Постанова № 24285140, 15.05.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/7075/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Недашківській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства "Нафтосоюз" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Мале приватне підприємство "Нафтосоюз" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.07.2011 року №0001532301, №0001592301, які винесені на підставі акту виїзної планової перевірки МПП "Нафтосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року. Позивач не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх скасувати, так як вважає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених в запереченнях податкового органу щодо позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ Житомисрької області проведена виїзна планова перевірка МПП "Нафтосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року, про що складений акт №1019/23-01/31650398 від 25.06.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що:

- в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено суму валових витрат за перевіряємий період в розмірі 274487,00 грн.;

- в порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних ТМЦ у ПП "Альфа - М" в розмірі 55598,00 грн.;

- в порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних ТМЦ у ПП ВКФ "Демітра" в розмірі 3376082,00 грн.;

- в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 54897,59 грн.;

- в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно нараховано податковий кредит в сумі 803082,63 грн. за фіктивними операціями, проведеними із ПП ВКФ "Демітра", ТОВ "БРСМ - Нафта-Вінниця" та ПП "Альфа-М".

На підставі вказаного акту перевірки Коростенською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.07.2011 року №0001532301, яким позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1158176,00 грн. в т.ч. основний платіж - 926541 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 231635 грн. та №0001592301, яким позивачу збільшено податок на додану вартість в сумі 1072475,00 грн. в т.ч. основний платіж - 857980 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 214495 грн.

Суд частково погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001532301, яким позивачу збільшено податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1158176,00 грн. в т.ч. основний платіж - 926541 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 231635 грн.

Щодо господарських операцій позивача і ТОВ "Компанія Аверс Плюс".

Судом встановлено, що між МПП "Нафтосоюз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Плюс" (комерційний агент) укладений договір про надання агентських послуг (комерційне посередництво) №1-АД/2009 року від 02.07.2009 року, відповідно до якого комерційний агент за винагороду зобов'язується надати замовнику послуги визначені в п.2.1 щодо забезпечення укладення замовником договорів купівлі ПММ від імені та за рахунок замовника на умовах, визначених даним договором (а.с.99-102 т.1).

Додатковою угодою №1 від 01.10.2009 до договору передбачено складання комерційним агентом щомісячно актів виконаних робіт, що узгоджуються із замовником (а.с.103 т.1).

На виконання вказаного договору складені такі акти виконаних робіт:

- №267 від 30.09.2009 року, згідно якого комерційним агентом у третьому кварталі 2009 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ТОВ "Факторнафтогаз", ТОВ "Фітеко", ПП "УкрПалетСистем" (а.с.105);

- №291 від 30.09.2009 року, згідно якого комерційним агентом в жовтні 2009 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ТОВ "Факторнафтогаз", ТОВ "Фітеко" (а.с.108);

- №311 від 30.09.2009 року, згідно якого комерційним агентом у листопаді 2009 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ТОВ "Факторнафтогаз", ТОВ "Компанія АВЧ", ТОВ "Прайм-Бізнес-Україна" (а.с.110);

- №340 від 31.12.2009 року, згідно якого комерційним агентом у грудні 2009 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ПП ВКФ "демитра" (а.с.112);

- №13 від 29.01.2010 року, згідно якого комерційним агентом в січні 2010 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ПП ВКФ "Демитра", ПП "Компанія АВЧ", ТОВ "Прайм - Бізнес-Україна" (а.с.114);

- №43 від 26.02.2010 року, згідно якого комерційним агентом у лютому 2010 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ТОВ "Фітеко", ПП "Компанія АВЧ", ТОВ "Прайм-Бізнес-Україна" (а.с.115);

- №83 від 31.03.2010 року, згідно якого комерційним агентом у березні 2010 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ПП "Нафтогазбудцентр", ТОВ "Прайм-Бізнес-Україна" (а.с.116);

- №104 від 31.04.2010 року, згідно якого комерційним агентом у квітні 2010 року за завданням замовника були надані посередницькі послуги щодо укладання договорів з ПП "Нафтогазбудцентр", ТОВ "Прайм-Бізнес-Україна" (а.с.118);

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат, їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, використання таких послуг в господарській діяльності підприємства та економічна доцільність отримання таких послуг.

У пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Згідно умов договору №1-АД/2009 від 02.07.2009 року ТОВ "Компанія Аверс Плюс" зобов'язано було проводити комерційно-маркетингову роботу та знаходити продавців товару для позивача, виконувати переддоговірну роботу щодо забезпечення укладання договорів між позивачем і продавцями ППМ (ст.2 договору №1-АД/2009 від 02.07.2009 року а.с.99 т.1).

В акті перевірки зазначено, що в актах виконаних робіт вказані покупці, з якими позивач співпрацював у попередніх періодах і самостійно укладав договори поставки.

В судовому засіданні представник позивача визнав, що з усіма контрагентами, зазначеними в актах виконаних робіт, приватне підприємство укладало договори на поставку ППМ як до, так і після перевіряємого періоду.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутні документу на підтвердження фактичного надання послуг ТОВ "Компанія Аверс Плюс" у відповідності до умов договору, їх зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва позивача.

Крім того, в акті №311 від 30.11.2009 року (а.с.110 т.1) зазначено, що за сприянням комерційного агента позивач в листопаді 2009 року продав "Компанії АВЧ" пальне на суму 119737,80 грн., при цьому, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що приватне підприємство не мало господарських відносин з "Компанією АВЧ", а тому у позивача відсутній договір із зазначеною компанією.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності доказів, що послуги мали реальний характер та були використані позивачем в його господарській діяльності, не встановлення наявності економічної доцільності витрат на таки агентські послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо визначення податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Компанія Аверс Плюс".

Щодо господарських операцій позивача і ПП ВКФ "Демітра".

Судом встановлено, що між ПП ВКФ "Демітра" (постачальник) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладений договір поставки товарів №080110-14НП від 08.01.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в установлені даним договором строки паливно-мастильні матеріали у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти матеріали і заплатити за них вказано в даному договорі грошову суму (а.с.87-89 т.2).

Відповідно до п.2.3 вказаного договору якість ПММ повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги відносно їх якості і підтверджується сертифікатом якості (відповідності) і паспортом якості заводу-виробника.

Згідно п.2.4 даного договору прийом товару по кількості здійснюється згідно інструкції "Про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстандарту і Держкомстату №81/38/101/235/122 від 02.04.19998 року. Підтвердженням відсутності претензій по якості і кількості зі сторони покупця є його підпис в товаросупровідних документах.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана в товаросупровідних документах.

Між ПП ВКФ "Демітра" (постачальник) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладений договір поставки товарів №080109-5НП від 08.01.2009 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність паливно-мастильні матеріали, найменування і ціна яких вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.90-92 т.2).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору якість ПММ повинна відповідати стандартам і ГОСТам, діючим в Україні на момент поставки і підтверджуватись паспортом якості заводу - виробника.

Згідно п.3.1 - п.3.3 даного договору поставка продукції здійснюється по попередній заявці, починаючи з дня підписання додатків до договору і при дотриманні вимог договору; поставка продукції виробляється на умовах згідно специфікацій, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною; датою поставки є дата підписання накладної.

Між ПП ВКФ "Демітра" (постачальник) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладений договір поставки товарів №160108-5НП від 16.01.2008 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність паливно-мастильні матеріали, найменування і ціна яких вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.93-95 т.2).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору якість ПММ повинна відповідати стандартам і ГОСТам, діючим в Україні на момент поставки і підтверджуватись паспортом якості заводу - виробника.

Згідно п.3.1 - п.3.3 даного договору поставка продукції здійснюється по попередній заявці, починаючи з дня підписання додатків до договору і при дотриманні вимог договору; поставка продукції виробляється на умовах згідно специфікацій, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною; датою поставки є дата підписання накладної.

У перевіряємому періоді ПП ВКФ "Демітра" поставило позивачу ППМ на суму 3376082 грн. без ПДВ.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові і податкові накладні.

При цьому позивачем не надано документів, які б підтверджували факт передачі товару від постачальника до покупця та його транспортування, тобто, реального здійснення операцій (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти відповідності, акти приймання-передачі нафтопродуктів, рахунки-фактури та ін.).

Позивачем надано частково товарно-транспортні накладні, які не оформлені належним чином.

В наданих для перевірки товарно-транспортних накладних відсутні: номер подорожнього листа, ідентифікаційний код вантажоодержувача, вид перевезень й установлений для даного виду перевезень цифровий код, час виїзду з підприємства вантажовідправника, дата і час прибуття до підприємства-вантажоодержувача, номер, серія довіреності та дата її видачі. Крім того, в ТТН від 22.03.2009 року №013981 та ТТН від 12.04.2009 року №013976 вказано, що пункт розвантаження нафтопродуктів є с.Андрушівка Житомирської області, а в ТТН від 14.12.20009 року №012821 пункт розвантаження нафтопродуктів с.Нововоронцовка Херсонської області, тоді як складські приміщення МПП "Нафтосоюз" для зберігання паливно-мастильних матеріалів знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинськ, вул. Заводська,3.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а п.2 ст.3 цього Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.

Передача товару продавцем є основним його обов'язком, що випливає із сутності договору купівлі-продажу. При цьому вказаний вид договору є за своїм характером реальним, а отже вважається виконаним лише за умови передання товару продавцем та його отримання покупцем.

В свою чергу, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 зареєстрована у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року№805/15496.

Пункт 5 вказаної Інструкції регулює питання щодо порядку приймання нафти та нафтопродуктів залізничним транспортом, згідно з яким їх приймання за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо та з обов'язковим складанням акта за формою N5-НП.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку у підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Щодо отримання нафтопродуктів автомобільним транспортом, то відповідно до п.7.5.6. Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках.

В той же час, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, визначено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

І під час проведення перевірки, і під час розгляду справи встановлено, що товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування ПММ, з відмітками про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей безпосередньо від ПП ВКФ "Демітра", у позивача відсутні.

Крім того, відповідно до п.10.2.1 Інструкції та п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з ТТН за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності, виданих у порядку, встановленим чинним законодавством.

Пунктом 10.2.4 Інструкції та пунктом 29 даних Правил визначено заборону на приймання нафтопродуктів у разі неналежного оформлення або відсутності товарно- транспортної накладної, відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення, відсутності копії сертифіката відповідності.

Крім того, Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 року №2406-14, визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності та є основним документом, який регулює питання підтвердження відповідності.

Статтею 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" встановлено обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, окрім іншого, до обов'язків виробників входить надання постачальнику інформації про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Що стосується продавців (постачальників), то вони зобов'язані реалізовувати продукцію за умови наявності документів, згідно з якими йому передано відповідну продукцію (реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларацій про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції); припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

З аналізу норм Закону України "Про підтвердження відповідності" вбачається, що продукція, яка підлягає сертифікації, передається покупцю лише з наданням копії відповідного сертифікату відповідності її постачальником (продавцем).

Однак, в порушення зазначених норм права, позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи також не надано жодних супровідних документів та документів, що засвідчують належну якість та безпеку нафтопродуктів, які повинні були отримуватись товариством від ПП ВКФ "Демітра".

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним чи залізничним транспортом та самого факту такого транспортування, і передачі ПММ, актів приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікатів відповідності та паспортів якості на кожну їх партію, одержану від ПП ВКФ "Демітра", у позивача відсутні і підстави для віднесення до складу валових витрат вартості таких паливно-мастильних матеріалів.

Відсутність документального підтвердження формування валових витрат позбавляє позивача права на включення вказаних витрат до складу валових та суперечить змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Необхідно зазначити, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно проведено нарахування податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача з ПП ВКФ "Демітра".

Щодо господарських операцій позивача з ПП "Альфа-М".

В акті перевірки зазначено, що ТТН оформлені неналежним чином, а по ПП "Альфа-М" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Судом встановлено, що між ПП "Альфа-М" (продавець) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладена угода купівлі - продажу нафтопродуктів №44 від 23.10.2009 року, відповідно до якої продавець зобов'язується доставити товар своїм автотранспортом до місця зберігання товару покупцем. Всі транспортні затрати покладаються на продавця (а.с.82 т.1).

На виконання умов договору ПП "Альфа-М" виписані накладна № №183/384 від 23.10.2009 року на суму 66717,35 грн., в т.ч ПДВ - 11119,56 грн., податкова накладна №183 від 23.10.2009 року на цю ж суму (а.с.83, 86 т.1).

На підтвердження факту транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, оформлені у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (а.с.84-85 т.1).

Розрахунок за отримане дизельне пальне проведено в повному обсязі, що підтверджується батьківськими виписками (а.с.87 т.1).

ПП "Альфа-М" на час здійснення господарських операцій з позивачем і час розгляду справи в суді знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 80-81 т.3).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на які, як на порушені посилається в акті перевірки контролюючий орган, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

На підтвердження факту поставки ТМЦ позивачем в суд та до податкового органу надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт реальності здійснення господарської операції.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і контрагента ПП "Альфа-М" в сумі податку 13900 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 3475 грн. (а.с.40 т.3).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001592301 від 08.07.2011 року, то суд зазначає наступне.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Аверс Плюс".

В акті перевірки (а.с.50 т.1) зазначено, що платником за перевіряємий період включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по агентських послугах (комерційне посередництво), наданих комерційним агентом ТОВ "Компанія Аверс Плюс" згідно договору №1 -АД/2009 від 01.07.2009 року додаткової угоди до даного договору №1 від 01.10.2009 року у розмірі 54897, 59 грн. Враховуючи порушення, викладені в п.3.1.2 акту щодо операцій проведених платником з даним комерційним агентом та в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" МПП "Нафтосоюз" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 54897,59 грн.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом відповідного звітного періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату агентських послуг до складу валових витрат, що встановлено судом та викладено в даній постанові вище, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій.

У зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки та розгляду справи в суді не встановлено факту реальності надання агентських послуг позивачу ТОВ "Компанія Аверс Плюс", а встановлено лише штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, то суд дійшов висновку, що нарахування податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість щодо господарських операцій з ТОВ "Компанія Аверс Плюс" податковим органом проведення правомірно.

Щодо господарських операцій позивача і ПП "Альфа-М".

Судом встановлено, що між ПП "Альфа-М" (продавець) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладена угода купівлі - продажу нафтопродуктів №44 від 23.10.2009 року, відповідно до якої продавець зобов'язується доставити товар своїм автотранспортом до місця зберігання товару покупцем. Всі транспортні затрати покладаються на продавця (а.с.82 т.1).

На виконання умов договору ПП "Альфа-М" виписані накладна № №183/384 від 23.10.2009 року на суму 66717,35 грн., в т.ч ПДВ - 11119,56 грн., податкова накладна №183 від 23.10.2009 року на цю ж суму (а.с.83, 86 т.1) та проведено повний розрахунок (а.с.87 т.1).

На підтвердження факту транспортування позивачем надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, оформлені у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (а.с.84-85 т.1).

На підтвердження факту поставки ТМЦ позивачем в суд та до податкового органу надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт реальності здійснення господарської операції.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час спірних правовідносин) .

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. ( пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

В акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення податкових накладних.

Факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП "Альфа-М" встановлений в судовому засіданні, про що вищезазначеного в даній постанові.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і контрагента ПП "Альфа-М" в сумі податку 11119 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 2780 грн. (а.с.37 т.3).

Щодо господарських операцій позивача і ПП ВКФ "Демітра" та ТОВ "БРСМ-Нафта-Вінниця".

В акті перевірки зазначено, що у зв"язку із порушеннями, викладеними в акті перевірки в пункті 3.1.2., позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за придбаний бензин у ПП ВКФ "Демітра" та ТОВ "БРСМ-Нафта-Вінниця" (а.с.50-51 т.1).

Реальність здійснення господарських операцій позивача і ПП ВКФ "Демітра" досліджувалась судом, про що вищезазначено в даній постанові.

Судом встановлено, що у позивача відсутні первинні документи, що підтверджують формування валових витрат на підставі операцій з ПП ВКФ "Демітра", що позбавляє позивача права на включення вказаних витрат до складу валових.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату отриманих ТМЦ до складу валових витрат щодо господарських операцій з ПП ВКФ "Демітра", що встановлено судом та викладено в даній постанові вище, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ "БРСМ - Нафта - Вінниця", то судом встановлено, що між ТзОВ "БРСМ - Нафта - Вінниця" (продавець) та МПП "Нафтосоюз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах передоплати №19 від 09.07.2008 року, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, світлі нафтопродукти, а саме: бензини марок А76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо (а.с.136-137 т.1).

Відповідно до п.2.3 договору якість товару повинно відповідати ГОСТам, ТУ, ДС-ТУ і підтверджуватись сертифікатом відповідності заводу виробника і/або паспортом якості.

Згідно пп.3.2-3.3 вказаного договору місцем передачі товару являється нафтосховище, вказане продавцем в товаротранспортній накладній; датою передачі товару, вважається дата, вказана в товаротранспортній накладній.

Пунктами 3.5 та 3.6 цього ж договору передбачено, що покупець приймає товар по кількості і якості у відповідності з умовами інструкції "Про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держкомстандарту і Держкомстату №81/38/101/235/122 від 02.04.19998 року; право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту відвантаження товару продавцем і приймання товару покупцем відповідно згідно витратної накладної. Всі риски пошкодження і/або загибелі товару, переходить до покупця одночасно з переходом права власності на товар.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано частково податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури (а.с.146-169, 171-177, 189-192, 201-203, 209-210, 215-218, 228-237 т.2).

Згідно п.3.6. договору №19 від 09.07.2008 року, право власності від ТОВ "БРСМ-Нафта-Вінниця" до позивача переходить на підставі видаткової накладної.

В акті перевірки зазначено, що видаткові накладні по даному постачальнику платником до перевірки не надавались, вартість придбаного бензину до складу валових витрат в перевіряємому періоді не включалась. На вимогу суду позивачем також, в судове засідання не надано видаткових накладних.

Отже, у позивача відсутні первинні документи, які підтверджують факт переходу права власності на ПММ до МПП "Нафтосоюз" від ТОВ "БРСМ-Нафта-Вінниця".

Також, позивачем не надано товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, які є обов'язковими згідно умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п.10.2.1 Інструкції та п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з ТТН за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності, виданих у порядку, встановленим чинним законодавством.

Пунктом 10.2.4 Інструкції та пунктом 29 даних Правил визначено заборону на приймання нафтопродуктів у разі неналежного оформлення або відсутності товарно- транспортної накладної, відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення, відсутності копії сертифіката відповідності.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом відповідного звітного періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним.

У зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки та розгляду справи в суді не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "БРСМ-Нафта-Вінниця" і ПП ВКФ "Демітра", а встановлено лише штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, то суд дійшов висновку, що нарахування податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість щодо зазначених господарських операцій податковим органом проведення правомірно.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково

Податкове повідом-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.07.2011 року №0001532301 скасувати в частині нарахованого основного платежу в сумі 13900 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 3475 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0001592301 скасувати в частині нарахованого основного платежу в сумі 11119 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 2780 грн.

В іншій частині - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 21 травня 2012 р.