Рішення № 24269280, 15.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.12 р. Справа № 44/125

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Соболєвої С.М., судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Ширшової Н.О.

за участю прокурора: Кравцов В.І. за посвідченням

представників сторін:

від позивача: 1. не з'явився.

2. не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 довіреність від 28.02.2011р.

ОСОБА_2 довіреність від 22.11.2011р.

у справі за позовом: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Національної акціонерної компанії «Украгролізінг», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005», м. Макіївка

про стягнення заборгованості в розмірі 128731,01грн.

В провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа №44/125 за позовом Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Національної акціонерної компанії «Украгролізінг» до Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005» про стягнення заборгованості в розмірі 128731,01грн.

Рішенням від 21.03.2011р. було залишено без розгляду позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізінг» до Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005» про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. в загальному розмірі 128731,01грн.

Також, було відмовлено в задоволенні позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005» про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р. в загальному розмірі 128731,01грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. апеляційну скаргу Прокурора м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №44/125 було задоволено. Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №44/125 було залишено без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №44/125 було скасовано частково в частині залишення без розгляду позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі НАК "Украгролізинг" до Приватного підприємства "Землі Донбасу 2005".

Справу №44/125 в частині залишення без розгляду позовних вимог Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі НАК "Украгролізинг" до ПП "Землі Донбасу 2005" було направлено до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №44/125 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011р. касаційна скарга Кабінету Міністрів України була задоволена частково. Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №44/125 було скасовано в частині відмови у задоволенні позову Кабінету Міністрів України, та скеровано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем не виконувались умови договору прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р., в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем 2 та виникли підстави для нарахування, пені, 3% річних та інфляційної індексації. Також, зазначав, що внаслідок недоотримання грошових коштів, порушуються державні інтереси в особі Кабінету Міністрів України (єдиного засновника позивача 2), оскільки, лізингові платежі перераховувались до державного бюджету України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, вимоги визнав у повному обсязі, також, просив надати відстрочення по сплаті лізингових платежів за договором прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р.

22.12.2011р. від Прокурора м. Донецька надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з Приватного підприємства «Землі Донбасу - 2005» на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» заборгованість в сумі 20830,94грн., з яких 18461,53грн. - сума основного боргу; 1411,16грн. - пеня; 481,55грн. - індексація від суми боргу; 476,70грн. - 3% річних від суми боргу.

Суд приймає заяву прокурора від 22.12.2011р. до розгляду, як остаточно заявлені позовні вимоги, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому, від прокурора м. Донецька надійшла заява про відмову від позовних вимог на користь Кабінету Міністрів України.

Суд не задовольняє заяву прокурора, внаслідок того, що від Кабінету Міністрів України аналогічна заява про відмову від позовних вимог, на адресу суду не надходила, а тому, в цій частині, провадження у справі не може бути припинено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

11.04.2001р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №354 про створення Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» та затверджено статут підприємства. Зі змісту Постанови вбачаться, що 100% акцій компанії закріплюється у державній власності із забороненням їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі управління будь-яким особам на період до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії; компанія підпорядкована Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статуту ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (компанія) утворене Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України №111 від 23.02.2001р. «Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» та інших актів законодавства України.

Відповідно до п. 1.2 статуту компанія є наступником майнових прав та обов'язків державного лізингового підприємства «Украгролізинг».

22.10.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Національна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Землі Донбасу - 2005» (лізінгоодержувач) був укладений договір прямого лізингу №5-07-695спл.

Відповідно до умов договору лізингодавець передає лiзингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що строк лізингу відраховується з моменту укладання сторонами акту передачі - приймання у користування предмету лізингу.

Згідно розділу 4 договору умови грошових зобов'язань лізингоодержувача перед лізингодавцем визначені наступним чином: до складу лізингових платежів входить відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмету лізингу; черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні три місяці; розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється згідно «Графіку оплати лізингових платежів».

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі. Неустойка за цим договором носить штрафний характер (п.п. 7.6, 7.8 договору).

Розділом 9 договору визначено, що строк позовної давності десять років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки три роки.

Неналежне виконання, відповідачем, умов договору прямого лізингу №5-07-695спл від 22.10.2007р., обумовило звернення прокурора до суду, з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Землі Донбасу - 2005» на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» заборгованості зі спати лізингових платежів за вищевказаним договором лізингу.

Оцінюючи вимоги прокурора, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили конкретний розмір лізингових платежів та порядок їх розрахунку, крім того, в становили конкретний строк оплати вищевказаних платежів.

Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного договору, свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 18461,53грн.

Таким, чином суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача, на користь позивача 2, основної суми заборгованості, зі сплати лізингових платежів, в розмірі 18461,53грн. відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, відповідачем, за умовами договору лізингу позивачем 2, керуючись розділом 7 договору лізингу, були нараховані штрафні санкції, а саме 1411,16грн. - пеня; 481,55грн. - індексація від суми боргу; 476,70грн. - 3% річних від суми боргу.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд здійснивши перерахунок штрафних санкцій (пені) вважає, що розрахунок здійснений правомірно та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені на користь позивача 2 в розмірі 1411,16грн. в повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 - 3% річних в сумі 476,70 грн. та індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 481,55грн. - підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог прокурора щодо захисту інтересів позивача 1, Кабінету Міністрів України, суд, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, наданих у постанові від 10.11.2011р. (а саме вирішуючи спір по суті), виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, з огляду на вищевказані норми законодавства, діючий між позивачем 2 та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами саме перед лізингодавцем, який і виступає кредитором у зобов'язанні з отримання лізингових платежів та нарахованих на них 3% річних, інфляційної індексації та пені.

Водночас, як встановлено судом, договір прямого лізингу №5-07-695спл, на підставі якого ґрунтуються заявлені вимоги, не встановлює жодного грошового обов'язку лізингоодержувача із здійснення платежів безпосередньо на користь Кабінету Міністрів України або на бюджетні рахунки у державному казначействі - всі розрахунки мають здійснюватися на користь лізингодавця, і саме відносно нього встановлені бюджетні зобов'язання з перерахування у подальшому суми відшкодування частини вартості предмету лізингу на рахунок у державному казначействі, тоді як лізингоодержувач не є учасником цих бюджетних відносин.

Зазначений порядок майнового обігу, встановлений як договором, так і згаданими нормами діючого законодавству зумовлює висновок про те, що спірні грошові зобов'язання для відповідача можуть існувати лише перед лізингодавцем - стороною договору, якою позивач 1 наразі не являється, а лізингодавець, в свою чергу, з приведених вище підстав не може бути позивачем у цій справі, ініційованої прокурором.

Таким чином, існування державного інтересу в усуненні порушення з боку відповідача за договором фінансового лізингу не може ототожнюватися із висновком про безпосереднє порушення останнім прав саме Кабінету Міністрів України, що мають поновлюватися судом у запропонований прокурором спосіб. При цьом, судом враховується, що прокурором взагалі не наведено ніяких позовних вимог безпосередньо на користь Кабінету Міністрів України, і це суперечить ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, а до складу стягуваної заборгованості входить, у тому числі - і винагорода лізингодавця, яка, за будь-яких умов, не має ніякого відношення до коштів фінансування програми придбання сільськогосподарської техніки.

Таким чином, визначений прокурором державний інтерес (своєчасне надходження коштів від лізингодавця до відповідного казначейського рахунку державного бюджету) безпосередньо не може задовольнятися в судовому порядку у запропонований прокурором спосіб судового захисту.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Аналогічний принцип застосовується і до виконання цивільних обов'язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки, не доведено існування у відповідача зобов'язання із здійснення грошових розрахунків за договором прямого лізингу безпосередньо на користь бюджету, або позивача 1, та останній за умовами договору та діючого законодавства не наділений відповідними повноваженнями, щодо вимоги цих платежів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відносно позивача 1.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Національної акціонерної компанії «Украгролізінг» до Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005» про стягнення з Приватного підприємства «Землі Донбасу - 2005» на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» заборгованість в сумі 20830,94грн., з яких 18461,53грн. - сума основного боргу; 1411,16грн. - пеня; 481,55грн. - індексація від суми боргу; 476,70грн. - 3% річних від суми боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Землі Донбасу - 2005» (86114, м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Павла Морозова, 1, код ЄДРПОУ 33613871) на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16а, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість в сумі 20830,94грн., з яких 18461,53грн. - сума основного боргу; 1411,16грн. - пеня; 481,55грн. - індексація від суми боргу; 476,70грн. - 3% річних від суми боргу.

Стягнути з Приватного підприємства «Землі Донбасу - 2005» (86114, м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Павла Морозова, 1, код ЄДРПОУ 33613871) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 38034002, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31217206783006 у ГУ ДКУ Донецької області, код банку 834016) судовий збір в розмірі 1609,50грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 21.05.2012р.

Рішення набирає законної сили 01.06.2012р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Головуючий суддя Сковородіна О.М.

Суддя Соболєва С.М.

Суддя Бокова Ю.В.