Постанова № 24255810, 24.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 5015/7115/11

Вищий господарський суд України в складі суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю повноважних представників сторін:

позивача -

відповідача -Бєлановського В.П.

прокурора -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівського гарнізону на рішення господарського суду Львівської області від 22 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", за участю військового прокурора Львівського гарнізону, про стягнення 623 495,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про стягнення 623 495,12 грн. вартості неоплаченого товару.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Заступник прокурора Львівського гарнізону просить скасувати вказані судові рішення, як прийняті з порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності (металопластикові вікна, балконні блоки, підвіконня, відливи та комплектуючі до них) на загальну суму 623495,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 30 від 29 листопада 2005 року на суму 186083 грн., №31 від 30 листопада 2005 року на суму 312000 грн., №32 від 30 листопада 2005 року на суму 53299,20 грн., №93 від 28 листопада 2008 року на суму 72112,92 грн. ( а.с.7-10).

Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей відповідачем не оплачено.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в гарантійному листі №297 від 5 листопада 2008 року ДП "Західвійськбуд" гарантує позивачу повну та своєчасну оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей до кінця грудня 2008 року. В ньому відповідач також просить відвантажити до кінця листопада 2008 року металопластикові вікна у кількості 120 шт., які необхідні для закінчення будівництва об'єкта, у якому ДП "Західвійськбуд" виступає генпідрядником (а.с.16).

Наведене свідчить про те, що між сторонами у справі була досягнута угода на поставку позивачем відповідачу товарів, а відповідач гарантував оплату отриманого товару.

Судами встановлено, що у скріплених підписами та печатками сторін накладних зазначені кількість та ціна товару. Відповідно до вказаних накладних відповідач отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 623 495,12 грн., проте їх оплату не здійснив.

Відповідач у акті звірки взаємних розрахунків від 5 листопада 2011 року підтвердив свою заборгованість перед позивачем на суму 623 495,12 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що господарські суди дали правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт поставки позивачем продукції та, відповідно, виникнення зобов'язання відповідача по оплаті вартості отриманої продукції.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 9 листопада 2011 року про оплату 623 495,12 грн. боргу протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.12-14), яка отримана відповідачем 9 листопада 2011 року що підтверджується відтиском печатки ДП "Західвійськбуд" та зареєстрована за вх.№145, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем, суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильного і обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При прийнятті судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Інші доводи касаційної скарги до уваги судом не приймаються за їх необґрунтованістю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 8 лютого 2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 22 грудня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек