Постанова № 24284671, 23.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2012 р. (12:26) Справа №2а-2825/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання нечинними та скасування рішень

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (далі відповідач) №1799П та № 1800 від 30.12.2010 року про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Разом із позовом позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач намагався оскаржити рішення органу Пенсійного фонду в позасудовому порядку, що призвело до пропуску ним строку звернення з відповідними вимогами до суду.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.05.2012 року, представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у адміністративному позові та зазначив, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Таким чином, на думку позивача, рішення №1799П та № 1800 від 30.12.2010 року прийняті відповідачем з порушенням строків для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 23.05.2012 року, не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У запереченнях на позов, наданих у судовому засіданні 21.05.2012 року, відповідач просив у позові відмовити, посилаючись на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може розповсюджуватись на ці відносини тільки у випадках, передбачених вказаним Законом або в частині, що не суперечить даному Закону.

Суд, приймаючи до уваги належним чином повідомлення відповідача про час, день та місце розгляду справи, враховуючи надання відповідачем заперечення на позов, відсутність в матеріалах справи його клопотання про відкладення розгляду справи, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.11.1999 року зареєстрований Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим як фізична особа - підприємець, про що свідчить свідоцтво про держреєстрацію серії В01 № 205067.

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим за № 1411-5910п.

Головними спеціалістами Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим складені акти про виявлені порушення № 221 від 25.04.2005 року, № 178 від 28.04.2006 року, № 139 від 25.04.2007 року, № 1153-П від 30.04.2010 року, № 1495п від 30.12.2010 року, в яких зафіксовано порушення п.п. 4 п.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, а саме: ненадання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004 рік, 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2009 рік.

Також відповідачем складений акт № 769 від 30.12.2010 року про порушення позивачем вимог п.п. 2.4 п.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за №1136/17152, а саме: ненадання несвоєчасне надання звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-листопад 2010 року.

На підставі вказаних актів відповідачем прийняті:

рішення № 1799П від 30.12.2010 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2006, 2007Ю 2008, 2009 звітні роки, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 17236,07 грн.

рішення № 1800 від 30.12.2010 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 79257,73 грн.

Вказані рішення отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 30.12.2010 року, про що свідчать його підписи на таких рішеннях.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент складання відповідачем актів та прийняття рішень, далі - Закон) виключно цим Законом визначався порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктами 4, 6 ч.2 ст.17 Закону страхувальник був зобов'язаний: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладався штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.5 ч. 9 ст. 106 Закону).

На підставі вищезазначених норм п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем прийняти оскаржувані рішення.

У відповідності до п. 13 ст. 106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення №1799П фінансові санкції застосовані за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 звітні роки. Відповідно до рішення № 1800 фінансові санкції застосовані за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-листопад 2010 року.

Згідно з ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Однак, аналізуючи зазначену норму законодавець чітко розмежує поняття «нарахування» та «стягнення» недоїмки, пені та штрафів.

Таким чином, на нарахування поширюється ст.250 Господарського кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних рішень), відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 03.12.09р. у справі № К-19925/08.

Відповідно до п.п. 1 п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №7-6 від 10.06.2004р. (що діяв на момент виникнення обов'язку надання відомостей до системи персоніфікованого обліку) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (у відповідних редакціях) та Інструкцією про порядок формування і надання страхувальниками звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного Фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 05.11.2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 24.11.2009 року за №1136/17152 (у відповідних редакціях) був передбачений обов'язок страхувальників, до категорії яких відноситься фізична особа - підприємець ОСОБА_1, подавати до органу пенсійного фонду розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Таким чином, рішення №1799П від 30.12.2010р. в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 звітні роки та рішення №1800 від 30.12.2010р. в частині застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень-листопад 2009 року не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому оскаржувані рішення в зазначених частинах підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, як вже зазначалось, акти про виявлені порушення № 221, № 178 та № 139 датовані 2005, 2006 та 2007 р.р., що не позбавляло відповідача права своєчасного прийняття рішень про застосування фінансових санкцій за наслідками виявлених порушень.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно з п.8 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Проводячи системний аналіз чинного законодавства щодо визначення та унормування питання про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, суд приходить до висновку про можливість скасування оскаржуваних рішень № 1799П в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік та № 1800 в частині застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за грудень 2009 року та січень-листопад 2010 року, враховуючи при цьому той факт, що визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування повинно ґрунтуватися на сукупності підстав, в той час як суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

В силу викладеного можна зробити висновок, що принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що його діяльність у 2011 році була неприбутковою.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а розмір застосованих відповідачем фінансових санкцій становить значну для позивача суму, враховуючи відсутність у нього доходу за 2011 рік, у зв'язку з чим рішення відповідача № 1799П від 30.12.2010 року в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік та рішення № 1800 від 30.12.2010 року в частині застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством за грудень 2009 року та січень-листопад 2010 року, підлягають скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.05.2012 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.05.2012 р.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 125-б, ЄДРПОУ 20725930) про застосування фінансових санкцій № 1799П від 30.12.2010 року та № 1800 від 30.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.