Постанова № 24257383, 27.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року № 2а-1513/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011р. №0000762320, №0000772320 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттика стиль»- звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 №0000762320, №0000772320.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43697,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83795,0 грн.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аттика Стиль" з питань правильності нарахування та своєчасності оплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррум Груп" за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатом якої складено Акт від 16.08.2011 №285/23-205/33746207 (а.с. 40-49).

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення Позивачем вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43697,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83795,0 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000772320, яким позивачу занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43697,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000762320, яким позивачу завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 83795,0 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Феррум Груп» укладено договір №1/11 від 26.01.2011 (а.с. 16-22). Відповідно до умов договору ТОВ «Феррум Груп» продає, а позивач купує зі складу в Києві сушильні камери ZY 60, ZY 90 - 2 шт.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору ТОВ «Феррум Груп" виписано податкову накладну від 16.02.2011 №90 (а.с. 15). Судом встановлено, що вказаний товар позивачем оприбутковано на підставі видаткової накладної №0015 від 07.04.2011 (а.с. 14).

Також, судом встановлено що оплата здійснювалась платіжним дорученням №1 від 16.02.2011 на суму 764950,00 грн, в тому числі ПДВ 127 491,67 грн.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується правильність оформлення зазначених накладних.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано та судом долучено до матеріалів справи:

- копію витягу з книги оборотних відомостей,

- копію витягу з головної книги, копію здійснених проводок за квітень 2011 року,

- копію приходу матеріалів за квітень 2011 року, копію витягу з рахунку №10 «Основні засоби" станом на 01.04.2011, з вказанням основних засобів (машини та обладнання) з зазначенням введення їх в експлуатацію,

- копію виписки з банківського рахунку, про перерахування коштів відповідно до умов зазначеного договору,

- копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до якого серед іншого майна позивачем передано у заставу сушильні камери 2 шт.,

- копію акту проведення моніторингу заставного майна, в тому числі сушильних камер, від 15.03.2012.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування придбаного товару (сушильних камер) проте, представник позивача в судовому засіданні повідомила, що транспортування відбувалось їх контрагентом, а відтак у позивача відсутні докази транспортування товару.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Аттика Стиль» обґрунтовано нікчемністю господарських договорів, укладених між ТОВ «Аттика Стиль» та ТОВ «Феррум Груп».

Зокрема, відповідачем встановлено, що згідно реєстраційних даних, що містяться у базі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва місцезнаходження ТОВ «Феррум Груп» є Запорізька область, Токмакський район, с. Запоріжжя, вул. Грязнова, 49.

До ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшла постанова від 23.05.2011 слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про порушення кримінальної, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що основні засоби у ТОВ «Феррум Груп» відсутні. Значення в рядках 4.10» Витрати на поліпшення основних фондів відсутні. Відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві -1 особа. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Феррум Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що про відсутність у ТОВ «Феррум Груп»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. В ході проведення перевірки не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств постачальників за лютий 2011 року ТОВ «Феррум Груп» та фактів передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ «Феррум Груп»підприємствам-покупцям за лютий 2011 року, що на думку відповідача свідчить про те, що правочини між ТОВ «Феррум Груп» та підприємствами постачальниками і підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто фінансово-господарська діяльність ТОВ «Феррум Груп» здійснюється поза межами правового поля, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу, що на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у вказаній кримінальній справі відсутнє кінцеве рішення по справі, а відтак порушення кримінальної справи стосовно невстановлених осіб ТОВ «Феррум Груп» не муже бути підставою для накладення штрафних санкцій до контрагентів вказаних осіб.

Судом встановлено, що зазначений договір у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З аналізу викладеного, оскільки наявність у позивача товару придбаного за умовами спірного договору, підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання, зазначений товар було оприбутковано позивачем, суд дійшов висновку, що Позивачем надано належні докази на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до зазначених договорів, право позивача на податковий кредит підтверджене податковими накладними виданими особою, яка належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сушильні камери, серед іншого майна позивача, передано у заставу банку, що підтверджується витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, копія якого долучена до матеріалів справи, також відповідно до акту проведення моніторингу заставного майна, зазначене майно (сушильні камери) перебувають у власності позивача.

Підсумовуючи викладене, суд встановлено що в діях Позивача наявна господарська мета, а саме встановлено зв'язок між фактом придбання товарів та послуг відповідно до вказаних договорів та господарською діяльністю Позивача.

Суд також звертає увагу, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях осіб, що уклали вказані правочини, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази анулювання реєстрації як платника ПДВ ТОВ «Феррум Груп».

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, правомірність віднесення витрат щодо придбання товарів за вказаними договорами та формування податкового ТОВ "Аттика Стиль", підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання, зазначений товар було оприбутковано позивачем та використовується у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність у ТОВ "Аттика Стиль" умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Феррум Груп»податкової накладної, а також віднесення до валових витрат, витрат, які були здійсненні, у зв'язку з закупкою товару (сушильних камер», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Феррум Груп»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000762320, №0000772320 є безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 №0000762320, №0000772320 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Феррум Груп», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттика стиль" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000762320, №0000772320, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 08.05.2012.