Ухвала суду № 24267615, 25.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-788/12/0170/25

25.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Привалової А.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір"- Кардончика Віктора Григоровича,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю.С.) від 07.02.2012 у справі № 2а-788/12/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" (пр. Перемоги, 56, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення -рішення № 0013212301 від 29.12.2011, винесене Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 57469 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14367,25 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір»судовий збір в сумі 32,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 25.04.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація Таір", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Зовнішрегіонсервіс»за вересень 2011 року, якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 57469 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ПП «Зовнішрегіонсервіс»відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, З 07.12.2011 по 15.12.2011 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Асоціація Таір»з питань його взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс»в вересні 2011 року, за результатами якої був складений акт №519611\23-4\14274391 від 15.12.2011 (а.с. 10-19).

В ході проведення перевірки було встановлено, що в вересні 2011 року ТОВ «Асоціація Таір»сформувало податковий кредит на суму ПДВ 57469 грн. за рахунок взаємовідносин з ПП «Зовнішрегіонсервіс»на підставі податкових накладних: №16 від 01.09.2011 на загальну суму 151808 грн., в тому числі ПДВ -25301,33 грн.; № 21 від 01.09.2011 на загальну суму 110930 грн., в тому числі ПДВ 18488,33 грн.; № 59 від 13.09.2011 на загальну суму 82078 грн., в тому числі ПДВ -13679,67 грн., до перевірки були надані копії платіжних доручень про оплату за отриману від ПП "Зовнішрегіонсервіс" побутову техніку. Проте, згідно бази «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПА України" було встановлено, що ПП «Зовнішрегіонсервіс»має стан платника 32 «фактична адреса не встановлена». На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що у ПП «Зовнішрегіонсервіс»неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже згідно частин 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного Кодексу України, укладені цим підприємством угоди є нікчемними, а тому ТОВ «Асоціація Таір»за рахунок вищезазначеного контрагенту отримало податкову вигоду шляхом формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ та є вигодонабувачем. Тобто, ТОВ «Асоціація Таір»не отримувало товар у зв'язку з тим, що у ПП «Зоінвшрегіонсервіс»відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, а як наслідок фіктивного формування позивачем податкового кредиту за рахунок цього контрагенту.

Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ТОВ «Асоціація Таір»п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, пп. 187. 1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі 57469 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення- рішення № 0013212301 від 29.12.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість усього на суму 71836,25 грн., з яких 57469 грн. -основний платіж та 14367,25 грн. -штрафні санкції (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2011 між ПП «Зовнішрегіонсервіс»та ТОВ «Асоціація Таір»було укладено господарський договір поставки № 110901-003\25\3-11 непродовольчих товарів побутового призначення, відповідно до умов якого Постачальник (ПП «Зовнішрегіонсервіс») зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -Покупцеві (ТОВ «Асоціація «Таір») товар, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 52-55).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем непродовольчих товарів побутового призначення від ТОВ «Век-Експо»; а також оплата поставленого товару і подальше його використання з метою отримання доходу від реалізації даного товару.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій має стан платника, відмінний від «0», а отже не має реальної можливості здійснювати господарську діяльність.

Разом з тим, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 03.01.2012 ПП «Зовнішрегіонсервіс»є зареєстрованим, видами його діяльності в тому числі є: оптова торгівля електропобутовими приладами та підприємство має статус відомостей про юридичну особу «підтверджено»(а.с. 56).

Отже, на момент укладення позивачем договору з ПП «Зовнішрегіонсервіс», це підприємство зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100267553 від 08.02.2010.

До того ж, згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним і скасування податкове повідомлення-рішення № 0013212301 від 29.12.2011, винесене ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, яким ТОВ "Асоціація Таір" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 57469 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14367,25 грн..

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2012 у справі № 2а-788/12/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська