Рішення № 24252932, 23.05.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-2708/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Мельник І.Г.,

при секретарі -Догаєвій А. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_5, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1. Опалювальна площа квартири складає 52,30 кв.м. Згідно з нормами діючого законодавства відповідачі зобов'язані щомісячно оплачувати плату за житлово-комунальні послуги, але в порушення того, не роблять цього, в результаті чого з жовтня 2005 року по липень 2011 року включно у них утворилася заборгованість в сумі 11 483,42 грн., яка складається із основного боргу в сумі 10 194,88 грн. та штрафних санкцій в сумі 1 288,54 грн. Щомісячно при отримання квитанцій, відповідачі повідомляються про наявність у них заборгованості і необхідності її сплати, однак до цього часу заборгованість не сплачена. Просить суд поновити строк позовної давності та стягнути з відповідачів на користь позивача вказану суму заборгованості і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні наполягала на задоволенні своїх позовних вимог, пояснивши суду, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_5 і зобов'язані оплачувати користування гарячою водою і теплоенергією, але не роблять того. Заборгованість нарахована з 2005 року по даний час, так як лічильників у квартирі немає, заборгованість за гарячу воду розрахована за нормою 3,51 куб на людину, а за теплоенергію нараховується незалежно від кількості проживаючих людей у квартирі. Заяви про те, що хтось з відповідачів не проживає в квартирі до неї не надходили. Просить поновити строк звернення до суду, мотивуючи тим, що вони зверталися до суду судовим наказом, який за заявою відповідача був скасований тільки у 2009 році, тому вважають, що не пропустили строк звернення до суду із позовом.

23.12.2011 року в ході судового розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги враховуючи строк позовної давності і просила стягнути суму заборгованості з урахуванням перерахунку вартості гарячої води, зробленої на підставі звернення відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що він не проживає у квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, наполягав на застосуванні строків позовної давності. Пояснив суду, що він неодноразово звертався до позивача із заявою про те, що фактично не проживає за адресою, де прописаний, проживав там тимчасово в період коли здійснював ремонт у своїй квартирі. Після ремонту він перейшов жити до своєї квартири по проспекту Леніна, 143 а, 41. Стверджує, що позивачеві було відомо про це, але він ігнорував його заяву. Плату за житлово-комунальні послуги він здійснює за фактичним місцем свого проживання. Також, позивач неналежно надає послуги з постачання гарячої води та теплопостачання, так як в квитанціях кількість осіб, прийнятих до розрахунку за надання послуг не відповідає дійсності, в розрахунках не врахована кількість мешканців пільгових категорій, нарахований приблизний тариф за гарячу воду, який згідно діючого законодавства встановлений з умовами безперервного добового користування послугою, а фактично гаряча вода надається в період з 06 год. ранку до 22 год вечора, в зв'язку з цим відповідно сума позову нарахована за ненадану послугу. Крім того, неправильно нарахований відсоток інфляції, відсутній договір між ним та позивачем, надані розрахунки як зобов'язання не узгоджені, неправильно застосовані норми ЦК України стосовно прострочки сплати заборгованості, боржником він ніколи не був і зараз таким не є.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, в зв'язку із незадовільним станом здоров'я.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.02.2011 року (а.с.21-23).

У вказаній квартирі відповідач ОСОБА_2 зареєстрований з 18 березня 1997 року, крім нього також зареєстрований відповідач ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта та відомостями адресно-довідкового бюро від 01.09.2011 року (а.с.9).

Особовий рахунок № НОМЕР_1, оформлений на ім'я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, з його роздруківки видно, що за період з 2005 року по липень 2011 року, на рахунку існує заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 11 483,42 грн., з урахуванням штрафних санкцій в сумі 1 288,54 грн.

Як видно, з розрахунку 3 % річних та суми інфляційних витрат сума нарахованих штрафних санкцій на утворену заборгованість складає 1 288,54 грн.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" та п.п.6,14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир (наймачі) - споживачі комунальних послуг зобов'язані належним чином та вчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

До житлово-комунальних послуг згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Згідно п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг.

Як видно із письмової заяви від 09.10.2008 року та листа від 17.12.2008 року, відповідач ОСОБА_2 звертався до позивача з проханням виключити його з особового рахунку № НОМЕР_1, відкритого на квартиру АДРЕСА_1 при нарахуванні плати за користування житлово-комунальними послугами в зв'язку зі зміною місця його проживання.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6.

З акту від 09.02.2012 року, видно, що мешканці будинку АДРЕСА_6 підтвердили факт його постійного проживання більше 4 років в квартирі 41 цьогож будинку.

В судовому засіданні були оглянуті представлені відповідачем квитанції, з яких видно, що він сплачував за комунальні платежі в жовтні, листопаді та грудні 2008 року, січні-березні 2009 року, лютому, травні, липні, вересні, листопаді та грудні 2010 року, січні, квітні, травні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2011 року по наданню послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_6

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, хоч і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, однак є власником також квартири АДРЕСА_6, в якій фактично проживає, сплачує послуги по теплопостачанню та постачанню гарячої води.

На підставі звернення ОСОБА_2 у грудні 2008 року з приводу ненарахування плати за послуги з гарячого водопостачання у зв'язку з тим, що він не проживає в квартирі АДРЕСА_1 зроблено перерахунок вартості гарячої води, та знято з особового рахунку суму у розмірі 1164,58 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з серпня 2008 року по серпень 2011 року, з урахуванням зняття за гарячу воду, її розмір складає 5 319,29 грн., а з урахуванням суми інфляційних витрат -485,14 грн. та 3 % річних - 132,71 грн., цей розмір становить 5 937,14 грн.

Тому суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період свого непроживання в квартирі АДРЕСА_1, нарахованої по особовому рахунку № НОМЕР_1 та стягнення її суми, з урахуванням зняття за гарячу воду, з відповідача ОСОБА_3, який зареєстрований і фактично проживає в цій квартирі.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про відсутність між сторонами договору про надання комунальних послуг, суд не бере до уваги, оскільки надання комунальних послуг, їх отримання, користування ними, часткова сплата за користування комунальними послугами і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про неналежне надання позивачем послуг, зокрема не врахування кількість мешканців пільгових категорій, нарахування приблизного тарифу за гарячу воду, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від обов'язку оплачувати надані послуги, з вимогами про зменшення плати за надані послуги відповідач не звертався.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду, то відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.68 Житлового кодексу України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги", п.п.6,14 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, та на підставі ст.ст.10,60,88, 212,214 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ККП «Маріупольтепломережа»(р/р 2603333 ПАТ «ПУМБ»МФО 334851, код ЄДРПОУ 33760279) заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 5 319,99 гривень, 3 % річних в сумі 132,71 гривень та інфляційні витрати в сумі 485,14 гривень, а всього в сумі 5 937 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 14 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 593,71 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя_____