Рішення № 24270090, 21.05.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 5013/313/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/313/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

до відповідача: фермерського господарства "Пацеля Анатолій Миколайович", с. Івано-Благодатне Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 58 352,36 грн.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.03.12 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 10/01 від 21.04.12 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства "Пацеля Анатолій Миколайович" на користь позивача суми основного боргу в розмірі 43 034, 20 грн., відсотків річних від простроченої суми в розмірі 6 846,01 грн., пені в розмірі 2 064,78 грн. та штрафу в розмірі 9 225,15 грн., всього в сумі 61 170,14 грн.

10.05.12 р. на адресу господарського суду надійшла заява, відповідно до якої позивач, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 43 034,290 грн., просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (а.с. 28).

Крім того, 10.05.12 р. представником позивача подано уточнений розрахунок пені та відсотків річних, відповідно до змісту якого позивачем нараховано до сплати відповідачем пеня в сумі 1 852,53 грн. та відсотки річних в сумі 4 240,48 грн. (а.с. 30).

У судовому засіданні 21.05.12 р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" просить стягнути з фермерського господарства "Пацеля Анатолій Миколайович" відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4 240,48 грн., пеню в розмірі 1 852,53 грн. та штраф у розмірі 9 225,15 грн., що разом дорівнює 15 318,16 грн. (а.с. 47).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяв, що надійшли до суду 10.05.12 р. та 21.05.12 р. (а.с. 28, 47).

Відповідач в наданому до суду відзиві позовні вимоги заперечив, наголошуючи на неможливості одночасного стягнення штрафу та пені та стверджуючи, що нарахована позивачем пеня перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України (а.с. 31-33).

Крім того, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання та відсутність збитків у позивача (а.с. 31-33).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

01.07.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі - Продавець) та фермерським господарством "Пацеля Анатолій Миколайович" (далі - Покупець) укладено договір поставки № АП-01-0492 (далі - Договір, а.с. 14- 15).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити засоби захисту росли, а саме: дикват в кількості 1 100,000 літрів за ціною 55,91 грн. за літр, загальною вартістю 61 501,00 грн. (далі - товар).

Згідно п. 1.5. Договору, загальна вартість товару (ціна Договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього Договору та Додаткових угод до нього.

У п. 2.1. Договору сторони погодили, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного Договору, в наступні строки:

- не пізніше 10.07.11 р. - 18 450,30 грн.;

- не пізніше 20.10.11 р. - 12 300,20 грн.;

- не пізніше 15.12.11 р. - 61 501,00 грн., всього згідно п. 1.1. Договору - 61 501,00 грн.

Відповідно до п.п. 2.5. - 2.7. Договору, валютою платежу за даним Договором є національна грошова одиниця України - гривня; оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1. даного Договору; датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пункти 3.1.-3.3. Договору визначають, що поставка товару здійснюється в строки, які передбачені п. 3.3. Договору або раніше за заявкою Покупця; право власності на товар виникає у Покупця з дня передачі товару, відповідно до розділу 3.4. Договору; поставка товару здійснюється Продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок Продавця) у строк до 09.07.11 р. за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Івано-Благодатне.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим Договором (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Продавця та Покупця, скріплений круглими печатками сторін.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № АП-01-0517 від 01.07.11 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, поставивши Покупцю товар на загальну суму 61 501,00 грн. (а.с. 16).

Отримання Покупцем зазначеного у видатковій накладній товару підтверджується підписом повноважного представника відповідача та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)" видаткової накладної, а також довіреністю № 03 від 01.07.11 р. (а.с. 17).

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 18 466,80 грн., що підтверджується банківською випискою № 124 від 08.07.11 р. (а.с. 18).

Вказуючи на наявність за відповідачем заборгованості за поставлений товар в розмірі 43 034,20 грн. (61 501,00 грн. - 18 466,80 грн. = 43 034,20 грн.), позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Однак, в ході судового розгляду справи господарським судом з'ясовано, що Покупець в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, сплативши решту заборгованості 02.03.12 р. в сумі 10 000,000 на підставі платіжного доручення № 264, 06.03.12 р. в сумі 23 089,00 грн. на підставі платіжного доручення № 265 та 29.03.12 р. в сумі 9 945,20 грн. на підставі платіжного доручення № 266 (а.с. 34-35).

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості в повному обсязі, позивачем подано до суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 43 034,20 грн. (а.с. 28).

Як вбачається з наданих до суду відповідачем відповідних платіжних документів основний борг в сумі 23 089,00 грн. сплачено відповідачем до порушення провадження у справі та до звернення позивача до суду з даним позовом, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині пред'явлено безпідставно, оскільки грошові кошти відповідачем 02.03.12 р. та 06.03.12 р. сплачено до звернення позивача до суду з даним позовом та до порушення провадження у справі.

Враховуючи, що останній платіж в сумі 9 945,20 грн. відповідачем погашено після звернення позивача до суду з даним позовом, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до змісту заяви від 21.05.12 р. позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4 240,48 грн., пеню в розмірі 1 852,53 грн. та штраф в розмірі 9 225,15 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.1. Договору Продавець та Покупець встановили, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором і чинним законодавством України.

Так, згідно п. 5.2. Договору, Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.4. Договору погоджено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного Договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі 15% від ціни Договору.

Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений Покупцем та 96% річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів (п. 5.5. Договору).

Враховуючи фактичні обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами Договору, позивачем цілком обґрунтовано нараховано до стягнення з відповідача відсотки річних в сумі 4 240,48 грн., пеню в розмірі 1 852,53 грн. та штраф у розмірі 9 225,15 грн. (а.с. 9, 30). При здійсненні позивачем розрахунку пені та відсотків річних, останнім було враховано здійсненні відповідачем оплати суми основного боргу в сумі 43 034,20 грн.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу, з урахуванням наступного.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 628 та ст. 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В уточненому розрахунку позовних вимог (а.с. 30) позивачем враховано норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, в тій частині, що розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Разом з цим, господарський суд вважає за необхідне скористуватися правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання взятого на себе зобов'язання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського Кодексу України, є штрафні санкції до яких віднесені штраф і пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України).

Проте, згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналогічне право надано суду нормами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, причому, згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків.

Отже, якщо порушення зобов'язання не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, при вирішенні питання про зменшення пред'явлених до стягнення з відповідача сум штрафу та пені, господарським судом враховано такі обставини як задоволення в повному обсязі вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків річних (тобто, компенсаційних виплат за користування відповідачем грошовими коштами позивача), а також погашення відповідачем суми основного боргу в повному обсязі та не значний період прострочення виконання зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні не повідомив суд про наявність будь-яких збитків завданих відповідачем у зв'язку з несвоєчасним виконання останнім взятого на себе за Договором грошового зобов'язання. Докази наявності збитків у інших господарюючих суб'єктів в матеріалах справи також відсутні.

Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених нормою ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги погашення відповідачем суми основного боргу в повному обсязі, а також відсутність збитків позивача та інших учасників господарських відносин, господарський суд вважає доцільним зменшення суми неустойки (штрафу та пені) і стягнення з відповідача 30% від пред'явленої до стягнення позивачем суми пені та суми штрафу.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 555,76 грн. та 2 767,55 грн. відповідно, в задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Нарахована ж позивачем сума відсотків річних в розмірі 4 240,48 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.12 р. оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Пацеля Анатолій Миколайович" (27635, с. Івано-Благодатне Кіровоградського району, вул. Промислова, 2, код 33423315, р/р № 260090107, МФО 300346 в ПАТ "Альфа-Банк") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667, МФО 308092, р/р № 26001393 в СФ "ПУМБ" у м. Севастополь) заборгованість в сумі 7 563,79 грн., з яких: 4 240,48 грн. - відсотки річних; 2 767,55 грн. - штраф, 555,76 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 692,09 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 9 945,20 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено - 24.05.2012 року.

Суддя Л.С. Коротченко