Постанова № 24270634, 22.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 17/5026/204/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за доручення № 71 від 09.12.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «Ольвія» на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі № 17/5026/204/2012 (суддя Боровик С.С.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси

до фермерського господарства «Ольвія», с. Матусів Шполянського району Черкаської області

про стягнення 7774,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з фермерського господарства «Ольвія» 7 774,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, послуг з виконання обов'язків арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника у справі № 10/5026/1270/2011 про банкрутство фермерського господарства «ОСОБА_4.»

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі № 17/5026/204/2012 (суддя Боровик С.С.) позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до фермерського господарства «Ольвія» про стягнення 7774,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з фермерського господарства «Ольвія» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 7774,00 грн. вартості наданих послуг, в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 1609,50 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.10.2011 року у справі № 10/5026/1270/2011 затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника ОСОБА_3 в сумі 7 774 грн., яка підлягає відшкодуванню ініціюючим кредитором - фермерським господарством «Ольвія». Виконання обов'язків позивачем підтверджується ухвалою суду від 21.10.2011 року, однак, відповідач свій обов'язок по оплаті наданих арбітражним керуючим ОСОБА_3 послуг в сумі 7774,00 грн. не виконав.

При цьому суд керувався ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ч. 2 п. 10 ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, фермерське господарство «Ольвія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі № 17/5026/204/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована порушення та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме - п.п. 2, 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 1 ст. 13 та ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, 84 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2012 року позивачем було подано через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив останню залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

17.04.2012 року представником відповідача було подано письмові пояснення, в яких просив рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позовній заяві фізичної особи - підприємцю ОСОБА_3 відмовити повністю, провадження у справі припинити в порядку ст. 80 ГПК України.

Представник відповідача 22.05.2012 року в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній та письмових пояснення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій процесуальних документів у справі № 10/5026/1270/2011, що додані до позовної заяви, 17 червня 2011 року господарський судом Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство фермерського господарства «ОСОБА_4.», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.10.2011 року припинено провадження у справі № 10/5026/1270/2011 на стадії розпорядження майном боржника.

Окремо, ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.10.2011 року у справі № 10/5026/1270/2011 за результатом розгляду клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_3 про затвердження оплати послуг розпорядника майна боржника судом було затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого-розпорядника майна боржника ОСОБА_3 в сумі 7 774,00 грн., яка підлягає відшкодуванню ініціюючим кредитором - фермерським господарством «Ольвія».

Отже, задовольняючи позов про стягнення заборгованості за оплату послу арбітражного керуючою, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.10.2011 року справі № 10/5026/1270/2011 затверджено оплату послуг арбітражному керуючому.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно з ч. 10 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

В подальшому, відповідно до ч. 12 даної норми розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється комітетом кредиторів з наступним затвердженням судом.

При цьому, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, згідно з ч. 14 згаданої статті звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

За змістом ст.ст. 44, 84 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.

Таким чином, оплата послуг арбітражного керуючого, як і відшкодування його витрат, відбувається у межах справи про банкрутство та не може бути предметом самостійних позовних вимог.

У випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Відповідна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року у справі № Б24/74-09 (Б15/8/02) та в постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2010 року у справі № 39/175-09.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судом першої інстанції наведеним правовим положенням не було надано юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин.

Отже, суд першої інстанції безпідставно порушив позовне провадження про стягнення заборгованості щодо оплати послуг розпорядника майна, що були надані ним у справі про банкрутство фермерського господарства «Ольвія», оскільки вимоги позовної заяви безпосередньо витікають зі справи про банкрутство і повинні розглядатися судом у межах справи про банкрутство.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами, внесеними роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 № 02-5/445, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609) передбачено наступне:

«З метою забезпечення однакового і правильного застосування процесуальних норм президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення. (Вступна частина із змінами, внесеними згідно роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609).

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Принципова відміна наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609).»

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд не виконав всі вимоги процесуального закону, не перевіривши усі обставини, вирішив спір з порушенням процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст.ст. 43, 104 ГПК України наявні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача. На позивача (фізичну особу - підприємця ОСОБА_3) також покладається відповідно до ч. 2 ст. 49 судовий збір, що було сплачено фермерським господарством «Ольвія» за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 99, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі № 17/5026/204/2012 скасувати.

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Ольвія» на рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 року у справі № 17/5026/204/2012 задовольнити.

Припинити провадження у справі № 17/5026/204/2012.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фермерського господарства «Ольвія» (Черкаська обл., Шполянський район, село Матусів, вул. Кравченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21390070) 805,00 (вісімсот п'ять) грн. судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Дзюбко П.О.