Постанова № 24257502, 18.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року № 2а-4690/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Трейдинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0002390702 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «АгрейнТ рейдинг»- звернувся до суду з вимогами про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 №00023907020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2011 року не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування, на підставі чого податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002390702 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження того, що податкові накладні виписані в попередніх податкових періодах були отримані із запізненням на підставі викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме безпідставного віднесення до податкового кредиту за червень 2011 року суми ПДВ 1 215944,0 грн. по податковим накладним виписаним постачальником у попередніх періодах та в порушення вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму від'ємного значення за липень 2011 року в розмірі 1389735.0 грн.

15.05.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрейн Трейдинг»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень, серпень 2011 року, за результатом якої складено Акт перевірки від 22.11.2011 №214/07-02/36756595 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 1389735,0 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 №0002390702, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 389 735, 75 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 347433,75 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема зазначено в Акті перевірки, висновку щодо порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України відповідач дійшов зважаючи на включення позивачем до податкового кредиту за червень 2011 року суму по податкових накладних минулих податкових періодів.

Отже, за висновком відповідача єдиною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 389 735, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 347433,75 грн. є включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З системного аналізу викладеного вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що реальне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами (їх товарність), за якими фактично сплачені в ціні товару (послуг) суми ПДВ, що були включені позивачем до складу податкового кредиту, відповідачем в акті перевірки не заперечується.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (ч. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що п. 198.6 ст. 198 податкового кодексу України не вбачає надання підтверджуючих документів дати надходження податкової накладної.

Так, в листі Державної податкової адміністрації України від 18.07.2011 р. № 12901/6/16-1115 зазначено: якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, а платники податку, що застосовували касовий метод до набрання ПКУ чинності або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку.

Таким чином, платник має право включити до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, виписаній у попередніх податкових періодах, але отриманій платником у поточному звітному періоді, за наявності документального підтвердження такого запізнення, а також за умови, що не минуло 365 календарних днів (60 календарних днів) з дня виписки податкової накладної.

Зважаючи на викладені норми законодавства та наявні матеріали справи, судом не вбачається протиправності у формуванні позивачем податкового кредиту у періоді отримання відповідних податкових накладних (що були отримані останнім із запізненням), проте в межах 1095 днів, та декларування зазначених у цих податкових накладних сум в уточнюючих Деклараціях з ПДВ у відповідних періодах.

Стосовно доводів відповідача щодо неподання позивачем скарги до податкового органу про ненадання контрагентом податкових накладних у вказаних періодах, в якості обґрунтування заперечень на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, подання зазначеної скарги було б доцільним, якщо б позивач включив вказані суми ПДВ до податкового кредиту у періоді їх виписки (а не фактичного отримання), чого в даному випадку не відбулося, в зв'язку з чим у податкового органу відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми закону. До того ж, суд зазначає, що подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Крім того, суд не погоджується з висновком відповідача стосовно того, що позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799 "Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій". Оскільки, відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку, останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом.

Отже, застосовування вищезазначеного порядку до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або наручно, тощо) вирішується особисто постачальником товарів (послуг), адже обмеження з цього приводу не встановлені жодними правовими актами, а тому це може бути здійснено будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.

Як видно з Акта перевірки, в ньому не міститься посилань на норми права, які б встановлювали обов'язок платників податків використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних, а також норми права, які б встановлювали обмеження щодо нарахування сум податкового кредиту по накладних, дата надходження яких не підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Зважаючи на викладене вище, та проаналізувавши відповідні норми законодавства, суд не вбачає порушень з боку позивача встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності в частині включення до реєстру та складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, оскільки податкові накладні були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні були отримані.

Як вбачається з акту перевірки, згідно з поданою позивачем до ДПІ у Печерському районі м .Києва податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2011 року (№9007047527 від 19.08.2011) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періоді, складає 1389735,0 грн.

Згідно з поданою позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковою декларацією з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за липень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника складає 1389 735,0 грн.

Відповідно до поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника складає 2 167 826,0 грн.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки (а.с. 17) відповідач зазначає, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів (послуг) загальна сума ПДВ за серпень 2011 року складає 2 167 826,0 грн.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що судом не встановлено порушень з боку позивача встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності в частині включення до реєстру та складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, оскільки податкові накладні були включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні були отримані, оскільки під час проведення перевірки факт оплати позивачем товарів (послуг) на загальну суму ПДВ за серпень 2011 року є 2 167 826,0 грн. підтверджується належними первинними документами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 р. № 0005962309.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва від 05.12.2011 № 0002390702.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.12.2011 № 0002390702.

.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда