Рішення № 24256056, 22.05.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5004/486/12

за позовом: Аграрного фонду, м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятидні», с.П'ятидні, Володимир-Волинського р-ну.

про визнання недійсним додаткового договору

Суддя Шум М.С.

ЗА УЧАСТЮ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, гол. спец. юрвідділу (дов. №221 від 07.05.2012р.)

від відповідача -ОСОБА_2, юрисконсульт (дов. №212 від 21.05.2012р.), ОСОБА_3, гол. бухгалтер (дов. №213 від 21.05.2012р.)

Суть спору: позивач -Аграрного фонду звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до «П'ятидні»про визнання недійсним додаткового договору від 24.06.2009р. на відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню №1 до договору складського зберігання зерна пшениці від 04.06.2008р. №17 (надалі додатковий договір).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем на підтвердження виконання умов додаткового договору не надано позивачу транспортних накладних, які б свідчили про виконання умов цього договору, оскільки позивач розцінює додатковий договір як договір перевезення, а відтак вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати приписи ст.ст. 307, 909 ЦК України. Позивач вважає, що при укладенні додаткового договору його було введено в оману, а тому на підставі ст. 230 ЦК України просить визнати його недійсним.

Також позивач зазначає, що відповідач на виконання умов додаткового договору не здійснювало відвантаження та переміщення зерна пшениці 3 та 4 класу 2008р. врожаю на ДП «Луцький КХП №2», оскільки з проведеної перевірки на ДП «Луцький КХП №2»встановлено нестачу зерна пшениці 2008р. врожаю, яке мало бути переміщене відповідачем.

Відповідач у відзиві на позов та представники в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, вважає їх безпідставними, оскільки ТОВ «П'ятидні»здійснило відвантаження та переміщення зерна на ДП «Луцький КХП № 2», що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.

Факт наданих послуг підтверджується довідкою зустрічної звірки проведеної КРУ в Волинській області від 30.04.2010р. №070-22/26 щодо документального підтвердження виду і обсягу господарських операцій та стану розрахунків у ТОВ «П'ятидні»за період із 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, дозволом на переміщення зерна № 41-10/3052 від 24.06.2009р., дозволом на відвантаження зерна № 41-10/3051 від 24.06.2009 р., довіреністю № 189 від 14.07.2009р. виданою на ім'я директора ТОВ «П'ятидні», якою Аграрний Фонд дозволив ТОВ «П'ятидні»отримати пшеницю 3 класу в кількості 1 700 тонн та пшеницю 4 класу в кількості 5000 тонн для переміщення та відвантаження на ДП «Луцький КХП №2».

Також відповідач звертає увагу суду, що вказані в позові акти перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам від 06.08.2010 року та акту перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам від 31.01.2012 року відповідно до яких Аграрним Фондом виявлено нестачу зерна пшениці та жита в обсязі 30 576, 943 тонн та 39, 197 тонн на ДП «Луцький КХП №2»не мають відношення до правовідносин між ТОВ «П'ятидні»та Аграрним Фондом та вказують на відносини між ДП «Луцький КХП №2»та Аграрним Фондом.

Крім того відповідач посилається на рішення господарського суду міста Києва № 3/216 від 13.10.2011р. за позовом ТОВ «П'ятидні»до Аграрного фонду про стягнення 720 250 грн., яким суд задовольнив позов ТОВ «П'ятидні»про стягнення боргу з Аграрного фонду за надання послуг згідно п. 2 додаткового договору № 1, а саме - переміщення та відвантаження пшениці 3 класу в кількості 1700 тонн та пшениці 4 класу в кількості 5000 тонн, яким також встановлено факт укладення договору складського зберігання зерна №17 та додаткового договору на відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню № 1 та надання послуг ТОВ «П'ятидні». Дане рішення набрало законної сили 31.10.2011р.

Разом з тим відповідач зазначає, що правовідносини, які існують між сторонами, не співпадають по суб'єктному складу, ні по предмету договору з договором перевезення. Також відповідач спростовує доводи позивача щодо введення його в оману при підписанні додаткового договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи господарський суд, -

в с т а н о в и в:

04.08.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Пятидні»(за договором зерновий склад) та Аграрним фондом (за договором поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчого жита (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768-2004 - (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.

24.06.2009р. між сторонами у справі укладено додатковий договір на відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню № 1 (надалі додатковий договір).

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи положення договору складського зберігання зерна № 17 та додаткового договору №1 до нього від 24.06.2009р., суд вважає, що при укладенні зазначених угод сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Як встановлено господарським судом, рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. у справі №3/216 постановлено стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пятидні»(Волинська область, с. Пятидні, вул. Незалежності, 56, код ЄДРПОУ 03735104) 720 250 грн. основного боргу, 7202,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення не скасоване ні апеляційною та касаційною інстанціями та набрало законної сили 31.10.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. у справі №3/216 встановлено, що згідно п. 1 додаткового договору позивач зобов'язався за завданням відповідача надати за плату відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню, а відповідач зобов'язався оплатити надані додаткові послуги на підставі акту виконаних робіт.

Як вбачається з умов договору № 17 від 04.06.2008р. з урахуванням укладеного до нього додаткового договору, він за своєю правовою природою є договором зберігання з наданням послуг, тобто змішаним договором, що не заборонено чинним законодавством України, а тому є помилковим твердження відповідача про те, що додатковий договір № 1 є договором перевезення.

Пунктом 2 додаткового договору визначено, що позивач зобов'язаний надати відповідачу додаткові послуги переміщення, відвантаження та приймання на підставі дозволів на відвантаження та переміщення зерна з ТОВ «П'ятидні»пшениці 3 класу в кількості 1700 тонн, пшениці 4 класу в кількості 5000 тонн врожаю 2008 року.

Пунктом 3 додаткового договору сторони домовились про те, що розмір плати (тариф) за надання додаткових послуг переміщення, відвантаження та приймання складає 107,50 грн./тонну з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 4 загальна вартість додаткових послуг переміщення, відвантаження та приймання разом з ПДВ складає 720250,00 грн.

Матеріалами справи свідчать, що послуги з відвантаження, переміщення та приймання зерна пшениці вартістю 720250,00 грн. надані позивачем відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт до договору та додаткового договору від 02.10.2009, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, та довіреністю відповідача № 189 від 14.07.2009 на отримання від позивача пшениці.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також факт виконання умов додаткового договору стверджується довідкою зустрічної звірки проведеної КРУ в Волинській області від 30.04.2010р. №070-22/26 щодо документального підтвердження виду і обсягу господарських операцій та стану розрахунків у ТОВ «П'ятидні»за період із 01.04.2008 року по 31.03.2010р., дозволом на переміщення зерна № 41-10/3052 від 24.06.2009р., дозволом на відвантаження зерна № 41-10/3051 від 24.06.2009 р., довіреністю № 189 від 14.07.2009р. виданою на ім'я директора ТОВ «П'ятидні», актом виконаних робіт до договору зберігання від 04.06.2008р. №17 та додаткового договору №1 від 24.06.2009р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони у справі фактично приступили до виконання умов додаткового договору та фактично відбулося його виконання, що підтверджується зібраними по справі доказами, а відтак спростовуються доводи позивача щодо невиконання відповідачем умов додаткового договору та введення в оману позивача.

В силу ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги те, що зміст оспорюваного позивачем додаткового договору від 24.06.2009р. на відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню №1 до договору складського зберігання зерна пшениці від 04.06.2008р. №17 не суперечить приписам законодавчих актів, а сторонами договору, як це встановлено господарським судом, вчинялись дії, спрямовані на виконання зобов'язань за цією угодою, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, суд приходить до висновку, що з підстав наведених у позові додатковий договір не може бути визнаний недійсним.

Керуючись ст.ст. 32, 33-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя М. С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 23.05.2012р.