Рішення № 24256315, 21.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" травня 2012 р. Справа № 18/5007/24/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.12.2011р.;

ОСОБА_2, довіреність від 26.12.2011р. (приймала участь в

судовому засіданні 03.05.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність 16.01.2012р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 25562147,60грн.,

з перервою в судовому засіданні з 03.05.2012р. до 21.05.2012р. згідно ст.77 ГПК України

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 25562147,60грн. заборгованості, з яких: 21507011,09грн. - основного боргу, 1663141,12грн. - пені, 1417397,56грн. - інфляційних, 974597,83грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав суму основного боргу. В письмовому відзиві на позовну заяву вказує, що причиною невчасних розрахунків з позивачем є заборгованість населення, яка станом на 30.04.2012р. складає 22491934,45грн. Просить суд врахувати матеріальне становище підприємства та зменшити розмір неустойки (а.с.39).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1209ТЕ-10 (а.с.8-12), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору (1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010р. по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 31100,00тис. куб.м.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору №06/10-1209ТЕ-10 позивач поставив, а відповідач отримав природний газ протягом жовтня-грудня 2010р. на загальну суму 32898894,66грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу (а.с.16-18).

Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату за спожиті обсяги газу частково на суму 11391883,57грн., що підтверджується платіжними документами (а.с.49-51).

З наведеного вбачається, що сторони відійшли від умов договору №06/10-1209ТЕ-10, а саме в частині передбаченої договором поетапної оплати.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати природного газу, за відповідачем утворилась заборгованість 21507011,09грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач визнав, що допустив порушення оплати природного газу, поставленого на підставі договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1209ТЕ-10 .

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 21507011,09грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.7.3.1 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 1663141,12грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 7.3.1 договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.9.3 договору).

Перевіривши розрахунок пені (а.с.3), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 1663141,12грн. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 974597,83грн. 3% річних та 1417397,56грн. інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.3-4), прийшов до висновку, що річні в розмірі 374597,83грн. та інфляційні в сумі 1417397,56грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за можливе застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, теж розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів; за порушення грошових зобов'язань, крім пені, нараховані інфляційні та річні; а також враховуючи, що кінцевим споживачем основної кількості послуг, для забезпечення надання яких було поставлено природний газ, є населення, через низький ступінь розрахунків якого і виникла заборгованість у відповідача, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір обґрунтовано нарахованої пені на 30%, тобто до 1164198,78грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність заборгованості не заперечується відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 25562147,60грн., з яких: 21507011,09грн. основного боргу, 1663141,12грн. пені, 974597,83грн. 3% річних та 1417397,56грн. інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 1164198,78грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 25063205,26грн., з яких: 21507011,09грн. основного боргу, 1164198,78грн. пені, 974597,83грн. 3% річних та 1417397,56грн. інфляційних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 1164198,78грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Київська, 48, код 35343771)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код 31301827)

- 21507011,09грн. основного боргу;

- 1164198,78грн. пені;

- 974597,83грн. 3% річних;

- 1417397,56грн. інфляційних;

- 64380,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)