Рішення № 24270492, 15.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5023/957/12

вх. № 957/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Технік Енерджі", м. Київ

до ТОВ "Шебелінське", с. Катеринівка

про стягнення 44120,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шебелінське" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 33415,80 грн. основного боргу за договором № 21-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.08.2011 р., пені у розмірі 1348,08 грн., 30 % річних у розмірі 2605,85 грн., інфляційних у розмірі 67,84 грн., штрафу у розмірі 6683,16 грн. та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Разом з цим суд зазначає, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою ТОВ "Шебелінське" станом на момент розгляду справи у суді є: 62641, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Польова, буд. 5.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі були вручені відповідачу за вищезазначеною адресою та іншою адресою про що свідчать відповідні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

12 серпня 2011 року між сторонами був укладений договір № 21-08-2011ЛБ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (надалі - договір). Відповідно до умов даного договору ним визначалися умови купівлі-продажу насіння (товару) на умовах відстрочення платежу (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору, загальна вартість товару становила 167079,00 грн. з ПДВ., еквівалент 20884,87 дол. США.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі (п. 5.3. договору - 20% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 10.09.2011 р.; 80 % від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 01.08.2012 р.).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується видатковими накладними № ЛБ/16-0050 від 12.10.2011 р. на суму 84577,00 грн. та № ЛБ/16-0049 від 11.10.2011 р. на суму 82502,00 грн. Отже, позивач передав відповідачеві товар на суму 167079,00 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю №1 від 08.10.2011 р.

Відповідач оплату 20% вартості отриманого товару в строк до 10.09.2011 р. не зробив. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 33415,80 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 33415,80 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь 33415,80 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п.8.3. договору, сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору, а відповідно до п.6. ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років.

Також, пунктом 8.4. договору було передбачено, що відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, умови п.8.2, п. 8.3. та п.8.4. договору, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 1348,08 грн. та сума штрафу у розмірі 6683,16 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п.8.6. договору щодо нарахування річних у розмірі 30%, та перевіривши нарахування позивачем 30% річних та інфляційних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних у розмірі 67,84 грн. та 30% річних у розмірі 2605,85 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шебелінське" (юридична адреса: 62641, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Польова, буд. 5; фактична адреса: 62602, Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2; код ЄДРПОУ 32300908, п/р 26005805691460 філія АКБ «Укрсоцбанк» м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 35076670, п/р 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в м. Київ, МФО 380582) 33415,80 грн. основного боргу за договором № 21-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.08.2011 р., пеню у розмірі 1348,08 грн., 30 % річних у розмірі 2605,85 грн., інфляційні у розмірі 67,84 грн., штраф у розмірі 6683,16 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.