Рішення № 24256120, 24.05.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5004/390/12

За позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м.Київ

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", с.Радомишль, Луцький р-н, Волинська область

про стягнення 103 879 грн. 68 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 27.05.2011 року

від відповідача: н/з.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" просить стягнути з відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" 103 879 грн. 68 коп., в тому числі 80 531 грн. 57 коп. збитків від інфляції та 23 348 грн. 11 коп. річних у зв'язку з неоплатою відповідачем заборгованості згідно договору сортозаміни №4 від 27.02.2006р., додаткових угод до нього та 2 077 грн. 60 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2012 року позов підтримала, на виконання ухвали суду від 02.04.2012 року подала розрахунок погашення суми основного боргу від 27.04.2012 року №138-3/2-13/68 та копії виписок по рахунку за період з 22.05.2009 року по 24.01.2012 року на суму 398 135 грн. 40 коп. (а. с. 31-46).

Ухвалою суду від 10.05.2012 року розгляд справи відкладено на 23.05.2012 року.

В порядку ст. 22 ГПК України позивач направив на адресу суду та відповідачу (рекомендованим листом з описом вкладення) заяву від 16.05.2012 року №138-3/2-13/73 про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 94 394 грн. 19 коп. в тому числі 71 047 грн. 87 коп. збитків від інфляції та 23 346 грн. 32 коп. річних.

Заява підписана в. о. генерального директора О. М. Камишовим, який діяв в межах повноважень, наданих наказом від 04.05.2012 року №19, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, приймається судом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що судовим рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2009 року по справі №6/141/14-38 за позовом державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»до приватного сільськогосподарського підприємства «Агротехсервіс»про стягнення 401 111 грн. 00 коп. боргу за договором сортозаміни №4 від 27.02.2006р., додаткових угод до нього позов задоволено та стягнуто з позивача борг в сумі 398 135 грн. 40 коп.

Оскільки відповідач сплатив борг лише 24.01.2012 року, то відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних.

У судовому засіданні 23.05.2012 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав. Пояснив, що у відповідача перед позивачем існують грошові зобов'язання лише по рішенню господарського суду Волинської областівід 10.03.2009 року №6/141/14-38.

Відповідач пояснень по суті позовних вимог згідно ухвал суду від 02.04.2012 року та 10.05.2012 року не подав, в судові засідання повноважного представника не направив з невідомих суду причин, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 30, 53).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2009 року у справі №6/141/14-38 (а.с.12-13) постановлено стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" на користь державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" 398 135, 40 грн. боргу згідно договору сортозаміни №4 від 27.02.2006р., додаткових угод до нього.

Рішення суду виконано лише 24.01.2012 року, що стверджується банківськими виписками від 22.05.2009 року на суму 5 000 грн. 00 коп., від 25.05.2009 року на суму 20 000 грн. 00 коп., від 15.09.2009 року на суму 30 000 грн. 00 коп., від 30.10.2009 року на суму 50 000 грн. 00 коп., від 21.12.2009 року на суму 60 000 грн. 00 коп., від 31.05.2010 року на суму 7 000 грн. 00 коп., від 27.07.2010 року на суму 20 000 грн. 00 коп., від 27.12.2010 року на суму 9 000 грн. 00 коп., від 12.10.2011 року на суму 50 000 грн. 00 коп., від 20.10.2011 року на суму 30 000 грн. 00 коп., від 18.11.2011 року на суму 30 000 грн. 00 коп., від 30.11.2011 року на суму 20 000 грн. 00 коп., від 01.12.2011 року на суму 65 234 грн. 75 коп. та від 24.01.2012 року на суму 6 400 грн. 00 коп. (а. с. 33-46)

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Наявність заборгованості в сумі 398 135 грн. 40 коп. основного боргу згідно договору сортозаміни №4 від 27.02.2006р., додаткових угод до нього та обов'язок відповідача сплатити борг до 08.12.2008 року встановлено зазначеним рішенням господарського суду за участю позивача та відповідача.

З ухваленням судового рішення від 10.03.2009р. у справі №6/141/14-38 у відповідача виник обов'язок його виконати, але, як вбачається з пояснень представника позивача та банківських виписок (а. с. 33-46) рішення виконано лише 24.01.2012 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання також припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів своєчасного погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів своєчасного виконання рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2009р. у справі №6/141/14-38.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його невиконанням.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Постановою Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 3-65гс11 визначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нараховані позивачем, згідно уточнених позовних вимог, за період з 09.12.2008 року по 23.01.2012 року 23 346 грн. 32 коп. річних та збитки від інфляції в сумі 71 047 грн. 87 коп. за період з січня 2009 року по січень 2012 року (рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2010р. у справі №6/141/14-38 збитки від інфляції та річні не стягувались) підставні і підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 887 грн. 89 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Зайво сплачені, виходячи з нової ціни позову, 189 грн. 71 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", Волинська обл., Луцький р-н., с. Радомишль, код 32057896 на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ, вул. Ямська, 32, р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, код 30518866

- 71 047 грн. 87 коп. збитків від інфляції, 23 346 грн. 32 коп. річних, 1 887 грн. 89 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 96 282 грн. 08 коп. (дев'яносто шість двісті вісімдесят дві грн. 08 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету Державному підприємству "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ, вул. Ямська, 32, р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, код 30518866

- 189 грн. 71 коп. (сто вісімдесят дев'ять грн. 71 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №514 від 22.03.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5004/390/12).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

24.05.12