Рішення № 24269999, 10.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р. Справа № 5/046-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства «МП «Горизонт», Чернігівська область, м. Бахмачдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт», смт Баришівкапро стягнення 92615,99 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 12.03.2012р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «МП «Горизонт»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт»(далі -відповідач) про стягнення 92615,99 грн., з яких 90247,50 грн. основний борг, 361,35 грн. інфляційні втрати, 325,48 грн. 3% річних та 1681,66 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 12.01.2012р. № 1 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач -постачальник зобов'язався передати у власність відповідачу -покупцю зерно пшениці, клас та кількість якої вказана у рахунку -фактурі та видатковій накладній (далі - товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору в кількості та по ціні, вказаній в рахунку -фактурі (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору покупець здійснює оплату за окремо поставлену партію товару шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту відвантаження такого товару.

Відповідно до п. 2.4 договору кількість партії поставленого товару визначається видатковою накладною.

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2012р. або до повного виконання положень даного договору з можливістю його пролонгації строком на 1 рік, за умови, що сторони не матимуть претензій одна до одної та не заявляють про розірвання даного договору (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач по накладній від 30.01.2012р. № 04/01 поставив відповідачу товар на загальну суму 90247,50 грн., а відповідач на підставі довіреності від 27.01.2012р. № 23 вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач за отриманий товар у передбачені договором строки не розрахувався, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом -вимогою від 27.02.2012р. за вих. № 1/02, яким просив сплатити наявну заборгованість у розмірі 90247,50 грн. та сплатити пеню за прострочення розрахунків за отриманий товар в сумі 1111,62 грн. Вказана кореспонденція отримана відповідачем 27.02.2012р. наручно, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про її отримання, який міститься на зазначеному листі-вимозі, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар належним чином не виконав, в зв'язку з чим за останнім рахується борг у сумі 90247,50 грн.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 27.02.2012р. становить 90247,50 грн. Зазначений акт складений та підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 90247,50 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 90247,50 грн. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 01.02.2012р. по 14.03.2012р. складають 361,35 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 31.01.2012р. по 14.03.2012р. складають 325,48 грн.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат нарахованих на прострочені платежі, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком інфляційних втрат, нарахованих на прострочений платіж, який зроблений судом з врахуванням початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, періоду нарахування інфляційних втрат, заявленого позивачем та показників інфляції за повні календарні місяці прострочки платежу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 180,50 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині позову.

Також, позивач посилаючись на п. 5.4 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення термінів оплати вартості поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент несплати, від вартості несплаченої суми за товар за кожен день затримки коштів, що повинні бути перераховані за товар, яка за розрахунком позивача за період прострочки з 31.01.2012р. по 14.03.2012р. складає 1681,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 90247,50 грн. основного боргу, 180,50 грн. інфляційних втрат, 325,48 грн. 3% річних та 1681,66 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог, суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт»(07500, Київська обл., Баришівський район, смт Баришівка, вул. Комсомольська, буд. 135-В, ідентифікаційний код 32445705) на користь Фермерського господарства «МП «Горизонт»(16500, Чернігівська обл., Бахмацький район, м. Бахмач, вул. Пролетарська, 5Б, ідентифікаційний код 21404115) 90247 (дев'яносто тисяч двісті сорок сім) грн. 50 коп. основного боргу, 180 (сто вісімдесят) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 66 грн. пені, 1848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.