Постанова № 24286408, 09.04.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1363/12

"09" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд - суддя Осташ А.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі

до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (надалі по тексту -позивач, або УПФ України) звернулася до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, СПД-ФО ОСОБА_1) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в адміністративному позові просить розгляд справи проводити без участі представника Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач явку повноважного представника по справі не забезпечив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ст. ст. 33, 35 КАС України.

Отже, суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, тому можливо розглянути справу без участі відповідача, представника відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи викладене та оцінивши повідомлені позивачем обставини, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних міркувань.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 5 пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(надалі по тексту -Закон №1058-ІV) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до пп.4 п.8 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 р. (в редакції, що діяла до внесення змін відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2154-VІ від 24.04.2010 р. встановлено на 2010 р. мінімальну заробітну плату з 1 липня -888,00 грн., з 1 жовтня -907,00 грн., з 1 грудня -922,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997р. платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу. Для вищезазначених осіб на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в розмірі 33,2 відсотка.

Згідно із ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (для страхувальників, зазначених у п.5 ст. 14 Закону квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Відповідно до ч.12.ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№129/98-ВР від 13.02.1998 до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Судом встановлено, що відповідач не проводив сплату внесків до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період липень-грудень 2010 р на суму 1288,80 грн.

Сума заборгованості підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: розрахунком заборгованості по страхових внесках за період липень-грудень 2010 р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що несплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позбавляє Пенсійний фонд України можливості належним чином розвивати систему пенсійного забезпечення, може спричинити ненадходження коштів до Пенсійного фонду, та як наслідок невиплату пенсій, що у свою чергу призведе до суттєвого порушення конституційних прав громадян на своєчасне отримання пенсій, та завдасть істотної шкоди інтересам держави та соціально-незахищеної категорії громадян.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1288,80 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, яку перерахувати на п/р 2560530200519 у ОПЕРВ -Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21157094.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.