Рішення № 24273494, 24.05.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-3582/11

(2/401/818/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коньковій А.О.,

за участі представника позивача -Трубкіна К.Л.,

за участі представника відповідача -1 -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, уточнив до початку розгляду судом справи по суті його предмет та підставу, в його обґрунтування посилаючись на те, що 12.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (на підставі п.1.3 Статуту Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є наступником за всіма правами та обов'язками Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/152768/3181/74, згідно пунктів 1.1 - 1.3 якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредиту розмірі 55 900, 00 дол. США строком на 204 місяці з «12»вересня 2008 року по "12" вересня 2025 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,85% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря; кінцевий строк погашення кредиту сторони погодили «12»вересня 2025 року. Як зазначається позивачем при зверненні до суду між Позивачем та Відповідачем 23 січня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, згідно якої тимчасово, на період з 23 січня 2009 року по 23 січня 2010 року було зменшено розмір процентної ставки за 13,85% до 10,85%. Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, перерахувавши на особовий рахунок відповідача НОМЕР_3 кошти в розмірі 55 900, 00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 12.09.2008 р. (день видачі кредитних коштів) становило 271 243, 57 грн. що підтверджується заявою на видачу готівки (ОRP 626298 від 12.09.2008 р., утім, відповідач не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом 29.12.2010 р. становить 47 772 дол. 09 центів США, з яких 47 045,64 дол. США -непогашена сума кредиту, 607,31 дол. США -несплачені проценти, 119,14 дол. США -нарахована пеня, що по курсу НБУ станом на29.12.2010 р. становить 380 318 грн. 39 коп. Про стягнення даної суми з відповідачів, як солідарних боржників ,у позові й заявлено відповідну вимогу (між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №014/152768/3181/74/002 від «13»вересня 2010 р., відповідно до п. 2.2. якого, сторони за договором погодили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, як виникають з умов кредитного договору №014/152768/3181 /74 від "12" вересня 2008 року. Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, сторони договору встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі).

Вимоги банку про виконання зобов'язань за кредитним договором були залишені відповідачами без задоволення.

У судовому засіданні позивач в особі представника підтримав вимоги позову повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Представник відповідача -1 позов не визнав, посилався на те, що предмет іпотеки був реалізований банком, при цьому відповідач -1 надала відповідну довіреність та з боку працівників банку була запевнена у тому, що після реалізації предмета іпотеки зобов'язання за кредитним договором з її боку перестануть існувати, заборгованість буде погашена, у зв'язку з чим була дуже здивована, коли дізналася про подання даного позову до суду.

Відповідач -2 не скористалася правом брати участь у судових засіданнях; 23.05.2012 р. до канцелярії суду відповідачем -2 був поданий зустрічний позов про визнання договорів недійсними, утім, судом було відмовлено у прийнятті зустрічного позову, оскільки зазначене було розцінено судом як зловживання процесуальними правами, які направлені на затягування із розглядом цивільної справи, враховуючи дату подання позову до суду (03.03.2011 р.), та поведінку відповідача -2, яка жодного разу не скористалася протягом строку перебування справи у провадження суду правом брати участь у судових засіданнях, правом надання заперечень проти позову тощо.

Заслухав пояснення представника позивача та відповідача -1 та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом за розгляду справи, 12.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (на підставі п.1.3 Статуту Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є наступником за всіма правами та обов'язками Відкритого Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/152768/3181/74, відповідно до якого (п.п. 1.1 - 1.3) Позивач зобов'язався надати Відповідачу та надав кредиту розмірі 55 900, 00 дол. США строком на 204 місяці з «12»вересня 2008 року по "12" вересня 2025 року, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,85% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря; кінцевий строк погашення кредиту сторони погодили «12»вересня 2025 року.

23 січня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, згідно якої тимчасово, на період з 23 січня 2009 року по 23 січня 2010 року було зменшено розмір процентної ставки за 13,85% до 10,85%. Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, перерахувавши на особовий рахунок відповідача НОМЕР_3 кошти в розмірі 55 900, 00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 12.09.2008 р. (день видачі кредитних коштів) становило 271 243, 57 грн., утім, відповідач не виконував зобов'язань за кредитним договором, не зважаючи на отримання вимоги банку про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (а.с. 15), що призвело до утворення заборгованості.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за кредитним договором передбачена відповідальність відповідача -1, на підставі чого позивачем, на переконання суду, правомірно була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за його користування.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.09.2008 р. №014/152768/3181/74, розмір якої станом на 29.12.2010 р. становить 47 772 дол. 09 центів США, з яких 47 045,64 дол. США -непогашена сума кредиту, 607,31 дол. США -несплачені проценти, 119,14 дол. США - нарахована пеня, що по курсу НБУ станом на 29.12.2010 р. становить 380 318 грн. 39 коп.

Щодо заперечення відповідача -1 в особі представника за довіреністю щодо того, що відповідач -1 була введена в оману представниками банку, які їй повідомили про погашення заборгованості за кредитним договором за результатами реалізації переданого в іпотеку майна, то дані доводи не є слушними; відповідач -1 не надала доказів у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України, як би свідчили про слушність її заперечень та про наявність підстав для припинення з ї боку зобов'язання з передбаченої ст. 599 ЦК України підстави.

Вирішуючи в обов'язковому порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню солідарно з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 700,00 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 19358201, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 35) заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року №014/152768/3181/74 в розмірі 380 318 грн. 39 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_2, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 19358201) судові витрати в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) грн. щодо сплати судового збору та 120 (ста двадцяти) грн., пов'язаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя