Постанова № 24257178, 12.03.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2012 р. cправа № 2a-321/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою за №124395 від 30.08.2011 року в розмірі 1 700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2012 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою за №124395 від 30.08.2011 року в розмірі 1 700,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що 17.08.2011 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''допущені відповідачем, а саме: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом ''Городенка-Чершниця''без дорожнього листа, ліцензійної картки, договору з замовником транспортних послуг, квитанції про оплату транспортних послуг. Виявлені порушення зафіксовані в акті за №037108 від 17.08.2011 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 30.09.2011 року позивачем винесено постанову за №124395 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в загальному розмірі 1 700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

01.02.2011 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.

Поштове відправлення із відміткою поштового зв'язку ''за відмовою адресата від одержання''23.02.2012 року повернулося на адресу суду разом із копією ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі (а.с. 21). Згідно із даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11-15/2179 від 25.10.2011 року місце проживання відповідача значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 7), тобто адреса, за якою відправлено ухвалу про відкриття скороченого провадження. Відповідно до статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлено про відкриття судом скороченого провадження у справі за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою за №124395 від 30.08.2011 року в розмірі 1 700,00 грн. та про можливість подання заперечення проти адміністративного позову.

Заперечення проти адміністративного позову, у відповідності до вимог частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.

Згідно із пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів -у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України -без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі -прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 17.08.2011 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за №037108 факт надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом ''Городенка-Чершниця''без дорожнього листа, ліцензійної картки, договору з замовником транспортних послуг і квитанції про оплату транспортних послуг, що є порушення вимог статей 39, 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''(а.с. 8). Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за №124395 від 30.09.2011 року, застосовано фінансові санкції в розмірі 1 700,00 грн. (а.с. 10).

Відповідачем у передбачений строк загальна сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 грн. добровільно не сплачена (а.с. 13).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт''.

Статтею 6 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за №1190 від 08.09.2004 року ''Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті''визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті'' органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Статтею 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''визначено перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень є:

посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті''державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України визначено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова позивача, у відповідності до вимог пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідачем до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду, не оскаржувалася (а.с. 13).

Суд зазначає, що при наданні відповідачем, послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України ''Про автомобільний транспорт''є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) фінансових санкцій в розмірі 1 700,00 гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №124395 від 30.08.2011 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Змістовний аналіз норм Закону України ''Про автомобільний транспорт'', постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року ''Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті'', а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно-господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Суд дійшов до переконання, що таке право Головавтотрансінспекції та її територіальних управлінь випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт і є невід'ємною частиною передбаченого законом права застосовувати санкції до тих суб'єктів господарювання, що допустили відповідні порушення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 160, 163 та 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 20568100, з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фінансові санкції в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок за постановою за №124395 від 30.08.2011 року.

Постанову суду у відповідності до вимог частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена 12.03.2012 року.