Ухвала суду № 24246093, 24.05.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0313/236/2012 Головуючий у 1 інстанції:Лях В.І. Провадження № 22-ц/0390/818/2012 Категорія:27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л. М.,

суддів - Подолюка В.А., Данилюк В.А.,

при секретарі Матюхіній О.Г.,

з участю:

представника позивача - Торбика О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора Ратнівського району в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 23 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 23 березня 2012 року позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - Банк, ПАТ «Державний ощадний банк України») задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 115444 грн. 83 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 1154 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на незаконність рішення та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 15 квітня 2008 року було укладено кредитний договір № 3921 та 16 жовтня 2010 року додаткову угоду до договору (а.с. 5-7, 19). Згідно умов даного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 150000 грн. з терміном остаточного повернення до 14 квітня 2011 року зі сплатою за користування кредитом 21% річних. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язався точно в строки повертати суму кредиту та сплачувати проценти за його користування. Згідно прибутково-видаткового касового ордеру від 15 квітня 2008 року (а.с. 16), відповідач отримав кредит готівкою в сумі 150000 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що на момент звернення до суду за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 115444 грн. 83 коп., з них: неповернений кредит - 74538 грн. 50 коп., несплачені відсотки - 21505 грн. 78 коп., пеня - 19580 грн. 55 коп.

Згідно з пунктом 5.2 договору, за несвоєчасне повернення основної суми кредиту та процентів за його користування позичальник зобов'язався сплатити на користь банку пеню.

З матеріалів справи вбачається, що банком надсилались вимоги відповідачу про виниклу заборгованість та необхідність її погашення (а.с. 20-22).

За таких обставин, місцевий суд прийшов правильного висновку про те, що відповідач не виконав взятого зобов'язання по кредиту, ухиляється від його повернення та відсотків за користування ним, а тому виніс правомірне рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З огляду на викладене, не приймаються до уваги колегією суддів твердження відповідача, про застосування строків позовної давності до вимоги банку про стягнення пені, оскільки пунктом 7.8 договору визначено, що сторони домовились про збільшення строків позовної давності до 3 років для всіх грошових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 23 березня 2012 року сплатив в рахунок погашення 200 грн., а тому сума боргу, визначена судом першої інстанції підлягає до зменшення, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки таке клопотання відповідачем в суді першої інстанції не заявлялось, крім того, дата проплати співпадає з датою винесення судового рішення, що не дає однозначно стверджувати, що така проплата здійснювалась до початку розгляду сплати і ця сума може бути відкоригована на стадії виконання судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 23 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді