Рішення № 24270231, 22.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" травня 2012 р. Справа № 5019/711/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані"

до відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

про визнання кредитного договору недійсним

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_3, представник (довіреність №7 від 03.01.2012р.).

В судове засідання 22.05.2012р. позивач не з'явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку. Отримання позивачем ухвали суду стверджується повідомленням відділення підприємства зв'язку, наявним в матеріалах справи (а.с.12).

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до відповідача, відповідно до якого просить визнати недійсним кредитний договір №11128054000 від 14.03.2007р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані».

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2012р. позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с.25-26).

Позивач в судове засідання 22.05.2012р. не з'явився, натомість, 21.05.2012р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший час в зв'язку із перебуванням уповноваженої особи позивача -адвоката ОСОБА_4 у відрядженні за межами Рівненської області. Клопотання про відкладення розгляду справи на інший час відхилене судом з огляду на таке. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника не можуть розцінюватись як поважні, оскільки викладене у письмовому клопотанні не стверджено жодним доказом. Разом з тим, тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства; крім того, в справі відсутні докази, які б стверджували створення господарським судом перешкод щодо участі в справі інших представників позивача, приміром штатних працівників ТзОВ «Атланта Трейдінг Компані»або керівника тощо. Крім того, ухвалою про порушення провадження у справі від 03.05.2012р. увка представників сторін в судове засідання 22.05.2012р. обов'язковою не визнавалась. За наведених обставин суд вирішує спір в даному судовому засіданні без участі позивача за наявними у справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані»(Позичальник) було укладено кредитний договір № 11128054000 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п 1.1.) Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 300 000 грн. 00 коп. у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В позовній заяві ТзОВ «Атланта Трейдінг Компані»просить визнати вищезазначений Кредитний договір №11128054000 від 14.03.2007р. недійсним, обґрунтовуючи це наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п'ятого, шостого ст. 203 ЦК України є підставою для недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ТзОВ «Атланта Трейдінг Компані»вважає, що підставами для недійсності Кредитного договору №11128054000 від 14.03.2007р. є недотримання в момент його укладення вимог щодо істотних умов кредитного договору, за яких можливе його укладення з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" - фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Одночасно листом НБУ № 18-111/3249-8378 від 18.08.2004 року "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності" дано роз'яснення, що крім вищезазначених норм чинного законодавства, згідно положень ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до чинного законодавства, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

На думку позивача кредитний договір №11128054000 від 14.03.2007р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані»не містить конкретного строку дії договору, що суперечить зазначеним вище нормам закону.

Так у пункті 9.5. Договору зазначено що, строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Позивач вважає, що із даного пункту Кредитного договору випливає, що сторонами оспорюваного Договору під час його підписання не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови кредитного договору як строк його дії, оскільки, в контексті чинного законодавства України строк дії договору не може визначатися гіпотетичним виконанням взятих на себе зобов'язань, а має бути чітко визначений умовами самого кредитного договору.

За таких обставин, позивач вважає, що зміст спірного кредитного договору №11128054000 від 14.03.2007р. суперечить нормам законодавства та відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним за відсутності істотних умов договору та відповідно суперечності змісту договору чинному законодавству України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов безпідставний, не обґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Укладаючи договір, сторони погоджуються з усіма викладеними та передбаченими в його тексті умовами.

У відповідності до норм статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а всі його умови, з моменту укладення договору, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. В цьому й полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому, підписавши Кредитний договір, скаржник погодився з усіма умовами, передбаченими згаданим договором.

Відповідно до ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Посилання Позивача на те, що Кредитний договір №11128054000 від 14.03.2007р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані», не містить конкретного строку дії договору є безпідставними та необгрунтованими.

За умовами Кредитного договору №11128054000 від 14.03.2007р. (п 1.1.) Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 300 000 грн. 00 коп. у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.1.2.1 Кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 14 березня 2007р. по 12.03.2018р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 12 березня 2018р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 Договору.

Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок №3739011128054 в АКІБ "УкрСиббанк».

Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку (п.1.2.2. Кредитного договору).

Згідно з п.1.3.1. Кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26,25% річних (п.1.3.2. Кредитного договору). Відповідно до п.1.3.4. Кредитного договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за Договором у строк з 01 по 05 число (включно) кожного місяця наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом (п.3.5. Кредитного договору).

Таким чином, Кредитний договір №11128054000 від 14.03.2007р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані»укладений з дотриманням всіх вимог ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, оскільки в ньому передбачається мета, сума і строк кредиту (п. 1.1, 1.2.1., 1.4. Кредитного договору), умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки і права сторін, відповідальність сторін, і посилання позивача на те, що при укладенні цього Кредитного договору між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, є безпідставними.

Відповідно до статей 251 та 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

У пункті 9.5 Кредитного договору сторони врегулювали строк його дії - з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

Таким чином, вказаним пунктом чітко визначений строк дії договору, а саме - закінченням строку дії Кредитного договору є день повного виконання позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення кредиту).

В свою чергу п.п. 1.2.1., 1.2.2. Кредитного Договору чітко визначено календарну дату, а саме 12 березня 2018 року, до якої позичальник (позивач) зобов'язаний в повному обсязі виконати зобов'язання за Кредитним договором (повернути кредит).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що сторонами не порушено вимоги Закону щодо погодження строку дії договору.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що обставини, на які покликається позивач у даній справі, не є підставою для визнання недійсним Кредитного договору №11128054000 від 14.03.2007р., укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого являється ПАТ «УкрСиббанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Трейдінг Компані».

В силу приписів статтей 4-3, 4-7, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, які викладені у позовній заяві спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "22" травня 2012 р..