Постанова № 24286443, 24.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" квітня 2012 р. Справа № 2а-17573/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

за участю: представника відповідача - Ткаченко Т.О.,

представника позивача - Підіпригори М.О.,

представника позивача - Мартишиної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000602310 від 28.10.2011р. про визначення ТОВ «АМКОР ТОБАККО ПЕКЕДЖИНГ УКРАЇНА» суми грошового зобов'язання в розмірі 277426,25грн., що складається з суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221941,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 55485,25грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 30.06.2011р. по 10.08.2011р. фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на підставі ст. ст. 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та наказу Дергачівської МДПІ від 02.06.2011р. № 295, була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої фахівцями відповідача був складений акт № 697/23-104/32796990 від 16.08.2011р. В акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на додану вартість встановлено його заниження у червні 2010р. на суму 221 941,00 грн., чим порушено вимоги п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п.п. 196.1.14 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України. На підставі зазначеного акту перевірки, а також за результатом адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 28.10.11р. № 0000602310, яким підприємству позивача збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 277426,25 грн., з яких за основним платежем 221941,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55485,25 грн.

Позивачем зазначається, що висновки Дергачівської МДПІ про завищення позивачем суми ПДВ по ряд. 23 Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 221 941,00 грн. є неправомірними, суперечать положенням податкового законодавства та спростовуються документами, наявними у позивача. Отже, підприємством позивача не було допущено порушень вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем правомірно відображено у складі свого податкового кредиту суми ПДВ на основі податкових накладних, отриманих від постачальників товарів (послуг) в тому періоді, в якому були отримані податкові накладні.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області від 28.10.11р. № 0000602310 незаконним, прийнятим всупереч нормам законодавства, діючого на час існування спірних правовідносин, та таким, що порушує права та інтереси товариства, а отже підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував. В наданих запереченнях зазначив, що підприємством позивача в травні 2010 року були надані уточнюючі розрахунки за період липень 2007-червень 2009 на загальну суму - 221941 грн. (т.1 а.с. 23). Вказана сума відображена по р.23 Декларації з податку на додану вартість за червень 2010р. ТОВ „Амкор Тобакко Пекеджинг Україна", не отримавши від постачальників протягом червня 2007- липня 2009 років податкові накладні, не звернувся до них із вимогою про їх надання. Не додано ним до податкової декларації за відповідні періоди і заяву зі скаргою на такого постачальника, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідачем зазначається, що відповідно до Розпорядження КМ України від 09.09.2009 № 1120-р., на яке посилається позивач, та листа ДПАУ від 21.09.2009 р. №20400/7/16-1517, якщо у платника податку виникає право на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно відображає у своїй податковій звітності та в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних інформацію, зазначену в такій податковій накладній. При цьому при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого затримання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду відповідача - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію в Харківській області замінено його правонаступником - Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32796990, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Дергачівській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби (т. 2 а.с. 55-58). ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» є правонаступником майна, майнових прав та обов'язків ТОВ «Амкор Ренч Україна», яке, в свою чергу, було правонаступником ТОВ «Астрон». ТОВ «Астрон» зареєстроване Дергачівською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.03.2004 року №14561200000000522 (т. 2 а.с. 57).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.06.2011р. по 10.08.2011р. фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на підставі ст. 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, на підставі направлень, згідно наказу Дергачівської МДПІ від 02.06.2011р. № 295 та наказу про продовження від 26.07.2011 № 372, була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» (далі - ТОВ «Амкор ТП Україна») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. Результати перевірки були оформлені відповідним актом № 697/23-104/32796990 від 16.08.2011р. «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АМКОР ТОБАККО ПЕКЕДЖИНГ УКРАЇНА», код за ЄДРПОУ 32796990, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р.» (т.2 а.с. 2-54).

На підставі акту перевірки, Дергачівською МДПІ було складено та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення № 0000512310 від 30.08.2011р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 621712,25 грн., з яких: за основним платежем 566226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55486,25 грн. (т. 1. а.с.11).

Не погоджуючись із вищезазначеним повідомленням-рішенням № 0000512310 від 30.08.2011р., відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ «Амкор ТП Україна» оскаржило його до ДПА у Харківській області.

За результатом розгляду скарги ДПА у Харківській області було прийнято рішення від 20.10.2011р. № 4673/10/25-103 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ від 30 серпня 2011р. №0000512310 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 344286,0 грн. (основного платежу - 344285,0 грн., штрафних санкцій - 1,0 грн.) було скасовано, в іншій частині, а саме в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 221941,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55485,25 грн., податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ від 30 серпня 2011р. № 0000512310 залишено без змін, а скарга виконавчого директора ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» Шаповалова В.І. від 07.09.2011 року № 325 - без задоволення (т.1 а.с. 12-15).

Як з'ясовано під час судового розгляду, правовою підставою для висновків відповідача, зроблених під час перевірки, про завищення підприємством р. 23 Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму - 221941 грн., було порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР, в редакції Закону, що діяв на час спірних правовідносин.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі цього висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити суму податкового зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже з вищенаведеної норми Закону вбачається, що право на податковий кредит залежить не від того, коли була виписана податкова накладна, а від того, коли її було отримано покупцем.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відсутність скарги після розрахунку за отримані товари (послуги) не свідчить про добровільну відмову платника податку від права на податковий кредит. Подача заяви замість відсутньої або неправильно оформленої накладної є правом, а не обов'язком платників ПДВ. Ненадання такої заяви платником ПДВ не є підставою для невизнання податкового кредиту контролюючим органом.

Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами ТОВ «Амкор ТП Україна», але отримані із запізненням з причини виправлення помилок, що були допущені постачальниками при виписці податкових накладних, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Аналізом норм Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що останні не містять заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в травні 2010 року були надані уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за липень 2007 року - червень 2009 року (т. 2 а.с. 93-205) , згідно яких підприємством було збільшено податковий кредит на загальну суму 221941,0 грн. Вищевказана сума відображена в рядку 23 декларації з ПДВ за червень 2010 року (т. 2 а.с.75-78).

Враховуючи, що податкові періоди, які уточнюються, були перевірені в ході здійснення попередніх перевірок, за результатами яких в актах зазначалось, що до перевірки були надані всі документи в повному обсязі, а ТОВ „Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до податкових декларацій за відповідні періоди не додані заяви зі скаргами на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), перевіркою зроблено висновок, що підприємством в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп., 7.4.1, пп. 7.4,5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за червень 2010 року на суму 221941 грн.

З матеріалів справи вбачається, що платнику податків відповідачем направлявся запит від 15.06.2010 за №3406/10/07-025 з проханням надати письмові пояснення по кожному факту включення податкових накладних 2007-2009 роки до уточнюючих розрахунків та запит від 08.08.2011 №4350/10/23-110 (т. 1 а.с. 25). Відповідачем 21.06.2010 року отримана відповідь підприємства від 21.06.2010 року № 267, в якій зазначається, що суми ПДВ по податковим накладним до Реєстрів отриманих податкових накладних відповідних періодів не були віднесені, в зв'язку з тим, що податкові накладні оформлені неналежним чином (т. 1 а.с. 26-28). Як вбачається з відповіді позивача від 09.08.2011 року № 217, податкові накладні, по яким проведено коригування у звітності з податку на додану вартість, були отримані підприємством позивача у 2010 році, про що зроблено запис в журналі реєстрації вхідної кореспонденції підприємства (т. 1 а.с. 29-31).

Відповідачем зазначається, що в листах, наданих до Дергачівської МДПІ встановлено невідповідності: в листі від 21.06.2010 року міститься інформація, що податкові накладні отримані в січні та травні 2010 р, а в листі від 09.08.2011 року -що податкові накладні отримані в січні 2010 року. Крім того, наданий до перевірки журнал (вхідної кореспонденції до бухгалтерії) без назви, сторінки не пронумеровані та не прошнуровані, не скріплені печаткою. При огляді журналу встановлено подвоєння порядкових номерів, не проставлено дати отримання податкових накладних, відсутня відмітка про одержання накладної. Порядкова нумерація в журналі не відповідає дійсній.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, до первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є, зокрема, податкові накладні.

Позивачем до матеріалів справи надані копії податкових накладних, відповідно до яких відбулося включення відповідних сум до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ (т.3 а.с. 49-160).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Натомість, суд не може погодитись із посиланням відповідача як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення на те, що стан журналу вхідної кореспонденції до бухгалтерії підприємства позивача не дає можливості визначити фактичне надходження податкових накладних до позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що журнал реєстрації вхідної кореспонденції до бухгалтерії не є первинним документом, а є журналом обліку надходження до бухгалтерії документів, в якому фіксується дата отримання бухгалтерською службою підприємства податкових накладних та інших первинних документів, що надійшли на підприємство з запізненням, або надійшли на підприємство після виправлення постачальниками недоліків, що були допущені при заповненні податкових накладних та інших документів.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», не отримавши від постачальників протягом липня 2007-червня 2009 років податкові накладні, не звернувся до них із вимогою про їх надання. Не додано позивачем до податкової декларації за відповідні періоди липня 2007-червня 2009 років і заяву зі скаргою на таких постачальників, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач отримував від постачальників відмову від надання податкових накладних, а відповідачем не подано доказів, що вказані відмови мали місце. Беручи до уваги відсутність таких відмов, позивач не мав підстав для подання заяв зі скаргами на таких постачальників у порядку, визначеному абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, є безпідставним, оскільки дотримання порядку, встановленого зазначеною нормою, є правом, а не обов'язком платника податку.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана до закінчення термінів позовної давності, може бути використана для отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємство позивача у відповідності до закону здійснювало нарахування та сплату податку на додану вартість, правомірно використовувало право на податковий кредит та бюджетне відшкодування і не допустило тих порушень, які зазначені в акті перевірки.

Тому висновки, на основі яких винесено спірне рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000602310 від 28.10.2011р. про визначення ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» суми грошового зобов'язання в розмірі 277426,25грн., суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що на час подання позивачем уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2007р. - липень 2009р., в яких були відображені податкові накладні, виписані постачальниками в попередніх податкових періодах, діяло Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Відповідно до п.2 вказаного Розпорядження КМУ, у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно, в установлений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

В свою чергу, п. 5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ було передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, Закон № 2181 давав право платнику ПДВ в будь-який період, але з урахуванням строків давності (а саме протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) надати уточнюючі розрахунки до податкового органу. Саме таким правом на подання уточнюючих розрахунків, в яких коригувалися суми податкового кредиту на суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані із запізненням, у відповідності по п.5.1 Закону України № 2181 та п.2 Розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р, і скористалося підприємство позивача при включенні до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що були отримані із запізненням.

Відповідно до пункту 6.2. Наказу ДПА України від 30.05.97 N 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за N 233/2037, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Абз.1 пункту 5 вищезазначеного Порядку № 165 визначалось, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 221941,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 року, підтверджена податковими накладними.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт наявності у ТОВ «Амкор Тобакко Пекеджинг Україна» усіх податкових накладних.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за N 250/2054, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином судом встановлено, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року суму 221941,00грн., за податковими накладними минулих періодів, а тому у відповідача, у зв'язку з відсутністю порушень в діяльності позивача, не було підстав для донарахування податкового зобов'язання та нарахування сум штрафних санкцій.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач втратив своє право на податковий кредит, оскільки не використав його в період виникнення податкових зобов'язань у продавця, у зв'язку з тим, що вказане твердження суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Цей закон прямо покладає на продавця (у даному випадку позивач є покупцем товару) обов'язок на формування у нього податкових обов'язків та виписку податкової накладної, а позивачу надає право формувати у себе податковий кредит виключно з моменту отримання ним податкової накладної. Таким чином, підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є факт отримання податкової накладної. Отже, в момент виникнення податкових зобов'язань у продавця товару, у покупця (позивача) була відсутня законна підстава на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано до суду доказів необґрунтованості вимог позивача. Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати в сумі 28,23грн., сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000602310 від 28.10.2011р. про визначення ТОВ «АМКОР ТОБАККО ПЕКЕДЖИНГ УКРАЇНА»суми грошового зобов'язання в розмірі 277426,25грн., що складається з суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221941,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 55485,25грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" (код ЄДРПОУ 32796990; вул.Залізнична,31, м.Дергачі, Харківська область, 62300) витрати зі сплати судового збору в сумі 28,23грн (двадцять вісім грн. двадцять три коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 27 квітня 2012 року.

Суддя Р.В. Мельников