Рішення № 24247311, 28.05.2012, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 2-454/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«24»квітня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді -Жежери О.В.,

при секретарі -Гриненко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського державного підприємства «Ізумруд»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом з врахуванням уточнених позовних вимог до Київського державного підприємства «Ізумруд»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював на даному підприємстві з 23.10.2009 року у відповідності до наказу № 248-к. На підставі наказу № 159-к від 09.08.2010 року було звільнено. У день звільнення відповідач у порушення норм трудового законодавства розрахунок не провів у розмірі 18 553,79 гривень. Лише 07.06.2011 року отримав повний розрахунок. Зазначив, що порушення прав призвели до напружених стосунків з людьми, нервових розладів, зруйнувало уклад її життя. Мотивуючи зазначеним, позивач просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки при звільненні до повного розрахунку заборгованості по заробітній платі в розмірі 74 205,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, до початку розгляду справи надав заяву, в якій просить справу слухати в його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні 26.10.2011 року проти позову заперечувала та пояснила суду, що заборгованість по заробітній платі не могла бути сплачена з поважних причин, оскільки, на кошти підприємства було накладено арешт, надала письмові заперечення. В наступні судові засідання представник відповідача не з'явилась, про день слухання справи повідомлена належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі зібраних по справі доказів, оскільки, в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача було прийнято на посаду помічника генерального директора з загальних питань Київського державного підприємства «Ізумруд»з 23.10.2009 року на підставі наказу № 248-к.

На підставі наказу № 159-к від 09.08.2010 року було звільнено.

У день звільнення відповідач у порушення норм трудового законодавства розрахунок з позивачем не провів у розмірі 18 553,79 гривень. Лише 07.06.2011 року позивачем було отримано повний розрахунок при звільненні.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок з ним.

Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата -це винагорода, обчислина у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належить йому від підприємства проводиться в день звільнення.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.117 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, підставою для відповідальності власника (підприємства) згідно з статтею є склад правопорушення, який включає два юридичних факти -порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпп України) і вина власника. Не слід вважати, що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощів підприємства. Лише непереборна сила (надзвичайна і непереборна сила) виключає вину власника.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року №13, у разі затримки розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд вважає, що накладення арешту на кошти відповідача не є поважною причиною, права громадянина не повинні порушуватись через те, що не були заплановані чи перераховані кошти на заробітну плату особами, на яких покладені дані обов'язки.

Так, у відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він погоджується, а також на своєчасне одержання винагороди за працю.

Фактичний розрахунок з позивачем відбувся 07.06.2011 року.

Відповідно до розділу 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата або за фактично відпрацьований час, якщо працівник працював не менше двох місяців; якщо ж він протягом останніх двох місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, якщо і в наступні два місяці не мав заробітку, тоді виплата розраховується виходячи із тарифної ставки (посадового окладу).

Визначаючи розмір середньої заробітної плати, суд керується даними про розмір заробітної плати позивача за 2 останні місяці -липень-серпень 2010 року, в яких відпрацьовано 28 календарних днів. Середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період складає 345,14 гривень.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 10.08.2010 року по 07.06.2011 року у розмірі 74 205,00 гривень (215 днів х 345,14 грн.). При цьому, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р № 4 із внесеними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди»зазначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника і сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на грубе порушення відповідачем його прав, втрати нормальних життєвих зв'язків та докладання додаткових зусиль для організації свого життя, моральну шкоду позивач визначив у сумі 10 000 грн.

Оцінюючи обсяг моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, правильним стягнути з відповідача на користь позивача 1 000,00 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, що була нанесена позивачу внаслідок порушення його трудових прав, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково, оскільки вважає, що розмір спричиненої моральної шкоди позивачем завищений.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 94, 115, 116,117, 234, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 57-60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського державного підприємства «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 05792885, м. Київ, вул. С. Сосніних, 11) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 74 205 (сімдесят чотири тисячі двісті п'ять) гривень 00 копійок за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Київського державного підприємства «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 05792885, м. Київ, вул. С. Сосніних, 11) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 1 000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Київського державного підприємства «Ізумруд»(код ЄДРПОУ 05792885, м. Київ, вул. С. Сосніних, 11) в дохід держави судовий збір в розмірі 956 (девяґтсот п'ятдесят шість) грн. 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Суддя: О.В. Жежера

28.05.2012 Справа № 2-454/12