Рішення № 24256565, 24.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5/205пд/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп", м. Луганськ

до 1-го відповідача - Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка", м. Луганськ

до 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія", м. Свердловськ Луганської області

про визнання договору недійсним та повернення майна

Суддя Фонова О.С.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 16.05.2011;

від 1-го відповідача - представник не прибув,

від 2-го відповідача - ОСОБА_3, довіреність №б/н від 27.12.2011.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору застави №31 від 14.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Трест Луганськшахтопроходка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп" навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, інвентарний номер №1001.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2012 надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп" навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, інвентарний номер №1001.

1-й відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог не заперечує, та зазначає, що на виконання умов Договору підряду між ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» та ТОВ «Восток Інвест Груп»було укладено Договір застави № 31 від 14.12.2010, відповідно до якого ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»передало в заставу ТОВ «Східна Вугільна Компанія»вказану навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, яка належала ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»на правах орендованого майна відповідно до Договору оренди № 15/11-1 від 15.11.2010.

2-й відповідач у судовому засіданні 18.02.2010 надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог заперечує та зазначає, що під час укладення договору застави №31 від 14.12.2010 відповідачами у повній мірі були дотримані вимоги ст. 203, 205, 207, 208, 316, 319, 320 Цивільного кодексу України, та статей 11-13 Закону України «Про заставу».

Так, на підтвердження того, що предмет застави за договором застави №31 від 14.12.2010 належить на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом передньої застави та іншим засобом забезпечення виконаним зобов'язань перед будь-яки фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України -1-м відповідачем було надано 2-му відповідачу інвентарну картку обліку основних засобів навантажувальної машини 2ПНБ 2Б виробництва Копейського машинобудівного заводу ім. Кірова 3 інвентарним номером №1001, засвідчену печаткою 1-го відповідача та підписом його посадової особи.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма „Укрпромснаб", як Постачальником, та ТОВ «Восток Інвест Групп», (позивач у справі), як Покупцем, було укладено договір № 1МП-05 від 05.11.2010, згідно якого Постачальник поставив Покупцю машину навантажувальну 2ПНБ 2Б вартістю 3000000,00 грн.

15.11.2010 між позивачем, як Орендодавцем, та ПАТ «Луганськшахто-проходка», як Орендарем, (1-й відповідач у справі) було укладено Договір оренди №15/11-1, згідно якого позивач передав 1-му відповідачу в оренду навантажувальну машину 2ПНБ 2Б з метою використанні її для технологічних цілей при будівництві підземної частини шахт.

1-м відповідачем вказане майно було взято на позабалансовий облік як орендоване майно, про що свідчить інвентарна картка № 1 (а.с.116)

14.12.2010 між 1-м відповідачем, як Підрядником, та ТОВ «Східна Вугільна Компанія»(2-й відповідач у справі), як Замовником було укладено договір підряду №30.

Згідно пункту 1.1 Договору підряду, Підрядник зобов'язався на свій риск виконати гірничопрохідницькі і монтажні роботи за проектом "Розтин і підготовка горизонту 1250 м, (1 етап-розтин і підготовка запасів пласта h 11в до ізогипси мінус 100м), проходження конвеєрного похилого ствола пласта h 11в з оснащенням забоїв і проходженням супутних виробок (камери, ніші, тимчасовий дільничний водозбірник) шахти Замовника, розташованої в пос. Володарске Свердловського району Луганської області, а Замовник зобов'язався прийняти і сплатити виконані роботи.

Пунктом 6.1 Договору підряду встановлено, що Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 1500000,00 грн. на придбання матеріалів для виконання робіт по проходженню конвеєрного похилого ствола пласта h11в .

Перерахування авансу здійснюється трьома траншами:

- перший транш у розмірі 500000,00 грн. до початку робіт;

- другий транш у розмірі 500000 грн. протягом 3 календарних днів після надання Підрядником Замовникову документів (довідок, накладних, товарних чеків), що підтверджують фактично понесені витрати на придбання матеріалів за рахунок засобів отриманого першого транша авансу;

- третій транш у розмірі 500000 грн. протягом 3 календарних днів після надання Підрядником Замовнику документів (довідок, накладних, товарних чеків), що підтверджують фактично понесені витрати на придбання матеріалів за рахунок засобів отриманого другого транша авансу.

Сума авансу, отриманого для придбання матеріалів погашається Підрядником при розрахунку за об'єми виконаних робіт, починаючи з другого календарного місяця початку виконання робіт Підрядником у розмірі 250000,00 грн. щомісячно до повного погашення, але не пізніше 30.06.2011.

У разі нецільового використання Підрядником отриманого від Замовника авансу, Підрядник сплачує Замовникові штраф у розмірі 50% від суми авансу, використаного не за призначенням.

У забезпечення виконання зобов'язань по своєчасному поверненню авансу, перерахованого на придбання матеріалів для проходження конвеєрного похилого ствола пласта h11в за цим договором, Підрядчик передає Замовникові в заставу породонавантажувальну машину марки 2ПНБ 2Б, (інвентарний №1001), вартістю 830000,00 грн., що належить праві власності, яка знаходитиметься в забої конвеєрного похилого ствола пласта h11в. Умови і порядок передачі в заставу Підрядчиком Замовникові цієї машини оговорюються сторонами в договорі застави.

На виконання умов договору підряду було укладено між 1-м відповідачем, як Заставодавцем, та 2-м відповідачем, як Заставодержателем, було укладено договір застави №31 від 14.12.2010, згідно пунктом 1.1 якого передбачено, що Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем пункту 6.1 Основного договору (Договір підряду № 30 від 14.12.2010, п.1.2 Договору застави) одержати задоволення за рахунок передбаченої в пункті 1.4 цього Договору заставленої навантажувальної машини 2 ПНБ 2Б (інвентарний №1001) (далі -машина).

Строк дії застави сторони договору встановили до 30.06.2011 (п.1.3). Під машиною в договорі застави розуміється навантажувальна машина 2ПНБ 2Б (п.1.4), вартістю 830000 грн. (п.1.5).

При цьому, в відповідно до пункту 1.6 договору застави, Заставодавець гарантує, що Машина належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом попередньої застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього

Договору, складає 830000 грн. (п.1.7).

В якості доказів на підтвердження права власності на надане в заставу майно, 1-й відповідач надав 2-му відповідачу копію інвентарної картки обліку основних засобів навантажувальної машини 2ПНБ 2Б виробництва Копейського машинобудівного заводу ім. Кірова з інвентарним номером №1001, засвідчену печаткою 1-го відповідача та підписом його посадової особи.

Однак, даний Договір застави позивач вимагає визнати недійсним, посилаючись на те, що 1-й відповідач є виключно орендарем навантажувальної машини 2ПНБ 2Б.

Єдиним власником зазначеного майна є позивач, який не надавав згоди на надання предмету оренди в заставу третім особам. Тобто підстав розпоряджатись неналежним позивачу майном та надавати його у заставу 1-й відповідач не мав права, так як в нього не було правових підстав.

1-й відповідач з позовними вимогами згоден в повному обсязі. 2-й відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 4 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до наданих позивачем доказів, він є власником майна, переданого 1-м відповідачем в заставу 2-му відповідачу.

Зокрема, факт поставки навантажувальної машини 2ПНБ 2Б, яка оплачена позивачем в повному обсязі за платіжними дорученнями (а.с.70-85), підтверджено актом приймання-передачі від 05.11.2010, підписаним обома сторонами договору № 1МП-05 від 05.11.2010 та скріпленим їхніми печатками.

Таким чином, оспорюваний договір застави порушує права позивача, у зв'язку з чим, він є належним позивачем у даній справі.

Згідно статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України „Про заставу", заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач, як законний власник навантажувальної машини 2ПНБ 2Б, не надавав згоди на передачу її у заставу.

Посилання 2-го відповідача на копію інвентарної картки обліку основних засобів навантажувальної машини 2ПНБ 2Б виробництва Копейського машинобудівного заводу ім. Кірова 3 інвентарним номером №1001, засвідчену печаткою 1-го відповідача та підписом його посадової особи., як на доказ на підтвердження права власності на навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, не приймається судом як обґрунтований, оскільки дана картака не є підставою або належним підтвердженням набуття права власності 1-м відповідачем на спріне майно.

Як встановлено у частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З вищенаведеного, вбачається, що для надання майна в заставу, іпотекодавець повинен бути його власником.

Однак, 1-й відповідача володів на спірними майном виключно на праві тимчасового користування (оренди), що виключає можливість вільного розпорядження ним.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, договір застави від 14.12.2010 не відповідає положенням частині 1 статті 321, частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 11 Закону України „Про заставу", а тому підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог закону.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв'язку з чим господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Стосовно зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп" навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, інвентарний номер №1001, представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Позивачу було роз'яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп" навантажувальну машину 2ПНБ 2Б, інвентарний номер №1001, слід припинити.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково в частині визнання недійсним договору застави № 31 від 14.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Трест Луганськшахтопроходка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія", в решті позовних вимог провадження у справі слід припинити.

Згідно частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У зв'язку з тим, що 1-й відповідач передав у заставу майно, що йому не належить, надавши 2-му відповідачу копію інвентарної картки, де заставне майно перебувало на балансі 1-го відповідача в якості основних засобів, навмисно ввівши його в оману щодо власника майна, то суд покладає судові витрати на 1-го відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1 мінімальної заробітної плати .

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем заявлено немайнові вимоги, пов'язані між собою, отже судовий збір складатиме 941,00 грн., тоді як позивачем за квитанцією № 00087 від 08.12.2011, що міститься в матеріалах справи, сплачено 1004,00 грн. Отже, зайве сплачений судовий збір у сумі 63,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Оскільки позивачем сплачено мінімальну ставку судового збору, то в частині відмови від однієї позовної вимоги судовий збір позивачу не повертається.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на 1-го відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір застави № 31 від 14.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Трест Луганськшахтопроходка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна Вугільна Компанія".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест Луганськшахтопроходка", м. Луганськ, вул. Новосьолова, буд. 2а, ідентифікаційний код 00181668, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп", м. Луганськ, вул. Цупова, буд. 14-б, ідентифікаційний код 31530668, судовий збір в сумі 941,00 грн., видати наказ.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Восток Інвест Групп", м. Луганськ, вул. Цупова, буд. 14-б, ідентифікаційний код 31530668, зайве сплачений за квитанцією № 00087 від 08.12.2011, що міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 63,00 грн.

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 28.04.2012.

Суддя О.С. Фонова