Ухвала суду № 24252330, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. справа № 2а-0870/6835/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Алтухової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі

за адміністративним позовом ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»18.08.2011 року звернувся із адміністративним позовом до суду до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000450804 від 16.06.2011 року.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі заперечував проти позову та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позов задоволено , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000450804 від 16.06.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову , якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ТБ Мегаполіс" зареєстровано в СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі як платник податку на додану вартість.

Відповідачем СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі з 05.05.2011 року по 26.05.2011 року проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лонг - Транс".

За наслідками перевірки складений акт документальної невиїзної перевірки № 24/08-04/25484884 від 31.05.2011року, відповідно до висновків якого позивач порушив приписи положень п. 14.1.185 ст.14, п. 198.1 ст. 198, п. 201.7. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся, на загальну суму 1 167 грн., у тому числі за січень 2011 року у сумі 1 167 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000450804 від 16.06.2011року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1168 грн. (1167 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними санкціями).

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТБ "Мегаполіс" та ТОВ "Лонг - Транс" укладено договір №01/11/10 від 01.11.2010 року про надання послуг по супроводженню та доставці товарів.

Згідно із пунктом 1.1. цього договору виконавець зобов'язується по замовленню Замовника надавати йому послуги по супроводженню та доставки вантажу, товару в пункт призначення в межах України та видавати товар уповноваженим особам.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "ТБ "Мегаполіс" передавало ТОВ "Лонг-Транс" вантаж для організації його перевезення та доставки.

Здійснення робіт контрагентом за цим договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а саме: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Відповідачем не заперечується фактичне здійснення господарських операцій, виконання робіт по вищезазначеному договору, передача-прийняття їх результатів, а також наявність у позивача податкових накладних, наданих вищезазначеним контрагентом, первинні документи досліджені представником податкового органу під час перевірки, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В силу викладеного податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно матеріалів справи ТОВ "Лонг-Транс" також зареєстрований платником податку на додану вартість в період виконання договору з позивачем, що не заперечується актом перевірки.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є вірним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення позивачем п.1, 2 наказу Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346, щодо підтвердження транспортних послуг подорожніми листами та замовленнями, безпідставні , оскільки цей наказ не зареєстровано у встановленому законом порядку в Міністерстві юстиції України.

Щодо зазначення в акті перевірки відсутності первинних документів, які повинні бути видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ "ТБ "Мегаполіс" сплачувало на користь ТОВ "Лонг-Транс" вартість послуг за договором, а не компенсувало його витрати на сплату послуг третім особам, а тому відповідачем не доведено порушення позивачем Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", та факту залучення до виконання договору третіх осіб .

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова