс»або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту -відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003162305 від 5 грудня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України, що є грубим порушенням ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»і ч.2 ст.19 Конституції України, а тому не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не погоджуються із винесеним податковим повідомленням -рішенням Тернопільської ОДПІ від №0003162305 від 5 грудня 2011 року в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України відповідно до спірних правовідносин.

Позивач також наголошує на тому, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення, не взято до уваги, що договір фактично і повністю виконаний сторонами. Зокрема, позивач зазначає, що 01.04.2011 р. між ТзОВ «Айвар-МС»(Продавець) та ПМП «Альянс»укладено договір поставки №1/04-11, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Згідно п.2.1. предметом поставки є такий товар, як паливно-мастильні матеріали. На виконання умов даного договору ТзОВ «Айвар-МС»здійснив поставки дизельного пального ПМП «Альянс».

Крім того, позивач зазначив, що реальність здійснення господарських операцій підтверджуються договором, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, сертифікатами відповідності, паспортами на кожну поставку та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентом, а також довідкою Кіровоградської ОДПІ від 08.12.2011 р. №1048/23-50/37426854 та листом Кіровоградської ОДПІ №937/7/23-50 від 07.02.2012 р.

Позивач відзначив, що суми податку на додану вартість, сплачені по даних господарських операціях в ціні товару включені ПМП «Альянс»до податкового кредиту, а ТзОВ «Айвар-МС»до податкових зобов'язань податку на додану вартість, що підтверджується копією декларації по податку на додану вартість з додатком 5 за серпень 2011 р. ТзОВ «Айвар-МС». Отриманий ПМП «Альянс»товар в подальшому був реалізований іншим покупцям, а відповідні суми ПДВ включені до податкових зобов'язань.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених в позові, додатково пояснили, що в акті перевірки містяться необґрунтовані дані, без з'ясування всіх обставин справи, а фактичне виконання договору із вищезазначеним суб'єктом господарської діяльності підтверджується, складеними належним чином, документами первинного бухгалтерського обліку, а тому вважають, що зазначені в акті перевірки висновки є надуманими та ґрунтуються виключно на домислах перевіряючих.

З врахуванням викладеного, представники позивач просили визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003162305 від 5 грудня 2011 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, податковим органом була проведена документальна виїзна позапланова перевірка приватного малого підприємства «Алянс»щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами з'ясування їх реальності та повноти відображання в обліку особи та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. Проведеною перевіркою були встановлені наступні порушення норм чинного законодавства України: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011р. на загальну суму 71 065,10 грн., ст. 1, ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», ст. 47, ст. 48, ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 1, ст. 2, ст. 3, п. 6 ст. 6, п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» та ч. 1ст. 202, ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 532, ст. 626, ст. 638, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Зокрема зазначив, що вище перелічені порушення були встановлені під час аналізу правочину укладеного між ПМП «Альянс»та ТзОВ «Айвар-МС»на придбання паливно-мастильних матеріалів. Як свідчать матеріали справи між ПМП «Альянс»(Покупець) та ТзОВ «Айвар-МС»(Продавець) був укладений Договір поставки № 1/04-11 від 01.04.2011р. (далі по тексту - Договір). Відповідно до п. 2.1 Договору - предметом поставки є такий товар як ПММ.

Проте, під час проведення перевірки Тернопільською ОДПІ встановлено, що в порушення приписів ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин між позивачем та ТзОВ «Айвар-МС»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи виконують функції заниження бази оподаткування податку на додану вартість, шляхом штучного формування податкового кредиту.

З врахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного на час здійснення господарських операцій податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем та які витребовувалися з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ на підставі наказу від 02.11.2011 р. №4647 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПМП «Альянс»щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку особи та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.11 р. по 31.08.11 р.

Результати перевірки відображені в акті №8550/23-05/21160825 від 17.11.2011 р.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 р. №0003162305 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 106 597,60 грн., в тому числі 71 065,1 грн. основного платежу та 35 532,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що ПМП «Альянс»оскаржувало винесене податкове повідомлення-рішення Тернопільською ОДПІ до ДПА в Тернопільській області та до Державної податкової служби України.

Рішеннями ДПА в Тернопільській області від 10.02.2012 року №445/10/10-2/7, що винесене за результатами розгляду первинної скарги ПМП «Альянс»та ДПА України від 07.03.2012 року №4297/6/10-2118, що винесено за результатами розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 05.12.2011 р. №0003162305 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011р. на загальну суму 71 065,10грн., ст. 1, ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», ст. 47, ст. 48, ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 1, ст. 2, ст. 3, п. 6 ст. 6, п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» та ч. 1ст. 202, ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 532, ст. 626, ст. 638, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Податковий орган за наслідками проведеної перевірки прийшов до висновку, що правочин між позивачем та ТзОВ «Айвар-МС»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи виконують функції заниження бази оподаткування податку на додану вартість, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення №0003162305 від 05.12.2011 р., суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Щодо реальності здійснення господарської операції між ТзОВ «Айвар-МС»та ПМП «Альянс».

Судом встановлено, що 01.04.2011 р. між ТзОВ «Айвар-МС»(Продавець) та ПМП «Альянс»укладено договір поставки №1/04-11, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Згідно п.2.1. предметом поставки є такий товар, як паливно-мастильні матеріали. Товар, вказаний в п. 2.1. цього Договору, поставляється Покупцю партіями, кожна партія товару визначається рахунком-фактурою. (п.2.2. Договору). Також, п. 4.1. Договору передбачає, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в рахунку фактурі.

З'ясовуючи реальність здійснення господарської операції, визначеної у вищенаведеному договорі, суд встановлює обґрунтованість вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій двома сторонами правочину.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору ТзОВ «Айвар-МС»здійснив наступні поставки дизельного пального ПМП «Альянс»:

- 15 325,00 л. на загальну суму 115 673,10 грн. в тому числі 19 278,85 грн. ПДВ на підставі видаткової накладної №РН-0000598 та податкової накладної №598 від 15.07.2011 р.;

- 14 085,00 л. на загальну суму 109 186,92 грн. в тому числі 18 197,82 грн. ПДВ на підставі видаткової накладної №РН-0000604 та податкової накладної №604 від 03.08.2011 р.;

- 20 000,00 л. на загальну суму 155 040,00 грн. в тому числі 25 840,00 грн. ПДВ на підставі видаткової накладної №РН-0000645 та податкової накладної №645 від 03.08.2011 р.;

- 13 800,00 л. на загальну суму 105 570,00 грн. в тому числі 17 595,00 грн. ПДВ на підставі видаткової накладної №РН-0000714 та податкової накладної №714 від 18.08.2011 р.;

- 20 350.00 л. на загальну суму 155 677,50 грн. в тому числі 25 946,25 грн. ПДВ на підставі видаткової накладної №РН-0000772 та податкової накладної №772 від 18.08.2011 р.;

Поставка товару також оформлена і актами приймання - передачі від 18.07.2011 р., від 03.08.2011 р., від 05.08.2011 р., від 18.08.2011 р., від 22.08.2011 р., від 25.08.2011 р.

Якість дизельного пального підтверджено сертифікатами відповідності серії ВВ №UА1.044.0096528-11 та паспортами №1593 від 12.07.2011 р. на кожну поставку палива з печаткою ТзОВ «Айвер-МС».

Транспортування дизельного пального здійснювалось автотранспортом ПМП «Альянс»згідно товаро-транспортних накладних від 18.07.2011 р. №18072011 в кількості 2 шт. на 2 автомобілі, від 03.08.2011 р. №3082011 в кількості 2 шт. на 2 автомобілі, від 05.08.2011 р. №5082011, від 18.08.2011 р. №18082011, від 22.08.2011 р. №22082011, від 25.08.2011 р. №25082011.

Щодо перевезення паливно-мастильних матеріалів, суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був відряджений до м. Кіровоград ТзОВ«Айвар-МС»- 18.07.2011р., 19.07.2011р., 20.07.2011 р., 03.08.2011 р. та 04.08.2011 р., що підтверджується наказами на відрядження, відрядними посвідками, а також звітами про використання коштів виданих на відрядження водіям ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Висновок податкового органу про те, що данні документи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до письмового пояснення ОСОБА_4 -02 серпня 2011 р. лише один раз їздив зі своїм товаришем по роботі ОСОБА_5 до м. Кіровограда, на загрузку до автоцистерни спростовується поясненнями допитаного в судовому засіданні з даного приводу свідка.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (водій) пояснив, що працює водієм на ПМП «Альянс», в його обов'язки входить перевезення поливно-мастильних матеріалів, також пояснив, що в липні та в серпні їздив до м.Кіровограда, на загрузку дизпалива. З приводу того, що в його поясненні яке він надавав податковому органу було вказано за одну поїздку до Кіровограда, пояснив, що оскільки його питали тільки за серпень місяць 2011 року то він пояснив, що в серпні їздив в м.Кіровоград тільки один раз.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що документи, якими оформлено взаємовідносини, а саме документи, які мають назву «видаткова накладна»та документи, які мають назву «товарно-транспортна накладна»не відповідають вимогам, встановлених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пункту 2.4 розділу 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та складені з порушенням юридичної форми визначеної законодавством України та не відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої операції обліковуються щодо їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, складені не уповноваженими посадовими особами та з зазначенням місця складання документа, змісту та обсягу господарської операції та інших даних, що могли дати змогу документально ідентифікувати місце передачі товару продавцем, а також підтвердити товарний характер таких взаємовідносин, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, твердження податкового органу про те, що у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відсутні дані, які свідчать про зміст та обсяг господарських операцій, є не зрозумілим, оскільки, у вказаних документах відображено назву товару, його кількість, ціну за одиницю товару, загальну кількість товару, загальну вартість товару. Ці дані дають змогу визначити як зміст і обсяг господарських грацій, так і їх товарний характер.

Також, Тернопільською ОДПІ не взято до уваги і видаткові накладні та акти приймання - передачі товару, оскільки на думку податкового органу вони підписані не уповноваженими особами. При цьому, в акті перевірки зазначено, що ці документи мають бути підписані матеріально-відповідальними особами, а відповідно до Переліку посад і робіт №447/24 затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріатом ВЦ РПС від 28.12.1967 року затверджено перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими керівники підприємств, установ, організацій відповідно до вимог ст. 134, ст.135 та ст.135-1 Кодексу законів про працю України, затвердженні Законом, повинні укласти письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва. До такого переліку посад не відноситься керівник та головний бухгалтер, бухгалтер», а відтак, Тернопільською ОДПІ зроблено висновок про те, що директор та головний бухгалтер не є матеріально-відповідальними особами та не мали права підписувати вказані вище документи.

Однак, згідно ст. 130 Кодексу законів про працю працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При цьому, глава IX Кодексу визначає різні види відповідальності, в тому числі матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку (ст.132), обмежена матеріальна відповідальність (ст.133), повна матеріальна відповідальність (ст.134). Вид відповідальності залежить від посади, виду виконуваної роботи, обставин, при яких нанесена шкода. Аналіз даних норм дає підстави стверджувати, що матеріально-відповідальною особою є будь-який працівник, який має доступ до товарно-матеріальних цінностей, а не тільки особи, які відповідно до норм закону несуть повну матеріальну відповідальність. Тоді, як податковий органототожнює матеріально-відповідальну особу лише з особою, яка несе повну матеріальну відповідальність та з якою укладено відповідний договір, що суперечить наведеним вище нормам трудового законодавства.

Щодо якості та відповідності товару.

Згідно з п. 2.3 Договору Якість товару, що поставляється, повинна відповідати паспорту якості та сертифікатом відповідності.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження відповідності та якості отриманої партії товару, ПМП «Альнс»для перевірки надано: Сертифікат відповідності №UA1.044.0096528-11 серія ВВ, терміном дії-з 21.07.2011р по 31.12.2011р., виданий на продукцію - паливо дизельне, виробник продукції - «Мозырский нефтеперерабатываючий завод»м.Гомель, Республіка Білорусь. Сертифікат видано - ТзОВ «Пром - Газ - Інвест»код ЄДРПОУ 37403355, м.Київ, вул. Академіка Філатова,22. Додаткова інформація - серійне виробництво. Сертифікат видано - ДП «Рівнестандартметрологія», м.Рівне. вул.3амкова,31 у відповідно до ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію». Паспорт якості № 1593 від 12.07.2011р., виданий ОАО «Нафтан»г.Новополоцк, Республика Беларусь. Дата виготовлення 12.07.2011р.

Суд не може погодитися з позицією податкового органу про те, що на документах, щодо твердження відповідності товару, відсутні проміжні печатки, як підприємств-посередників, зазначених в сертифікаті відповідності, оскільки, Тернопільською ОДПІ не вказано жодну норму закону, яка вимагає наявність таких печаток.

Що стосується порушень підприємством вимог законодавства, що регулюють порядок приймання продукції по кількості та по якості, то наслідком цього є неможливість покупця в-подальшому виставити претензії постачальнику щодо недостачі чи якості продукції, і, в жодному випадку не може свідчити про безтоварний характер господарських операцій.

В результаті дослідження та опрацювання розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), поданого ТзОВ «Айвар-МС»до податкових органів, проведеною перевіркою не встановлено взаємовідносини суб'єктами господарювання, які підпадають під визначення статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»№ 2406-ІІІ від 17.05.2001 року - виробниками або) постачальниками отриманої продукції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»виробник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені, постачальник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь. Оскільки, додаток №5 до декларації по податку на додану вартість, порядок заповнення якого затверджені наказом ДПА України від 25.01.2011 р. №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», містить інформацію про індивідуальний податковий номер постачальника, період виписки податкових накладних, обсяг постачання (без податку на додану вартість) та суму податку на додану вартість, і, як і інші додатки до декларації по ПДВ, не містять інформації про вид товару чи послуг, які постачаються/надаються підприємством, то встановити без проведення зустрічних перевірок суб'єктів господарювання, які підпадають під визначення статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності»чи факт відсутності орендованих основних фондів простою звіркою даних неможливо.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок податкового органу про те, що ним не виявлено, а підприємством не надано підтвердження якості та відповідності отриманого товару документами, що визначені п.2.3 Договору, не відповідає фактичним обставинам справи.

Що стосується обліку приймання ПММ, судом встановлено, що журнали форми - №7 НП, та форми - 6 НП та форми №31 НП підприємством не ведуться, оскільки господарські операції відображались в книзі складського обліку запасів.

Суд також не може погодитися з висновком податкового органу про неможливість реального надання ТзОВ «Айвар-МС»операцій з поставки товарів, що не вироблявся та не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків у документах обліку, не міг постачатися з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва та вказаних в документах товарів, нездійснення особою, яка значиться постачальником таких товарів через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності з поставки товарів, економічної діяльності, через відсутність управлінського, технічного та іншого персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів через здійснення веденням обліку для цілей оподаткування тільки операцій з фінансово-грошовими потоками, які відображені тільки в виписках банків де зазначено реквізити правочинів, товарний характер яких наявними документами, представлених для перевірки, матеріалами зустрічних звірок не підтверджено.

Висновок Тернопільської ОДПІ базується на наступному:

Відповідно до довідки про результати зустрічної звірки ТзОВ «Айвар-МС»(код ЄДРПОУ 37426854) з питань правових відносин з ПМП «Альянс»надісланої листом Кіровоградської ОДПІ № 8572/23-50 від 03.11.2011р., встановлено, що при здійсненні господарської діяльності підприємство ТзОВ «Айвар-МС»не мало виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток 1 кв. 2011 року, та дані додатку К1/1 до даної декларації.

Суд не приймає до уваги таке твердження відповідача, оскільки господарські операції, висвітлені з ТзОВ «Айвар-МС»відбувались в 2 кв. 2011 року, тоді як дані про наявність основних фондів наводяться з додатку до декларації по податку на прибуток за 1 кв. Крім того, з врахуванням норм ст. 146 ПК України до балансової вартості основних фондів включається вартість тільки тих фондів, які належать підприємству (придбані чи виготовлені ним), відповідно, додаток К1/1 до декларації не містить інформації про орендовані основні фонди.

Також суд не погоджується з висновком податкового органу про те, що на підставі даних матеріалів перевірки, матеріалів зустрічних звірок встановлено відсутність складських, торгівельних, постачальницько-збутових приміщень на підприємстві ТзОВ «Айвар-МС», що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею нафтопродуктами. В даному випадку не зрозумілим є те, на підставі яких матеріалів Тернопільська ОДПІ зробила такі висновки, оскільки, як вказано в акті перевірки відповідно до листа-відповіді Кіровоградської ДПІ № 8572/7/23-50 від 03.11.2011 р. провести зустрічну звірку ТзОВ «Айвар-МС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПМП «Альянс»неможливо у зв'язку з тим, що підприємство за юридичною адресою не з'являються фактично, а посилань на інші матеріали перевірок, в тому числі зустрічних, рівно як і інформації про направлення запитів, крім як на адресу ТзОВ «Айвар-МС», всупереч п. 3.11 та п. 3.13 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 р. не наведено.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, а саме, з довідки Кіровоградської ОДПІ від 08.12.2011 р. №1048/23-50/37426854 про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Айвар-МС»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПМП «Альянс»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. податковий орган дійшов висновку, що звіркою відносин ТзОВ «Айвар-МС»документально підтверджується реальність здійснення господарських відносин із ПМП «Альянс», їх вид, обсяг та розрахунки.

Проте незважаючи на те, що у довідці було підтверджено взаємовідносини ТзОВ «Айвар-МС»з ПМП «Альянс», Тернопільською ОДПІ направлено повторний запит №54673 від 16.12.2011 р. про проведення зустрічної звірки ТзОВ «Айвар-МС»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПМП «Альянс». На що, Кіровоградська ОДПІ листом №937/7/23-50 від 07.02.2012 р. повторно підтвердила взаємовідносини ТзОВ «Айвар-МС»з ПМП «Альянс»за період з 01.07.2011 р. по 30.08.2011 р.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій підтверджуються договором, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, сертифікатами відповідності, паспортами на кожну поставку та іншими документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій з контрагентом, а також довідкою Кіровоградської ОДПІ від 08.12.2011 р. №1048/23-50/37426854 та листом Кіровоградської ОДПІ №937/7/23-50 від 07.02.2012 р.

Крім того, суми податку на додану вартість, сплачені по даних господарських операціях в ціні товару включені ПМП «Альянс»до податкового кредиту, а ТзОВ «Айвар-МС»до податкових зобов'язань податку на додану вартість, що підтверджується копією декларації по податку на додану вартість з додатком 5 за серпень 2011 р. ТзОВ «Айвар-МС». Отриманий ПМП «Альянс»товар в подальшому був реалізований іншим покупцям, а відповідні суми ПДВ включені до податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що твердження відповідача про те, що Договір №1/04-11 від 01.04.2011 р. не був спрямований сторонами на реальне настання наслідків, обумовлених ними, не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам справи.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що вищезгаданий правочини є нікчемними, недійсними та такими, що суперечать актам цивільного законодавства та порушують публічний порядок, виходячи з наступного:

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договору позивача.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засідання і порушення публічного порядку через намагання заволодіння дохідною частиною бюджету.

Так, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію договору, тобто - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать обставини справи, вищезгаданий договір судом недійсним не визнавався.

Згідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака: специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом або за довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем, при проведенні перевірки не встановлено доказів незаконного заволодіння дохідною частиною бюджету, як майном держави внаслідок укладання та виконання Позивачем та його контрагентом умов згаданого вище договору.

Аналогічна позиція відображена у п.18 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.09р. №9.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем вимог: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011р. на загальну суму 71 065,10грн., ст. 1, ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», ст. 47, ст. 48, ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст. 1, ст. 2, ст. 3, п. 6 ст. 6, п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»та ч. 1ст. 202, ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 532, ст. 626, ст. 638, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0003162305 від 5 грудня 2012 року про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 106 597,60 грн., в тому числі 71 065,1 грн. основного платежу та 35 532,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкові повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0003162305 від 5 грудня 2012 року.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0003162305 від 5 грудня 2012 року.

Повернути з державного бюджету на користь приватного малого підприємства «Альянс»1066 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 травня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.