Рішення № 24270303, 23.02.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2012 р.Справа № 6/110/5022-1771/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства вул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

до відповідача №1: Теребовлянської міської ради вул. Шевченка, 8, м.Теребовля, Тернопільська область, 48100

відповідача №2 : Теребовлянського бюро технічної інвентаризації вул. Князя Василька, 155, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область,48100

про визнання недійним рішення

За участю представників сторін:

Позивача - Помазанська С.І.

Відповідача №1 -Уставіцький І.І., Никитюк Р.І.

Відповідача №2 - не з'явився

Суть справи:

Теребовлянське районне споживче товариство звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача №1- Теребовлянської міської ради, відповідача №2 - Теребовлянського бюро технічної інвентаризації про, з врахуванням зменшення позовних вимог, визнання недійсними рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25.10.2011 року.

Судове засідання, призначене вперше на 19 січня 2012 року неодноразово відкладалось, востаннє на 23 лютого 2012 року.

В листі №11 від 16 січня 2012 року Теребовлянське бюро технічної інвентаризації (відповідач №2) надало пояснення щодо предмету спору та клопотало про можливість розгляду справи без участі його представника.

У відзиві на позов та усних поясненнях представників, відповідач №1 проти позову заперечив, посилаючись на порушення строку позовної давності та непідвідомчість позовних вимог господарським судам.

Крім іншого, відповідач №1 клопотав перед судом про залучення до участі у справі в якості відповідача - виконавчий комітет Теребовлянської міської ради.

З огляду на приписи ст.ст. 1, 21 ГПК України, відсутність у виконавчого комітету Теребовлянської міської ради статусу юридичної особи (копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 16 лютого 2012 року наявна у матеріалах справи) клопотання Теребовлянської міської ради слід відхилити.

Учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

11 листопада 2004 року виконавчий комітет Теребовлянської міської ради прийняв рішення №238 про оформлення за Теребовлянським районним споживчим товариством права власності на:

- адміністративний будинок з додатковим приміщенням по вул. Паращука, 7, у м. Теребовля,

- павільйон для торгівлі продовольчими товарами по вул. Паращука, 7/1 у м. Теребовля;

- павільйон для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами по вул. Паращука, 7/2 у м. Теребовля;

- павільйон для торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю і лабораторії по вул. Паращука, 7/4 у м. Теребовля.

На підставі рішення №238, Теребовлянське бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності на перелічені об'єкти, а виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно (копії наявні у матеріалах справи).

Як стверджує позивач, переліченим будівлям присвоєно окремі адресні номери, в той час як вони є цілісним майновим комплексом і повинні бути зареєстровані під одним адресним номером, а тому Теребовлянське РайСТ звернулось до Теребовлянської міської ради з клопотанням про переоформлення права власності.

26 липня 2011 року виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради прийнято рішення №186 про переоформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Паращука, 7 у м. Теребовля (у т.ч. адміністративний будинок з додатковим приміщенням, павільйон для торгівлі продовольчими товарами, павільйон для торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, павільйон для торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю і лабораторії), видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс та його реєстрацію в Теребовлянському БТІ.

Листом №322 від 20 вересня 2011 року Теребовлянське БТІ відмовило Теребовлянському РайСТ у реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс за адресою вул. Паращука, 7, м. Теребовля, у зв'язку з тим, що за вказаною адресою вже зареєстровано інше нерухоме майно.

Розглянувши повторне звернення Теребовлянського РайСТ, враховуючи відмову Теребовлянського БТІ, виконавчий комітет Теребовлянської міської ради визнав недоцільною необхідність об'єднання окремих будівель з окремо присвоєними адресними номерами у цілісний майновий комплекс з одним адресним номером та прийняв рішення №249 від 25 жовтня 2011 року.

Пунктом 1 рішення №249 скасовано попереднє рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №186 від 26 липня 2011 року, а пунктом 2 цього рішення у присвоєнні нової адреси цілісному майновому комплексу, що знаходиться по вул. Паращука у м. Теребовлі Теребовлянському РайСТ відмовлено.

Вказане рішення і оспорюється позивачем в судовому порядку.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачами, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, стаття 19 Конституції України, покладає на органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 16 ЦК України встановлює право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України передбачає загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 ГК України, має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч. 2 ст. 246 ГК України).

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна в порядку ст. 393 ЦК України, визнається судом незаконним та скасовується.

В силу приписів ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

При цьому, стаття 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Згідно з п.п.10 п.6 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності є делегованими повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, і належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Поряд з цим, відповідно до п.15 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Із приписів наведених норм вбачається, що скасування рішень прийнятих виконавчим комітетом відноситься до виключної компетенції відповідної ради, від-так, повноважень для скасування власного рішення №186 від 26 липня 2011 року у виконавчого комітету Теребовлянської міської ради не було.

З врахуванням наведеного, п. 1 рішення №249 від 25 жовтня 2011 року слід визнати недійсним.

Даним пунктом виконавчий комітет скасував своє попереднє рішення щодо оформлення за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс, що безпосередньо зачіпає цивільні (господарські) права Теребовлянського РайСТ.

Від-так, при винесенні п.1 рішення №249 від 25 жовтня 2011 року виконавчий комітет Теребовлянської міської ради не виконував розпорядчих функцій, а оспорюваний акт індивідуальної дії у цій частині не містить ознак адміністративного або іншого владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а тому не заслуговує на увагу твердження відповідача №1 про непідвідомчість спору в частині визнання недійсним п.1 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25 жовтня 2011 року господарським судам.

На приналежність спору у цій частині до вирішення у господарських судах, вказується і в рекомендаціях, викладених в п.п.3.1,3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

Суд критично оцінює твердження відповідача №1 про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки, враховуючи приписи глави 19 розділу V ЦК України, зважаючи на зменшення Теребовлянським РайСТ позовних вимог, беручи до уваги дати прийняття оспорюваного рішення та звернення позивача до суду із позовом, жодні строки заявником не пропущено.

Щодо скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25 жовтня 2011 року, то як зазначалось вище, облік об'єктів нерухомого майна у т.ч. і вирішення питань про присвоєння їм адресних номерів, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За змістом п.п. "б" п.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором.

В порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження у справі.

З врахуванням усього вищепереліченого, беручи до уваги не підвідомчість спірних правовідносин господарським судам України, провадження у даній справі в частині скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25 жовтня 2011 року про відмову Теребовлянському РайСТ у присвоєнні нової адреси цілісному майновому комплексу що знаходиться по вул. Паращука у м. Теребовлі, підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", враховуючи предмет спору та ступінь вини відповідачів у виникненні спірних правовідносин, судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача №1 пропорційно до задоволених вимог. Судовий збір в частині вимог провадження у справі щодо яких припинено, відшкодовується із Держбюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсним п.1 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25 жовтня 2011 року про скасування рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №186 від 26 липня 2011 року.

2. Провадження у справі в частині скасування п. 2 рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №249 від 25 жовтня 2011 року про відмову Теребовлянському РайСТ у присвоєнні нової адреси цілісному майновому комплексу що знаходиться по вул. Паращука у м. Теребовлі припинити.

3. Стягнути з Теребовлянської міської ради (вул. Шевченка, 8, м.Теребовля, Тернопільська область, код 04058456) на користь Теребовлянського районного споживчого товариства (вул. Кн. Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область, код 01767330) 470,50 грн. судового збору.

Видати наказ.

4. У відповідності з п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року, судовий збір в сумі 470,50 грн. сплачений платіжним дорученням №1139 від 05 грудня 2011року, підлягає поверненню.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 06 березня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський