Рішення № 24246721, 24.05.2012, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1618/1834/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.

при секретарі - Яценко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «Нафком-Агро», треті особі Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Відділ Державного комітету земельних ресурсів у Лубенському районі про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ДП «Нафком-Агро», треті особи Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Відділ Державного комітету земельних ресурсів у Лубенському районі про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Свій позов мотивували тим, що їм на підставі розпоряджень голови Лубенської райдержадміністрації на праві приватної власності належать земельні ділянки, площею відповідно: 3,010 га; 3,010 га; 3,490 га; 3,640 га;

Зазначені земельні ділянки розташовані на території Войнихівської сільської Ради Лубенського району, і передані їм для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25 січня 2008 року між ними та Відповідачем - ДП "Нафком-Агро" - були укладені письмові

Договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на п'ять років.

Відповідно до положень ст.15 ЗУ"Про оренду землі " істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням об'єкту оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) ; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. (в редакції, яка діяла на час укладення оскаржуваних договорів оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) .

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ; акт приймання -передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.

В договорах, укладених між ними та відповідачем не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об»єкта оренди чи його частини. Також в Договорі відсутня така істотна умова як порядок страхування об»єкта оренди та відсутні вище перелічені додатки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позивачі вважають, що під час укладення та реєстрації договорів оренди відповідачем та третіми особами не було дотримано вимог діючого на той момент законодавства, не обумовлені істотні умови договору.

Також позивачі посилаються на те, що указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток" від 19 серпня 2008 року №725/2008 було запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки та наступного збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово - економічного стану орендаря, однак відповідні зміни до договорів оренди не внесені.

Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки була здійсненна набагато пізніше дати їх підписання. В порушення положень діючого законодавства акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким в тижневий строк мала здійснитись передача земельної ділянки, оформлений не був. Позивачі вважають, що відповідач приступив до використання орендованих земельних ділянок, не маючи на те достатніх законних підстав.

Позивачі стверджують, що ДП «Нафком-Агро» використовує належні їм земельні ділянки на підставі неукладеного правочину, а тому в даному випадку слід застосувати наслідки передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України, зокрема ст.ст.1212, 1213 ЦК України, як до особи, яка набула майно без достатньої правової підстави.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 прохають суд визнати недійсними письмові Договори оренди земельних ділянок, укладені 25 січня 2008 року між ДП "Нафком-Агро" та ними і скасувати державну реєстрацію зазначених договорів як незаконну. Також позивачі прохають зобов'язати Відповідача - ДП "Нафком-Агро" - повернути у їх розпорядження вищезазначені земельні ділянки. Судові витрати покласти на Відповідача.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити.

Відповідач ДП «Нафком-Агро», в судове засідання свого представника не направив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надіслав, причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Відповідно до ст. 224 ЦПК України перелічені обставини дають суду право провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує.

Треті особи ДП «Центр державного земельного кадастру», Відділ державного комітету земельних ресурсів в Лубенському районі в судове засідання своїх представників не направили, надіслали до суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі. Щодо позовних вимог покладаються на рішення суду.

Заслухавши представника позивачів, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. (ч.1) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (ч.2) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (ч.3) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. (ч.4) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5)

Відповідно до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент ідшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» перелічені істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 11 ЗУ «Про оренду землі» встановлює, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Встановлено, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі розпоряджень голови Лубенської райдержадміністрації на праві приватної власності належать земельні ділянки, площею відповідно: 3,010 га; 3,010 га; 3,490 га; 3,640 га;

Зазначені земельні ділянки розташовані на території Войнихівської сільської Ради Лубенського району Полтавської області, і передані їм для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами про право власності на земельні ділянки (а.с.6,16,26,36).

25 січня 2008 року між позивачами та відповідачем було укладено договори оренди землі, згідно яких позивачі надали ДП «Нафком-Агро» в платне користування належні їм вищевказані земельні ділянки строком на п'ять років. Згідно з п.9 зазначених договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі. Дані договори були зареєстровані в Лубенському райвідділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с.7,17,27,37).

В договорах оренди землі, укладених між позивачами та відповідачем відсутня така істотна умова як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Так, в п.32 договору таку сторону не визначено.

Також в договорі відсутня істотна умова як порядок страхування об'єкта оренди чи його частини , що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визначення договору оренди недійсним відповідно до Закону, як передбачено ст.15 ч.2 ЗУ "Про оренду землі".

Таким чином, оскаржувані договори оренди землі від 25.01.2008 року не містять необхідної інформації про об'єкт оренди як одну із істотних умов договору оренди землі, а тому договори не є укладеними. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Ст.17 Закону України "Про оренду землі" визначено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України"Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації, і виходячи із змісту ст.210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Укладений договір визнається недійсним на підставі ст.215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Як визначено ст.15 ч.2 Закону України "Про оренду землі", - відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Аналогічні вимоги містять п.9 та п.10 "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року На той час правовідносини по укладенню та державній реєстрації договорів оренди були врегульовані відповідними нормами Земельного кодексу України, ЦК України України, ЗУ "Про оренду землі", ЗУ"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та виданими на їх виконання нормативно-правовими документами, а саме: Постановою КМ України від 25.12.1998 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам №174 від 02.07.2003 року, яким було затверджено "Тимчасовий Порядок ведення державного реєстру земель".У відповідності до вимог ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. На виконання цих вимог та вимог ЗУ "Про оренду землі", Указу Президента України від 17.02.2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" Державним комітетом України по земельних ресурсах 02.07.2003 року було видано Наказ №174, яким було затверджено "Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель".

Таким чином, укладання та подальша обов'язкова реєстрація договорів оренди землі чітко врегульована вищенаведеними нормативними документами.

Однак, на час укладання та реєстрації вищезазначених договорів оренди землі Лубенським районним відділом земельних ресурсів та державним реєстратором не дотримано вимоги п.п. 2, 3 "Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", ст.17 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а саме - порядок взаємодії при веденні державного реєстру земель, порядок заповнення реєстраційної картки та внесення відомостей до бази даних АС ДЗК, внаслідок чого автоматизована система ДЗК не містить даних про використання на умовах оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Войнихівської сільської ради Лубенського району та належних на праві власності позивачам, а реєстрація проведена без формування обмінного файлу, заповнення реєстраційної картки, без занесення відомостей до бази даних АС ДЗК.

Вказані Договори оренди за 25 січня 2008 року прийняті на реєстрацію та зареєстровані тільки 01.07.2008 року.

Виходячи з вищенаведеного суд прийшов до висновку, що державна реєстрація договорів оренди землі укладених між позивачами та відповідачем ДП "Нафком-Агро" проведена з численними та грубими порушенням вимог ст.17, ч.3 ст.20, ч.1 ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п.п.2,3 "Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" і тому є всі підстави для визнання державної реєстрації цих договорів оренди землі недійсною .

Згідно з положеннями ст.20 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст.125, 126 ЗК України, п.1 ст.210 ЦК України договір оренди землі є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

П.43 договорів оренди землі, визначено, що Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

П.20 договору також чітко зазначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі. Проте з наданих та приєднаних до матеріалів справи вбачається, що договір укладався у січні 2008 року і до договору додано акт приймання - передачі, датований одночасно з договором. Державна ж реєстрація договору була здійснена пізніше - у липні 2008 року, хоча саме з цих дат має обліковуватись зазначений тижневий строк. Однак, ДП "Нафком-Агро" приступило до використання орендованої земельної ділянки, не маючи на те достатніх законних підстав ( до дати державної реєстрації).

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, де зазначено, що згідно зі статями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. У випадку неукладеного правочину можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності з вимогами ст.ст.1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи визнання договору оренди землі недійсним, суд приходить до висновку про задоволення вимог про повернення земельної ділянки в розпорядження її власника, тобто позивача по справі.

Судові витрати, понесені позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по сплаті судового збору в розмірі 107 гривень 30 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Позивач ОСОБА_1, як громадянин, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, при подачі до суду матеріалів позовної заяви був звільнений від сплати судового збору. При таких обставинах судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 202, 203 ч.1, 215, 638, 792, 1212, 1213 ЦК України,

ст.ст. 4, 13 - 17, 20 Закону України "Про оренду землі",

п.9 та п.10 "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року,

ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224 - 226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «Нафком-Агро» про визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки - задовольнити .

Визнати недійсним письмовий договір оренди земельної ділянки, укладений 25 січня 2008 року (зареєстрований 01.07.2008 року за №040855000306), укладений між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством "Нафком-Агро" (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки,15 код ЄДРПОУ 32249454) щодо земельної ділянки площею 3,010 га, а його державну реєстрацію скасувати.

Визнати недійсним письмовий договір оренди земельної ділянки, укладений 25 січня 2008 року (зареєстрований 01.07.2008 року за №040855000307), укладений між ОСОБА_2 та дочірнім підприємством "Нафком-Агро" (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки,15 код ЄДРПОУ 32249454) щодо земельної ділянки площею 3,010 га, а його державну реєстрацію скасувати.

Визнати недійсним письмовий договір оренди земельної ділянки, укладений 25 січня 2008 року (зареєстрований 01.07.2008 року за №040855000342), укладений між ОСОБА_3 та дочірнім підприємством "Нафком-Агро" (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки,15 код ЄДРПОУ 32249454) щодо земельної ділянки площею 3,490 га, а його державну реєстрацію скасувати.

Визнати недійсним письмовий договір оренди земельної ділянки, укладений 25 січня 2008 року (зареєстрований 01.07.2008 року за №040855000414), укладений між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством "Нафком-Агро" (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки,15 код ЄДРПОУ 32249454) щодо земельної ділянки площею 3,64 га, а його державну реєстрацію скасувати.

Зобов'язати відповідача - дочірнє підприємство "Нафком-Агро" (01133 м.Київ бульвар Лесі Українки,15 код ЄДРПОУ 32249454) - повернути зазначені земельні ділянки у розпорядження позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Стягнути з дочірнього підприємства "Нафком-Агро" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати по 107 грн. 30 коп. судового збору кожному.

Стягнути з дочірнього підприємства "Нафком-Агро" на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору .

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання ним копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Лубенського

суду Гудков С. В.