Рішення № 24269519, 16.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3515-2012 16.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич», м.Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ

про: стягнення 4910,45 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_2 (за довіреністю №б/н від 01.12.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 4735,50 грн. та пені у розмірі -174,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

11.04.2012р. від Позивача надійшов лист про сплату Відповідачем суми основного боргу, у зв'язку з чим, останній просив стягнути на його користь пеню у розмірі 174,95 грн., проте доказів сплати не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представників сторін.

16.05.2012р. Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи банківські виписки на підтвердження сплати Відповідачем основного боргу.

В судове засідання призначене на 16.05.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, повідомив суд про сплату основного боргу Відповідачем, просив суд задовольнити позов, в частині стягнення пені у розмірі 174,95 грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце судового розгляду є відмітки про вручення, які містяться на поштових поверненнях наявних в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №1603-Д від 17.02.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно до п.3.3 Договору, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 (день) календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення Покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, Постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається з п.5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 17.02.2012р., а у фінансовій частині до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.8.5 Договору).

На виконання умов вказаного Договору, Позивачем було поставлено, а Відповідачем передано на підставі накладної № ДДК-015168 від 19.07.2011р., яка підписана та скріплена печатками з боку обох сторін товар на загальну суму 4735,50 грн.

Прете, всупереч умовам Договору, Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсягу, у зв'язку з чим, уторилась заборгованість у розмірі 4735,50 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 4735,50 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, та такими що підлягають задоволенню в повному обсягу в частині стягнення пені у розмірі -174,95 грн. враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №1603-Д від 17.02.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов вказаного Договору, Позивачем було поставлено, а Відповідачем передано на підставі накладної № ДДК-015168 від 19.07.2011р., яка підписана та скріплена печатками з боку обох сторін товар на загальну суму 4735,50 грн.

Прете, всупереч умовам Договору, Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсягу, у зв'язку з чим, уторилась заборгованість у розмірі 4735,50 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Проте, як вбачається з банківських виписок наданих Позивачем для залучення до матеріалів справи та з пояснень усних Позивача наданих в судовому засіданні, Відповідач, після порушення провадження по справі сплатив основну заборгованість у розмірі 4735,50 грн., припинивши у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, та, відповідно -і існування предмету спору в цій частині.

Оскільки сплата грошових коштів у розмірі 4735,50 грн. відбулася після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 4735,50 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 174,95 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) основного боргу у розмірі 4735,50 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(код ЄДРПОУ 33403739) пеню у розмірі - 174,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(код ЄДРПОУ 33403739) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева