Постанова № 24268871, 23.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5015/404/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Метал Холдинг Львів"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.03.12р.у справігосподарського суду Львівської областіза позовомТОВ "Метал Холдинг Львів"доЗАТ "Проммонтаж СУ-27"простягнення заборгованості,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 30.12.11 № 148),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.12.2011 господарського суду Львівської області в задоволенні позову про стягнення 19778, 08 грн. заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відмовлено.

Постановою від 07.03.2012 Львівського апеляційного господарського вказане вище рішення скасовано в частині відмови в позові про стягнення 178, 56 грн. боргу, позов в цій частині задоволено, в решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Метал Холдинг Львів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в позовному об'ємі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, між сторонами спору тривалий час існували правовідносини з купівлі-продажу металопрокату.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідачем не оплачено вартість поставленого йому товару по видаткових накладних № РН -0008881 від 21.07.2009 на суму 1180, 92 грн., № РН -0010135 від 10.08.2009 на суму 2079,28 грн. та № РН -0010139 від 10.08.2009 на суму 16517,88 грн.

Судами попередніх інстанцій у цьому зв'язку встановлено, що товар, відпущений позивачем по видатковій накладній № РН -0008881 від 21.07.2009 на суму 1180, 92 грн., відповідачем оплачено на підставі виставленого йому рахунку від 20.07.09 № дСФ- 010371 на суму 2230,50 грн. (платіжне доручення № 742 від 21.07.2009).

Крім того, згідно видаткової накладної № РН -0008882 від 21.07.2009 відповідачу відпущено товар на суму 1049,58 грн. на підставі вказаного вище рахунку №дСФ-010371 від 20.07.2009. Таким чином, сумарна вартість відпущеного позивачем товару по двох накладних № РН -0008882 і № РН -0008882 складає 2230,50 грн., що відповідає сумі виставленого позивачем до оплати відповідачу рахунку № дСФ-010371 від 20.07.2009 року.

Окрім того, судом встановлено, що рахунок № дСФ-010371 від 20.07.2009 виставлено до оплати за кутник 50х50х5мм L=6м, вартістю 1049,58 грн., який відпущено відповідачу по накладній № РН -0008882 та за лист п/к 2х1250х2500мм, вартістю 1180, 92 грн., який відповідачу відпущено по накладній № РН -0008881, в якій підставою для відпуску товару позивачем зазначено рахунок № дСФ-010551 від 21.07.2009 року.

В той же час, судами враховано, що докази виставляння відповідачу рахунку №дСФ-010551 від 21.07.2009 позивачем надано не було, так само, як і сам рахунок, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок судів, що товар, отриманий відповідачем по видатковій накладній № РН -0008881 від 21.07.2009 на суму 1180, 92 грн., оплачений ним згідно платіжного доручення № 742 від 21.07.2009, відповідно правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1180, 92 грн. боргу за отриманий ним товар по видатковій накладній № РН -0008881 від 21.07.2009 відсутні.

В частині посилання позивача на заборгованість відповідача за відпущений йому товар по видаткових накладних № РН -0010135 від 10.08.2009 на суму 2079,28 грн. та № РН -0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн., судами з'ясовано, що 03.08.09 позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунок № дСФ- 011389 на суму 9658,60 грн., який оплачено останнім згідно платіжного доручення № 785 від 10.09.2009 в сумі 18 418,60 грн. Тобто, різниця між сумою виставленого до оплати рахунку та сумою фактично перерахованих відповідачем коштів складає 8760 грн.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на те, що вказаний вище рахунок № дСФ-011389 є неналежним доказом у справі через відсутність його оригіналу в матеріалах справи, оскільки, як вірно зауважено судом, про факт виставляння відповідачу до оплати рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009 свідчить наявний в матеріалах справи оригінал службової записки позивача.

Окрім того, судом враховано, що у наведеному рахунку № дСФ-011389 асортимент товару по перших трьох пунктах (арматура, катанка, кутник) відповідає асортименту товару по ціні та кількості, отриманого відповідачем по видатковій накладній № РН -0010139 від 10.08.2009 без врахування арматури d10мм.L=12.05м., вартістю 7300 грн. (без ПДВ). По видатковій накладній № РН -0010135 від 10.08.2009 відповідачем отримано товар (лист г/к 2х1010х2030мм, лист х/к ст..08кп1.0х1250х2500мм.), який відповідає по ціні, асортименту та кількості товару, виставленого позивачем до оплати згідно рахунку № дСФ-011389 від 03.08.2009р.

Отже, судом встановлено, що позивачем по видатковій накладній № РН -0010139 від 10.08.2009 було відпущено відповідачу необумовлений рахунком № дСФ-011389 від 03.08.2009 товар, а саме -арматуру d10мм.L=12.05м., вартістю 7300 грн. (без ПДВ), який відповідач прийняв без застережень.

Таким чином судом апеляційної інстанції з'ясовано, що отриманий товар по видаткових накладних № РН -0010135 від 10.08.2009р. на суму 2079,28 грн. та № РН -0010139 від 10.08.2009р. на суму 16517,88 грн., що в сукупності становить 18597,16 грн., оплачений відповідачем частково в сумі в сумі 18418, 60 грн. Різниця між фактично отриманим та оплаченим відповідачем товаром складає 178, 56 грн.

Також вмотивовано, судом у цьому зв'язку зауважено, що зазначення у видаткових накладних № РН -0010135 від 10.08.2009 та № РН -0010139 від 10.08.2009 інших рахунків, а не рахунок № дСФ-011389 від 03.08.2009, не є підставою для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставляння відповідачу рахунків, визначених як підстава для відпуску товару. При цьому згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає також і на необґрунтованість посилання позивача щодо правомірності проведеного ним зарахування сплачених відповідачем коштів по платіжних дорученнях № 785 від 10.09.2009р. в сумі 18 418,60 грн. та № 742 від 21.07.2009р. в сумі 2230, 50 грн. в рахунок погашення наявної заборгованості відповідача за попередні періоди, оскільки наявність чи відсутність заборгованості відповідача по інших, ніж заявлено до стягнення, поставках, не може бути предметом розгляду при вирішенні спору у даній справі.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 526, 692 ЦК України, 173, 193 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про стягнення з відповідача 178, 56 грн. заборгованості.

З огляду на вказане судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 07.03.12 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/404/11 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.