Постанова № 24256908, 24.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2012 р. справа №11/241

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 -довір.від відповідача:ОСОБА_6 -паспорт.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецькна рішення господарського судуДонецької області від12.01.2012р. по справі№11/241 (суддя Соболєва С.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»м.Київдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецькпростягнення 5 267 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецьк про стягнення 5 267 грн. 79 коп., з яких 3 741 грн. 88 коп. основного боргу, 324 грн. 09 коп. -пені, 561 грн. 28 коп. -штрафу, 102 грн. 78 коп. -3% річних, 537 грн. 76 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі №11/241 (суддя Соболєва С.М.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»5 267 грн. 79 коп., у тому числі 3 741 грн. 88 коп. суми основного боргу, 324 грн. 09 коп. пені, 561 грн. 28 коп. штрафу за договором, 102 грн. 78 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання та 537 грн. 76 коп. інфляційних витрат, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі №11/241 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 312 грн. 50 коп.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які надані позивачем суду як докази факту приймання-передачі продукції за договором, не підписані відповідачем, а містять підписи третіх осіб. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що треті особи, які підписали видаткові накладні про отримання продукції, виступали від імені (за дорученням) відповідача, тобто були його представниками. Також заявник апеляційної скарги вважає, що фактично припинив господарські відносини з позивачем за договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р. Водночас відповідач визначає заборгованість перед позивачем в сумі 312 грн. 50 коп.

Одночасно із апеляційною скаргою Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 м.Донецьк подала клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 20.04.2012р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Відповідач у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу. Вимоги ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. не виконав, документи, витребувані судом, в тому числі оригінали доказів для огляду, не надав.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши відповідача та повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» (далі -постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі -покупець) укладено договір поставки №Д/1288 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю належну партію продукції, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити її на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1, п. 2.2 договору, ціна за кожну партію встановлюється згідно договірних цін, діючих на момент оплати (при попередній оплаті), або на момент отримання продукції при оплаті з відстрочкою платежу. Загальна сума договору складається з сум відвантажень на протязі дії договору згідно видаткових та товарно-транспортних накладних.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата партії продукції по договору здійснюється покупцем наступним чином: морозиво, з відстрочкою платежу 7 календарних днів, з дати поставки, на р/р 260000420502 в АБ «Брокбізнесбанк»МФО 300249; напівфабрикати з відстрочкою платежу 7 календарних днів, з дати поставки, на р/р 260070420503 в АБ «Брокбізнесбанк»МФО 300249.

Пунктом 2.4 договору визначено, що покупець зобов'язаний зберігати накладні, що свідчать про прийом товару не менш ніж 2 роки від дати прийому товару по даній накладній.

Відповідно до п. 3.1 договору, відпуск продукції здійснюється партіями на підставі заявки покупця. Зміни обсягу заявленої продукції приймаються постачальником по телефону чи іншими засобами зв'язку, за добу до дати поставки.

Згідно п. 3.4 договору, приймання продукції по якості та кількості здійснюється у відповідності з інструкціями №П-6 та №П-7.

Пунктом 4.4 договору визначено, що після прийому продукції відповідно до п. 3.4 договору, представник покупця зобов'язаний поставити на накладній свій підпис та печатку (надати доручення) на знак підтвердження факту отримання товару.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що перехід права власності і всіх ризиків пов'язаних з цим, відбувається в момент фактичної передачі продукції покупцю, підписання видаткових накладних та інших необхідних документів покупцем.

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунок за відвантажений товар здійснюється по факту його отримання, або відповідно до умов п. 2.3 даного договору, в разі надання відстрочки платежу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог та належне виконання зобов'язань за договором посилається на копії видаткових накладних №До-14001 від 16.09.2009р., №До-14451 від 27.04.2010р., №До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р., відповідно до яких, на його ствердження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт» передало продукцію відповідачу на загальну суму 4 091 грн. 39 коп., яку прийнято останнім, що підтверджується підписом особи відповідача на даних документах.

У зв'язку із частковим виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу в розмірі 3 741 грн. 79 коп.

Оцінивши зміст спірного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Законодавцем обов'язок доведення позовних вимог покладено на позивача.

Відповідач борг визнав частково в сумі 312 грн. 80 коп. за отриманий товар за видатковою накладною №До-14001 від 16.09.2009р., проти позову в залишковій частині заперечував, посилаючись на те, що всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які надані позивачем суду як докази факту приймання-передачі продукції за договором, не підписані відповідачем, а містять підписи третіх осіб. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, як б підтверджували, що треті особи, які підписали видаткові накладні про отримання продукції, виступали від імені (за дорученням) відповідача, тобто були його представниками.

Як зазначалось вище, п. 3.1 договору передбачено, що відпуск продукції здійснюється партіями на підставі заявки покупця. Зміни обсягу заявленої продукції приймаються постачальником по телефону чи іншими засобами зв'язку, за добу до дати поставки.

В наявних в матеріалах справи видаткових накладних №До-14001 від 16.09.2009р., №До-14451 від 27.04.2010р., №До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р. визначені номера замовлень, на підставі яких була поставлена продукція.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, а також враховуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд ухвалою від 03.05.2012р. по справі №11/241 зобов'язав позивача надати заявки (замовлення), визначені у спірних видаткових накладних, які стали підставою відпуску товару відповідно до п. 3.1 договору.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу повідомив, що надати суду заявки (замовлення), визначені у спірних видаткових накладних, які стали підставою відпуску товару відповідно до п. 3.1 договору не є можливим, оскільки вказані замовлення приймаються по телефону, а саме контрагент усно повідомляє торгівельного представника про замовлення продукції, який, в свою чергу, в телефонному режимі повідомляє оператора про відповідну заявку.

Разом з тим, сторонами у договорі визначено, що по телефону постачальником приймаються лише зміни обсягу заявленої продукції.

Згідно п. 3.4 договору приймання продукції по якості та кількості здійснюється у відповідності з інструкціями №П-6 та №П-7.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. №П-6, приймання продукції здійснюється особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Пунктом 4.4 договору визначено, що після прийому продукції відповідно до п. 3.4 договору, представник покупця зобов'язаний поставити на накладній свій підпис та печатку (надати доручення) на знак підтвердження факту отримання товару.

Відповідно до ч. 2 статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надані копії накладних, підписані не відповідачем, на чому саме і наголошує ОСОБА_6 в апеляційній скарзі.

При цьому, з метою з'ясування обставин підписання видаткової накладної ДО-18212 від 15.05.2010р., Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 03.05.2012р. у справі №11/241 витребував у позивача оригінал зазначеної накладної.

Позивач вимогу суду не виконав, оригінал видаткової накладної ДО-18212 від 15.05.2010р. не надав без поважних причин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідач в апеляційній скарзі, а також у судових засіданнях посилався на те, що ніяких довіреностей на отримання спірної продукції не видавав.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги не надав довіреностей, виданих відповідачем третім особам або будь-яких інших доказів отримання відповідачем продукції за видатковими накладними №До-14451 від 27.04.2010р., До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р., крім видаткової накладної №До-14001 від 16.09.2009р. на суму 312 грн. 80 коп., проти отримання продукції за якою відповідач не заперечував.

Крім того, видаткові накладні №До-14001 від 16.09.2009р., №До-14451 від 27.04.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р. не містять посилання на договір поставки №Д/1288 від 08.09.2009р.

Судова колегія приймає до уваги часткове визнання відповідачем позовних вимог в сумі 312 грн. 80 коп. за отриману продукції згідно видаткової накладної №До-14001 від 16.09.2009р., виходячи з приписів ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому, некоректним є твердження позивача про обов'язок визнання поставки продукції відповідачем за усіма видатковими накладними, у разі визнання отримання продукції за видатковою накладною №До-14001 від 16.09.2009р. і таким, що суперечить ст.ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заявника апеляційної скарги на фактичне припинення господарських відносин з позивачем за договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р. є безпідставним, оскільки в установленому порядку сторонами зазначений договір не був розірваний.

Крім того, в позовній заяві і в усних поясненнях позивач вказує на часткове погашення боргу за договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, будь-які докази часткової оплати суми боргу в матеріалах справи відсутні, а наявні копії фіскальних чеків (а.с. 86-87) не є доказами такої оплати, оскільки в них не визначено операції щодо сплачених сум, а також вказане прізвище та ім'я -ОСОБА_6, яка не є стороною у спірному договорі.

Будь-яких інших пояснень з приводу наявних в матеріалах справи фіскальних чеків ані позивач, ані відповідач не надали.

Таким чином позивач не довів належними та допустимими доказами, що продукція за договором поставки №Д/1288 від 08.09.2009р., згідно видаткових накладних №До-14451 від 27.04.2010р., До-18212 від 15.05.2010р., №ЦБ-01778 від 09.06.2010р., №ЦБ-01808 від 09.06.2010р., №До-23632 від 26.06.2010р., №До-23633 від 26.06.2010р., №До-26266 від 10.07.2010р. отримана відповідачем.

Господарським судом зазначене досліджено не було, що стало приводом до невірних висновків щодо обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 312 грн. 80 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 537 грн. 76 коп. за період з 23.09.2009р. по 28.02.2011р., 3% річних в розмірі 102 грн. 78 коп. за період з 24.09.2009р. по 12.04.2011р., пеню в розмірі 324 грн. 09 коп. за період з 24.09.2009р. по 10.01.2011р. та штраф, передбачений п. 7.4 договору в розмірі 561 грн. 28 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку порушення термінів, передбачених п. 2.3 даного договору, до 10-ти календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.4 договору в разі порушення термінів оплати більш ніж на 30 календарних днів від дати відстрочки платежу, що вказана в п. 2.3, покупець окрім пені сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Враховуючи те, що апеляційним господарським судом присуджена до стягнення сума боргу в розмірі 312 грн. 80 коп. за видатковою накладною №До-14001 від 16.09.2009р., а також виходячи із строку оплати поставленої продукції, передбаченої п. 2.3 договору з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з 24.09.2009р. по 28.02.2011р. в розмірі 45 грн. 04 коп., 3% річних за період з 24.09.2009р. по 12.04.2011р. в розмірі 14 грн. 51 коп., пеня за період з 24.09.2009р. по 24.03.2010р. в розмірі 31 грн. 89 коп. та штраф в розмірі 46 грн. 92 коп.

Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі №11/241 підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі №11/241 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі №11/241 - скасувати частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (83117, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»(01032, м.Київ, вул.Саксаганського, б.115-а, ЄДРПОУ 34965659, р/р 260060420500 у АТ «Брокбізнесбанк»м.Київ, МФО 300249) 312 грн. 80 коп. суми основного боргу, 31 грн. 89 коп. пені, 46 грн. 92 коп. штрафу за договором, 14 грн. 51 коп. 3% річних, 45 грн. 04 коп. інфляційних витрат, державне мито в розмірі 8 грн. 74 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 20 грн. 21 коп.

У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»(01032, м.Київ, вул.Саксаганського, б.115-а, ЄДРПОУ 34965659, р/р 260060420500 у АТ «Брокбізнесбанк»м.Київ, МФО 300249) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (83117, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 68 грн. 92 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2-3. Відповідачу;

4. У справу;

5. ДАГС;

6. ГСДО