Рішення № 24269392, 16.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3455-2012 16.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Торговий дім «Поляков», м.Черкаси

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

про: стягнення 40041,77 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_2 (за довіреністю №68 від 23.02.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім «Поляков», м.Черкаси (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 457,11 грн., пені у розмірі -279,04 грн., 17% річних у розмірі -305,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 12.04.2012р.

12.04.2012р. від Позивача надійшло клопотання про залучення додаткових документів по справі, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.04.2012р. із супровідним листом та доказами направлення Відповідачу та довідку з ЄДРПОУ станом на 04.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника Відповідача.

16.05.2012р. Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи виписку з банківського рахунку та Акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 15.05.2012р. підписаний з боку Позивача.

В судове засідання призначене на 16.05.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, повідомив суд про часткову сплату основного боргу Відповідачем, просив суд задовольнити позов, з урахуванням зменшення суми основного боргу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказами належного повідомлення Відповідача про час та місце судового розгляду є відмітки про вручення, які містяться на поштових поверненнях наявних в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки №1664 від 16.04.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передані у власність Покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту „Товар", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даною Договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно до п.1.2. Договору, загальна сума Товару, що передається Покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок Постачальника у зазначені у заявці терміни.

Як вбачається з п.4.2 Договору, Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок Постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу Постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при порушені Покупцем п.4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Даний Договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 4 057,11 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до фіскальних чеків, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 600,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 457,11 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають припиненню в частині стягнення основного боргу у розмірі 2000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, та такими що підлягають задоволенню в повному обсягу в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 457,11 грн., пені у розмірі -279,04 грн. та 17% річних у розмірі -305,62 грн., враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 17% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №1664 від 16.04.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 4 057,11 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до фіскальних чеків, які містяться в матеріалах справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 600,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 3 457,11 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Проте, як вбачається з банківської виписки від 15.05.2012р., наданої для залучення до матеріалів справи Позивачем, Відповідач, після порушення провадження по справі сплатив основну заборгованість у розмірі 2000,00 грн., припинивши у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, та, відповідно -і існування предмету спору в цій частині.

Оскільки сплата грошових коштів у розмірі 2000,00 грн. відбулася після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи та часткову оплату Відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 2000,00 грн., суд приходить до висновку, про наявність у Відповідача заборгованості за поставлену відповідно до Договору продукцію у розмірі 1 457,11 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір (1 457,11грн.), підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню -у сумі 1 457,11 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 5.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 279,04 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, п.5.2 Договору встановлено, що при порушені Покупцем п.4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»в 22.11.1996р., крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 17% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 06.03.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже -підлягає стягненню у сумі 305,62 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) основного боргу у розмірі 2000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»(код ЄДРПОУ 32268131) основний борг у розмірі 1 457,11 грн., пеню у розмірі -279,04 грн. та 17% річних у розмірі -305,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»(код ЄДРПОУ 32268131) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева